Постанова 4873 № 910/7072/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2021 р. Справа№ 910/7072/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Поляк О.І. при секретарі: Реуцькій Т.О. за участю представників сторін: від позивача: Шамрай І.А., Волошенко О.В. від відповідача: Браніцький О.М. (ордер серія КС №836163 від 28.04.2021 року) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 року у справі №910/7072/20 (суддя Привалов А.І.) за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ-ДІМ" про визнання недійсним чинного Статуту та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мій-Дім" з вимогами: - визнати нечинним Статут ОСББ "Мій-Дім" (ЄДРПОУ 36859116) в редакції з 2015 року; - зобов`язати правління ОСББ "Мій-Дім" затвердити на загальних зборах учасників Статут ОСББ "Мій-Дім" в новій редакції, що відповідає чинному законодавству України, з подальшою реєстрацією зміну у статутних документах об`єднання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Статут ОСББ "Мій-Дім" на момент його затвердження не відповідав вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", в редакції на момент розробки та реєстрації Статуту, а також Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання Статуту ОСББ "МІЙ-ДІМ", в редакції від 16 вересня 2015 року, недійсним. Також суд першої інстанції вказав на відсутність порушеного права позивача у зв`язку із зверненням до суду з даними позовними вимогами. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 року у справі №910/7072/20 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі: визнати недійсним чинний Статут ОСББ "МІЙ-ДІМ" в редакції з 2015 року; зобов`язати правління ОСББ "МІЙ-ДІМ" затвердити на загальних зборах учасників Статут ОСББ "МІЙ-ДІМ" в новій редакції, що відповідає чинному законодавству України, з подальшою державною реєстрацією змін у статутних документах. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано невідповідності положень оскаржуваного статуту вимогам Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», які надають можливість його виконавчому органу приховувати достовірну інформацію та зловживати своїми правами. Також суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність у позивача порушеного права спірним статутом, оскільки положення спірного статуту обмежують права позивача на доступ до інформації та на прийняття законних рішень об`єднання. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 року справу №910/7072/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. 14.04.2021 року суддя Дідиченко М.А. заявила самовідвід по справі №910/7072/20, обґрунтовуючи його тим, що рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 року у справі №910/7072/20 було винесено суддею Приваловим А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року самовідвід судді Дідиченко М.А. у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 року у справі №910/7072/20 задоволено. Матеріали справи №910/7072/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1630/21 від 19.04.2021 року, у зв`язку із задоволенням самовідводу судді Дідиченко М.А., відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7072/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Поляк О.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7072/20 та призначено справу до розгляду на 25.05.2021. Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2021 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2021 проти апеляційної скарги заперечував, вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації № 10859 (И-2016) від 18.08.2016 року. (а.с. 160 т.1) Також, позивачу на праві власності належить машиномісце АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 25 т.1). Крім того, в силу положень сімейного та цивільного законодавства ОСОБА_1 є співвласником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , яке належить на праві приватної власності її чоловіку ОСОБА_2 . Загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ-ДІМ", оформлених протоколом № 16/09 від 16.09.2015, було затверджено статут відповідача. (а.с. 31 т.1) Позивач, як власник нерухомого майна у будинку АДРЕСА_2 , є співвласником вказаного багатоквартирного будинку та відповідно входить до складу ОСББ "Мій Дім" , а відтак, вважає, що Статут ОСББ "Мій Дім" в редакції 2015 року на момент його затвердження не відповідав нормам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання Статуту ОСББ "МІЙ-ДІМ", в редакції від 16 вересня 2015 року, недійсним. Також суд першої інстанції вказав на відсутність порушеного права позивача. Однак, колегія суддів частково не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 385 Цивільного кодексу України визначено, що, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно з ч. 2 ст. 87, ч. 1 ст. 88 ЦК України затверджений учасниками статут товариства є установчим документом, в якому передбачено найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Статут юридичної особи за змістом ч. 2 ст. 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Отже, Статут товариства - це основний документ, на підставі якого діє товариство. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке: назва і місцезнаходження об`єднання; мета створення, завдання та предмет діяльності об`єднання; статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування; порядок скликання та проведення загальних зборів; періодичність проведення зборів; порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів; джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об`єднання; порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об`єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат; перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників; права і обов`язки співвласників; відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів; порядок внесення змін до статуту; підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об`єднання і вирішення майнових питань, пов`язаних з цим. Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим. Апелянт зазначає, що у Статуті ОСББ "МІЙ-ДІМ", поданому до державної реєстрації, відсутній п. 4, через це незрозуміло хто саме за п. 5 має право "доручати правлінню» низку повноважень, які також не відповідають вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а саме: повноваження правління укладати договори викладено у Статуті ОСББ (п. 5 розділ II) без будь-яких обмежень. Це прямо, на думку позивача, протирічить абз. 6 ч.9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки потребує попереднього (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина. Однак, колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в розділі ІІ пункту 4 є допущеною арифметичною опискою в нумерації пунктів, а пункт 5. містить перелік повноважень, які об`єднання має право доручати здійснювати правлінню, що випливає із самої назви розділу ІІ «Мета створення, завдання, предмет діяльності, права та обов`язки об`єднання». Разом з тим колегія судів звертає увагу на те, що в цій частині положення Статуту не порушують виключну компетенцію загальних зборів, визначену абз. 6 ч.9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", та яка передбачена п. 3 розділу ІІІ Статуту відповідача, оскільки ним лише встановлено право об`єднання доручати правлінню укладати договори, а не право безпосередньо правління укладати будь-які договори без погоджень із об`єднанням. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно таке право обмежене волевиявленням самого об`єднання. Також апелянт зазначає, що згідно ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення про реконструкцію, реставрацію та ремонт (будь-який капітальний або поточний) приймається виключно загальними зборами співвласників. Вказана стаття унеможливлює двояке тлумачення Закону, та не передбачає делегування цього повноваження правлінню, яке було передбачено у п. 5 розділу ІІ статуту, а отже прийняття рішення щодо укладення договорів зі вказаних питань також не відноситься до компетенції правління ОСББ. В той же час, згідно ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів віднесено лише прийняття рішення про реконструкцію, реставрацію та ремонт (будь-який капітальний або поточний). Вказане також передбачене і в п. 3 розділу ІІІ статуту відповідача. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що визначення підрядника, укладення договору з цих питань є реалізацією вказаного рішення загальних зборів, що і відповідає правам правління об єднання, які передбачені ч. 20 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". А тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що положення п. 5 розділу ІІ Статуту ОСББ "МІЙ-ДІМ" не суперечать Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". В обґрунтування позовних вимог позивач також вказував, що всупереч ст. 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", в якій вказано, що співвласниками може бути прийняте рішення про ліквідацію об`єднання, Статут ОСББ наділяє цим повноваженням лише загальні збори співвласників, при цьому не зазначаючи, якою кількістю голосів це рішення може бути прийняте, що робить цей пункт Статуту ОСББ невиконуваним. Згідно ст. 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання (асоціація) вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Об`єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об`єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об`єднання. Розділом VIIІ Статуту встановлено, що Об`єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об`єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об`єднання. Тобто, розділ VIIІ Статуту повністю відповідає вимогам ст. 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", тоді як процедура прийняття рішення про ліквідацію об`єднання регулюється відповідними положеннями Статуту, а тому такі твердження апелянта колегія вважає необґрунтованими та відхиляє. Твердження апелянта про те, що п

9. Розділу ІІІ Статуту суперечить ч.8 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки ним передбачено право на проведення письмового опитування членом або головою правління колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 20 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до компетенції правління відноситься, зокрема, організація проведення загальних зборів співвласників, призначення письмового опитування та утворення відповідної комісії для його проведення. Пункт 11 розділу ІІІ статуту, яким передбачено право співвласників знайомитись з рішеннями загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки не суперечить вимогам Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та не позбавляє і не обмежує позивача прав на ознайомлення та отримання інформації про діяльність ОСББ, яке передбачене нормами Закону. А тому, твердження апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє. Посилання апелянта про необґрунтованість підписання оспорюваного статуту Головою загальних зборів Кириловим О., оскільки рішенням загальних зборів від 16.09.2015 повноважень на підписання вказаного документу йому надано не було, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки позивачем не доведено, яким чином вказане підтверджує порушення норм Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" при затвердженні відповідачем такого статуту. Більше того, колегією суддів звертає увагу на те, що статут був підписаний ОСОБА_3 , який також був і головою правління відповідача, в той час як рішення прийняті 16.09.2015 на загальних зборах ОСББ "Мій-Дім", позивачем не оскарженні, а тому і відсутні підстави стверджувати щодо їх неправомірності та невідповідності Закону. Пункт 8 розділу ІІІ статуту, яким передбачено право представників співвласників приймати участь у голосуванні, відповідає вимогам ст.ст. 6,10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а тому посилання позивача в цій частині колегія суддів відхиляє. Так, п. 3 розділу ІІ Статуту передбачено, що об`єднання має право, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання зборів, виключати зі свого складу співвласників, які не виконують своїх обов`язків. Суд першої інстанції щодо вказаного пункту вказав, що враховуючи норми ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» включення до Статуту ОСББ "МІЙ-ДІМ" положень щодо процедури виключення зі складу ОСББ співвласників, які не виконують своїх обов`язків, не суперечило редакції Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" на день затвердження Статуту відповідача. Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Вказане визначення співвласників узгоджується з нормами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності. Згідно з ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до обов`язків об`єднання відносяться, зокрема, забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна. Таким чином, основною метою об`єднання, як непідприємницького товариства, є організація та захист прав всіх співвласників багатоквартирного будинку та дотримання їхніх обов`язків, направлених на користування спільним майном співвласників, належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та виконання інших зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об єднання. Статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник має право, зокрема, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання. Вказане також зазначено і у ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до якої співвласники мають право, зокрема, брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника. Отже, виходячи з норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» право співвласника багатоквартирного будинку на участь в управлінні об`єднанням є його нерозривним правом, яким він наділяється у зв`язку із наявністю у нього на праві власності квартири чи нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Позбавлення особи, як співвласника багатоквартирного будинку, участі у управлінні об`єднанням, можливе лише у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення. У такому випадку новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника. (п. 3 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Інших випадків, якими передбачено можливість виключення чи іншого позбавлення права співвласника багатоквартирного будинку на участь у управлінні об`єднанням ні Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ні Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не передбачає. Колегією суддів враховано, що статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників. Вказане зазначено і у ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». У випадку невиконання таких обов`язків ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено право об`єднання щодо забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, а саме: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. А тому, оскільки участь співвласника багатоквартирного будинку в управлінні об`єднанням є його нерозривним правом, пов`язаним із перебуванням у нього на праві власності квартири чи нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, встановлення в п. 3 розділу ІІ статуту права об`єднання виключати із свого складу співвласників у зв`язку із невиконанням ним своїх обов`язків суперечить вимогам Закону Україну «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та самій правовій природі об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. В той же час, у суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог (а.с. 162-164). Вимогами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові лише у випадку, коли позов доведений. Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації № 10859 (И-2016) від 18.08.2016 року. В даному випадку колегія суддів звертається до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/271/18, відповідно до якого якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 і від 18.12.2018 у справі №911/544/16. Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1657/5 від 10.06.2016, документи, що містяться в реєстраційній справі, у паперовій формі надаються за запитом про надання документів, що містяться в реєстраційній справі відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи - підприємця (додаток 3), заявника, шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, утвореного при суб`єкті державної реєстрації, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» уповноважений зберігати реєстраційні справи у паперовій формі. Оскільки ОСОБА_1 станом на 18.08.2016 була власником квартири АДРЕСА_1 , а тому позивач мав можливість отримати примірник статуту відповідача безпосередньо як у державного реєстратора, так і у відповідача, з 18.06.2016. Колегією суддів відхиляються пояснення позивача щодо поважності пропуску строку позовної давності у зв`язку із наявністю обставин, що значно перешкоджали звернутися до суду для захисту своїх прав (догляд за паралізованою матір`ю), оскільки такі пояснення не мотивовані позивачем належним чином. При цьому, позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Колегія суддів встановила відсутність обставин, які б свідчили про поважність причин такого пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права не було досліджено рішень загальних зборів об єднання, які були прийняті 16.09.2015 та оформлені протоколом 16/09, листків опитування до нього, для встановлення факту правомірності/ неправомірності проведення загальних зборів, зокрема із питання про прийняття рішення про затвердження статуту відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки таке рішення загальних зборів не було предметом розгляду у даній справі. Більше того, рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , оформлене Протоколом № 16/09 від 16 вересня 2015 року, яким затверджено редакцію Статуту від 16 вересня 2015 року, не оскаржувалось, не скасовувалось та є чинним. Колегія суддів звертає увагу позивача, що під час розгляду спорів про визнання недійсним статуту, суд перевіряє його відповідність/невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а не законність/незаконність проведення рішень загальних зборів, на яких об`єднанням було прийнято рішення про затвердження статуту. (вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.03.2018 у справі № 922/172/16, від 28.03.2018 № 911/1529/17). А тому доводи апелянта, які зводяться до переоцінки дій співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 під час проведення 16.09.2015 загальних зборів та прийняття відповідних рішень об`єднання співвласників, колегією суддів відхиляються, оскільки не є предметом даного спору. У зв`язку із викладеним вище колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про визнання Статуту ОСББ "МІЙ-ДІМ" в редакції 2015 року (в частині ч. 6 п. 3 розділу ІІ Статуту) не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а в решті - у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог. Позовна вимога про зобов`язання правління ОСББ "Мій-Дім" затвердити на загальних зборах учасників Статут ОСББ "Мій-Дім" в новій редакції, що відповідає чинному законодавству України, з подальшою реєстрацією зміну у статутних документах об`єднання, правомірно не була задоволена судом першої інстанції, оскільки така вимога взагалі не входить до компетенції суду, так як відноситься виключно до компетенції загальних зборів учасників ОСББ "Мій-Дім". Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги не має. В той же час, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції та те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в його мотивувальній щодо застосування норм права. Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/7072/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/7072/20 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/7072/20 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/7072/20 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 01.06.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді Є.Ю. Пономаренко О.І. Поляк