Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 761/28762/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року Справа № 761/28762/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Сакевич Ж.В., представника позивача Бойка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу акціонерного товариства «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Акціонерне товариство «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про скасування постанови від 13.08.2020 ВП №62423071 про накладення штрафу. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем рішення суду не виконано у повному обсязі у строк, установлений державним виконавцем під час його примусового виконання, та поважності причин такого невиконання боржником державному виконавцю не повідомлено, а тому державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову від 13 серпня 2020 року про накладення штрафу. При цьому, суд зазначив, що рішення суду позивачем не виконано саме в частині вчинення дій щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05.04.2018 та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ним було несвоєчасно отримано постанови про відкриття виконавчого провадження та про розмір витрат виконавчого провадження, а саме лише 28.07.2020. При цьому, апелянт вказує, що після отримання таких постанов він двічі подав державному виконавцю заяви про закінчення виконавчого провадження, які залишені без відповіді. Разом з тим, апелянт вважає, що рішення суду ним виконано повністю і що державним виконавцем не зазначено, які саме дії він не вчинив. Водночас, апелянт вказує, що на теперішній час відсутні чинні договори між Банком (боржником) і ОСОБА_1 (стягувачем) та кошти, які б йому належали. Апелянт також вказує, що договір № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05.04.2018 відповідно до п.п. 1.1, 6.1 втратив чинність 05.04.2019 і його примусове або добровільне виконання неможливо. Крім того, апелянт зазначає, що договір № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018 також вже не діє; що на виконання судового рішення стягувачу були виплачені відповідні суми коштів за його рахунками, що такі рахунки наразі закриті на виконання вимог законодавства і що рішення суду не містить сум, які мають бути виплачені стягувачу. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62423071 з примусового виконання виконавчого листа № 761/28762/18, виданого 20.03.2019 Шевченківським районним судом м. Києва про зобов`язання ПАТ «Агропросперіс Банк» вчинити дії щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05.04.2018 та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018. При цьому, судовим рішенням у справі № 761/28762/18, зокрема, було встановлено, що згідно листа АТ «АП Банк» від 09.07.2018 року повідомлено ОСОБА_1 про припинення ділових відносин, розірвання укладених з ним договорів та закриття рахунків, відкритих на його ім`я. Враховуючи, що ПАТ «Агропросперіс Банк» фактично відмовився в односторонньому порядку від виконання укладених з відповідачем договорів, що суперечить нормам ст. 525 ЦК України та умовам договорів, судом зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Агропросперіс Банк» вчинити дії щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05.04.2018 року та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018. 26.06.2020 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. 14.07.2020 представником позивача подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що до відкриття виконавчого провадження він виконав всі свої зобов`язання та вчинив дії щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05.04.2018 та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018 шляхом виплати належних ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 197 000,00 грн. (сума вкладу) та донарахованих процентів - 358,46 грн. До вказаної заяви АТ «Агропросперіс Банк» надало копії заяв ОСОБА_1 на видачу готівки в сумі 2222,00 грн. від 06.08.2018 року, на суму 2222.00 грн. від 06.09.2018 року, на суму 2150,00 грн. від 08.10.2018 року. на суму 2222,00 грн. від 07.11.2018 року, на суму 2150,00 грн. від 06.12.2018 року та на суму 186392,46 грн. від 05.04.2019 року, а всього на суму 197358,46 грн. в рахунок погашення коштів за достроково розірваними угодами № 055820 від 05.04.2018 року та №26202005022601 від 05.04.2018 року. 13.08.2020 в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. у зв`язку з ненаданням боржником відомостей щодо виконання вимог виконавчого документа та постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2020. Позивач, вважаючи таку постанову державного виконавця протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII установлено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством на державного виконавця покладено зобов`язання забезпечувати повне та своєчасне виконання боржником своїх обов`язків у межах виконавчого провадження та вживати відповідні заходи реагування, зокрема, у вигляді накладення штрафу в разі їх невиконання. Разом з тим, застосування до боржника таких штрафних санкцій можливе за відсутності поважних причин, які фактично унеможливили своєчасне та повне виконання ним своїх обов`язків. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що судовим рішенням у справі № 761/28762/18, щодо виконання якого здійснюється виконавче провадження № 62423071, не конкретизовано, у чому саме полягає належність виконання умов відповідних договорів, що свідчить про оціночність вказаного питання. При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано доказів, які б підтверджували, що він звертався до суду щодо роз`яснення такого судового рішення та/або зміни установленого судом способі і порядку його виконання і що суд надав відповідне роз`яснення та/або змінив порядок чи спосіб виконання. Водночас, з матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що стягувач - ОСОБА_1 вважає, що Банк не виконав судове рішення і не виплатив йому проценти по вкладу в розмірі 19 284,37 грн. за строк 269 днів з 10 липня 2018 року (включно) по 05 квітня 2019 року. Втім, як було правильно встановлено судом першої інстанції, згідно умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05 квітня 2018 року, сума вкладу становить 197 000,00 грн. З наступного за днем розміщення коштів на рахунок клієнта Банк щомісячно нараховує та сплачує на поточний рахунок проценти із розрахунку 16,5 процентів річних з врахуванням умов, викладених в договорі. Відповідно до наданого стягувачем розрахунку, Банк повинен був виплатити ОСОБА_1 суму нарахованих процентів у розмірі 26 094,84 грн. за 364 дні, однак останньому виплачено 17418,02 грн. за 360 днів. Водночас, позивач повідомив, що на підставі заяв ОСОБА_1 від 06.08.2018 року, від 06.09.2018 року, від 08.10.2018 року, від 07.11.2018 року, від 06.12.2018 року, від 05.04.2019 року останньому виплачено суму вкладу в розмірі 197 000,00 грн. та 358,46 грн. донарахованих процентів; усього 197 358,46 грн. Відповідно до поданої державному виконавцю заяви про закінчення виконавчого провадження, проценти за депозитом нараховані та сплачені ОСОБА_1 на його рахунок № НОМЕР_1 за весь період фактичного розміщення коштів на депозитному рахунку, тобто з 05 квітня 2018 року до 10 липня 2018 року в сумі 6 810,46 грн., що підтверджено витягом з депозитного рахунку. Доказів нарахування та сплати ОСОБА_1 процентів за період з 10 липня 2018 року (тобто після дострокового розірвання договору, яке в судовому порядку визнано незаконним) до 05 квітня 2019 року (тобто до моменту закінчення строку дії договору) суду не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних підстав вважати, що позивачем, як боржником у ВП № 62423071, було повністю виконано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі № 761/28762/18, яке набрало законної сили 21 лютого 2019 року, згідно з його резолютивною частиною. Доводи апелянта про те, що ним було несвоєчасно отримано постанови про відкриття виконавчого провадження та про розмір витрат виконавчого провадження, а саме лише 28.07.2020, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні дії чи бездіяльність державного виконавця не є предметом судового розгляду в цій справі. Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що від вказаної апелянтом дати отримання таких постанов (28.07.2020) до дати винесення державним виконавцем спірної постанови (13.08.2020) минуло понад два тижні, тобто позивач мав реальну можливість належним чином виконати судове рішення або звернутися до суду щодо його роз`яснення тощо і довести відповідні обставини до відома державного виконавця. Доводи апелянта про те, що після отримання таких постанов він двічі подав державному виконавцю заяви про закінчення виконавчого провадження, які залишені без відповіді, судова колегія також відхиляє, оскільки бездіяльність державного виконавця щодо розгляду таких заяв також не є предметом судового розгляду в цій справі. Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Доводи апелянта про те, що рішення суду ним виконано повністю і що державним виконавцем не зазначено, які саме дії він не вчинив, апеляційний суд відхиляє з огляду на вищезазначене. Посилання апелянта на те, що на теперішній час відсутні чинні договори між Банком (боржником) і ОСОБА_1 (стягувачем) та кошти, які б йому належали, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки аналогічні обставини, зокрема, були предметом перевірки суду у справі № 761/28762/18 і не можуть перевірятися апеляційним судом при вирішенні цієї справи щодо правомірності накладення державним виконавцем на позивача штрафу за невиконання рішення суду. Твердження апелянта про те, що договір № 055820 банківського вкладу фізичної особи «Класичний» від 05.04.2018 відповідно до п.п. 1.1, 6.1 втратив чинність 05.04.2019 і його примусове або добровільне виконання неможливо, а також, що договір № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018 також вже не діє; що на виконання судового рішення стягувачу були виплачені відповідні суми коштів за його рахунками, що такі рахунки наразі закриті на виконання вимог законодавства і що рішення суду не містить сум, які мають бути виплачені стягувачу, судова колегія до уваги не приймає, з огляду на вищевикладене. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»). Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. . Таким чином, апеляційна скарга акціонерного товариства «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 01.06.2021. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова