Постанова 4817 № 608/1224/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 608/1224/20Головуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Й. Провадження № 22-ц/817/469/21 Доповідач - Сташків Б.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б., за участю секретаря Сович Н.А. та сторін представника скаржника Державного агентства резерву України - Михайлець О.В., представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ - Наконечної І.В., представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м. Тернополі цивільну справу №608/1224/20 за апеляційною скаргою Державного агентства резерву України на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2021 року, постановлену суддею Квятковською Л.Й., у справі за скаргою Державного агентства резерву України на постанову державної виконавчої служби про накладання штрафу за невиконання рішення суду,- ВСТАНОВИВ: В січні 2021 року скаржник Державне агентство резерву України звернувся до суду із скаргою на постанову державної виконавчої служби, в якій просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними; скасувати постанову від 12.01.2021 № ВП 63968830 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документа № 608/1224/20 від 02.12.2020; зупинити виконавчі дії з примусового виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 01.12.2020 № 608/1224/20 в порядку статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначав що на адресу Державного агентства резерву України 18.01.2021 надійшла постанова про накладення штрафу на суму 5100 грн. державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2021 в межах виконавчого провадження № 63968830. Держрезерв вважає, що постанова ВП № 63968830 від 12.01.2021 прийнята з порушенням визначеної законом компетенції, грубо порушує норми чинного законодавства України та є такою, що підлягає скасуванню. Держрезерв не погодившись з рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 01.12.2020 у справі № 608/1224/20 подав апеляційну скаргу від 11.01.2021 № 33/0/4-21 до Тернопільського апеляційного суду. Зазначав, що скаржник Держрезерв повідомив листом від 13.01.2021 № 61/0/4-21 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України щодо оскарження рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 01.12.2020 № 608/1224/20 до суду апеляційної інстанції. Вважає, що в порушення статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не було вжито заходів щодо перевірки стану виконання рішення, що призвело до винесення неправомірної постанови без належного дотримання прямо передбачених Законом України «Про виконавче провадження» вимог, яку просять скасувати. Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2021 року відмовлено Державному агентству резерву України в задоволенні скарги на постанову державної виконавчої служби від 12 січня 2021 про накладення штрафу, ВП №63968830, в порядку статті 447 ЦПК України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду від представника Державного агентства резерву України поступила апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2021 ВП № 63968830. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що під час розгляду скарги Чортківським районним судом Тернопільської області порушено та невірно застосовані норми статей 2, 10, 89, 229, 263, 273 Цивільного процесуального кодексу України, статті 18, 38 Закону України «Про виконавче провадження» . Зазначає, що судом першої інстанції було формально розглянуто заяву Держрезерву, не виконавши завдання та основні засади цивільного судочинства, визначених як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що Державне агентство резерву України не погодившись з рішенням Чортківського міського районного суду Тернопільської області від 01.12.2020 у справі № 608/1224/20 подало апеляційну скаргу від 11.01.2021 № 33/0/4-21 до Тернопільського апеляційного суду. Зазначає, що оскільки відповідно до статі 273 Цивільного процесуального кодексу України рішення набирає законної сили лише після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, то відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає зупиненню у разі подання апеляційної скарги. Вказує, що Держрезерв належним чином повідомив листом від 13.01.2021 № 61 /0/4-21 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України щодо оскарження рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 01.12.2020 № 608/1224/20 до суду апеляційної інстанції (копія листа додається). Однак, в порушення статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не було вжито заходів щодо перевірки стану виконання рішення, про щодо речі ним прямо вказано у постанові від 12.01.2021 ВП№ 63968830, що призвело до винесення неправомірної постанови без належного дотримання прямо передбачених Законом України «Про виконавче провадження» вимог. Таким чином вважає, що державним виконавцем в порушення статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, статей 18, 38 Закону України «Про виконавче провадження», винесено незаконну постанову про накладення штрафу, натомість виконавче" провадження (ВП № 63968830) згідно вимог чинного законодавства підлягає зупиненню, однак, державним виконавцем не винесено постанови про зупинення виконавчого провадження на час розгляду скарги Держрезерву в апеляційній інстанції, отже неправомірні дії державного виконавця призводять до порушення прав Держрезерву. Апелянт стверджує,що в порушення статей 2, 10, 89, 229, 263 Цивільно процесуального кодексу України, статей 18, 38 Закону України «Про виконавче провадження», Чортківський районний суд Тернопільської області неправомірно відмовив в задоволенні обґрунтованої заяви Держрезерву, що фактично позбавило Держрезерв права на належний захист своїх прав та законних інтересів, унеможливило повний та всебічний розгляд (дослідження) усіх обставин даної справи. На апеляційну скаргу поступив відзив від представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій він просить в задоволенні апеляційної скарги Державного агентства резерву України відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Зокрема вказує, що відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Зазначає,що керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону державним виконавцем 22.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63968830. Копія постанови направлена учасникам виконавчого провадження 22.12.2020. Вказує, що відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, -протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Також зазначає, що ст.75 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника -юридичну особу -300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Станом на 12.01.2021 р. тобто на день винесення постанови про накладення на боржника грошового стягнення у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником рішення суду. В подальшому, 12.01.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за невиконання рішення суду накладено на боржника Державне агентство резерву України штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Крім того стверджує, що ст. 38 Закону, на яку посилається скаржник невірно витлумачена ним в його скарзі, оскільки її редакція не передбачає підстав для зупинення виконання рішення суду про поновлення на роботі, яке підлягало негайному виконанню. Таким чином вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця діяв в межах наданих йому Законом "Про виконавче провадження" повноважень під час виконання рішення Чортківського районного суду від 01.12.2020 року, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі, не порушив своїми діями прав скаржника, а тому підстави для задоволення скарги відсутні. У судовому засіданні представник скаржника Державного агентства резерву України -Михайлець О.В. підтримала подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ- Наконечна І.В. та представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти поданої апеляційної скарги заперечили, вважаючи оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою. Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом установлено, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду. Визнано незаконним та скасувано наказ Державного агентства резерву України від 20 січня 2020 року № 7-к «Про звільнення ОСОБА_3 ». Поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» з 21 січня 2020 року. Стягнуто з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21 січня 2020 року по день поновлення на посаді до 01 грудня 2020 року в розмірі 460 072 (чотириста шістдесят тисяч сімдесят дві) гривні 55 копійок. Стягнуто солідарно з Державного агентства резерву України (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (м. Чортків, вул. Білецька, 2, код ЄДРПОУ 00956187) на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок отримувача ІІА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору. Стягнуто з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (м. Чортків, вул. Білецька, 2, код ЄДРПОУ 00956187) на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок отримувача ІІА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) -6901 (шість тисяч дев`ятсот одну) гривню 08 копійок судового збору. Рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню. 02 грудня 2020 року на підставі вказаного рішення Чортківським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №608/1224/20 про поновлення ОСОБА_3 на посаді генерального директора Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів». 22.12.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду невідкладно, копію постанови направлено сторонам. Станом на 12.01.2021,тобто на день винесення постанови про накладення на боржника грошового стягнення у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником рішення суду. 12 січня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за невиконання рішення суду накладено на боржника Державне агентство резерву України штраф на користь держави у розмірі 5100 гривень. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що при винесенні постанови від 12.01.2021 № ВП 63968830 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документа № 608/1224/20 від 02.12.2020р, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця діяв в межах наданих йому Законом "Про виконавче провадження " повноважень під час виконання рішення Чортківського районного суду від 01.12.2020 року,яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі, не порушив своїми діями прав скаржника. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки розглядаючи дану справу, суд першої інстанції допустив порушення правил юрисдикції загальних судів. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження». За змістом п.5 ч.1 ст.3 вказаного Закону постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати виконавчого провадження або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Згідно положень ч.2 ст.74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду. Тобто, закон містить пряму вказівку на вид судочинства, у якому мають розглядатися справи щодо оскарження дій і постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, а саме в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року при розгляді справи № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Такий же правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 307/1451/15-ц (провадження № 14-177цс18), де Велика Палата в останньому абзаці мотивувальної частини звернула увагу, що з набранням чинності ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» з 05 жовтня 2016 року категорія справ щодо оскарження постанов про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З огляду на те, що Державне агентство резерву України оскаржує постанову державної виконавчої служби від 12.01.2021 року № ВП 63968830 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документа № 608/1224/20 від 02.12.2020 року, то розгляд даної справи має відбуватися в порядку адміністративного судочинства, з урахуванням приписів ст.287 КАС України. Отже дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема з порушенням правил юрисдикції загальних судів, що є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Згідно із ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час звернення зі скаргою) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа,зазначеного у ст.3 цього Закону. Згідно із ч. 6 ст. 26 Закону України«Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Наведені норми закону дають підстави для висновку про те, що із відкриттям виконавчого провадження, тобто винесенням відповідної постанови, розпочинається примусове виконання судового рішення, при цьому боржнику дається час для виконання рішення суду самостійно, а у разі невиконання такого, виконавець виконує його примусово. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1, ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Використовуючи своє право на звернення в суд зі скаргою та вважаючи дії державного виконавця неправомірними, боржник Державне агентство резерву України звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця, яку фактично обґрунтовує тим, що оскільки ним оскаржується рішення в апеляційному порядку , то у виконавчої служби не було підстав для накладення штрафу, оскільки вони повинні були зупинити виконавчі дії рішення суду до набрання рішення законної сили. Таким чином, боржник Державне агентство резерву України не погоджується фактично із постановою державної виконавчої служби від 12.01.2021 № ВП 63968830 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документа № 608/1224/20 від 02.12.2020. Колегія суддів виходить з того, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язанн Згідно із пунктом 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження»,постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Водночас, частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, щорішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. З наведених норм права слідує, що ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо накладенням штрафу на боржника, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18) та від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, відтак відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України колегія суддів приходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, що має наслідком скасування оскаржуваної ухвали з одночасним закриттям провадження у справі та роз`ясненням скаржнику, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду. З врахуванням наведеного колегія суддів не дає правовий аналіз спірним правовідносинам та відповідним доказам на їх спростування чи підтвердження, з метою уникнення преюдиції у майбутньому. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити частково. Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2021 року - скасувати. Провадження у справі №608/1224/20 за скаргою Державного агентства резерву України на постанову державної виконавчої служби від 12.01.2021 № ВП 63968830 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документа № 608/1224/20 від 02.12.2020 - закрити. Роз`яснити боржнику Державному агентству резерву України право на звернення до суду з цією вимогою в порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду, а також роз`яснити заявнику про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови - 31 травня 2021 року. Головуючий: Сташків Б.І. Хома М.В. Судді: Щавурська Н.Б.