Постанова 4811 № 461/4841/20

Справа № 461/4841/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1326/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Копняк С.М., суддів Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Дмитришин Мирослави Петрівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Фролової Л.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед», за участі третьої особи на стороні відповідача ПрАТ «СК Провідна» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - в с т а н о в и л а: 19 червня 2020 року позивачка звернулася в суд з позовом до іноземного підприємства «КокаКола Беверіджиз Україна Лімітед» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги мотивувала тим, що 09 серпня 2018 року о 09 год. 50 хв. в м. Львові на перехресті вул. Дорошенка - Крива Липа, ОСОБА_2 , перебуваючи у трудових відносинах з іноземним підприємством «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед», керуючи транспортним засобом "SEAT" реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив зіткнення з трамваєм марки "Електрон", після чого виїхав на тротуар та здійснив наїзд на позивачку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання отримала легкі тілесні ушкодження. У зв`язку з вищевикладеним, позивачка просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп. Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп. Стягнуто з іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 000 грн. 00 коп. Стягнуто з іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що рішенння є незаконним та необгрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд не надав належної правової оцінки її доводам і фактичним обставинам справи, які у відповідний спосіб підтверджують та обгрунтовують розмір моральної шкоди, що свідчить не лише про неправильне застосування норм, які регулюють порядок відшкодуування моральної шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а також про порушення норм процесуального права, що стосуються врахування правових позицій Верховного Суду та процедури доказування у цивільному судочинстві. Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях в зв`язку із отриманою травмою, перенесеному сильному нервовому потрясінні, порушенні спокою, нормального способу життя, необхідності звертатись за медичною і юридичною допомогою. Також, внаслідок перенесоної травми, вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності. Пісялдорожньо-транспортної пригоди у позивача з`явилося постійне відчуття страху та тривоги, коли поруч рухаються автомобілі. На довгий час позивач втратила відчуття безпеки та боялась повторення аналогічної ситуації. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягала стягненню з відповідача, то зазначає, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що фактично виключає можливість самостійно здійснювати таке зменшення. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну првничу допомогу та їх розмір 7000 грн. 00 коп., який відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціні позову. Таким чином, зменшення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн. 00 коп. здійснено неправомірно, безпідставно та всупереч чинному процесуцальному законодавству. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. львова від 02 березня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову 10 000 грн. 00 коп. , що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами ( у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистомсвоїхпорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючиправосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався лише частково. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області Панчук О. було надано відповідь позивачці із якої вбачається, що відомості за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09 серпня 2018 року по вул. Дорошенка у м.Львові, учасником якої вона стала - зареєстровано Галицьким ВП ГУНП у Львівські області в системі ІПНП за номером 27009 від 09 серпня 2018 року та проведено перевірку. За результатами такої перевірки відомості до ЄРДР не вносились, а матеріали скеровано до Яворівського ВП ГУНП у Львівській області для притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Яворівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року, ОСОБА_2 09 серпня 2018 о 09 год. 50 хв., в м.Львові на перехресті вул.Дорошенка - Крива Липа, керуючи транспортним засобом "SEAT" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це буде безпечно та вчинив зіткнення з трамваєм марки "Електрон" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , після чого, частково виїхав на тротуар та здійснив наїзд на пішохода, в результаті чого заподіяв технічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, а пішохід ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження. У вказаній постанові Яворівський районний суд Львівської області дійшов висновку про доведеність провини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та стягнув з нього 340 грн. 00 коп. штрафу в дохід держави, та 352 грн. 40 коп. судового збору. Під час судового розгляду представником відповідача був визнаний факт, що ОСОБА_2 на момент вчинення адміністративного правопорушення, 09.08.2018 перебував у трудових відносинах з іноземним підприємством «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та був при виконанні трудових обов`язків. Транспортний засіб "SEAT" реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні відповідача Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед». Дані обставини сторонами не оспорюються. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно пункту 3 частинидругої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до частини першої та другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовуєтьсянезалежновід вини органу державноївлади, органу владиАвтономноїРеспублікиКрим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18). Частиною першою статті 1168 ЦК України передбачено, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Статтею 23 ЦК України передбачено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 4 частини другої статті 23 цього Кодексу). Як зазначено у частині третій та четвертій статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Вирішуючи про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь позивачки 5 000 грн. 00 коп. на відшкодування фізичних страждань, внаслідок отриманої травми. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів, що вона дійсно перебуває чи у трудових, чи у договірних відносинах з об`єднанням співвласників, суд позбавлений можливості встановити зв`язок між травмою та лікуванням і встановити порушення нормального способу життя, неможливість виконання посадових обов`язків. Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може. Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Враховуючи глибину фізичних, душевних страждань позивача, матеріальний стан відповідача, обставини заподіяння шкоди здоровю позивачки, яка на момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала на тротуарі, а причиною дорожньо-транспортної пригоди є грубе порушення водієм відповідача вимог Правил дорожнього руху, з огляду на її лікування, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом розмір не відповідає таким критеріям, як розумність і справедливість. Тому, достатнім розміром в даному випадку, колегія суддів вважає суму 10000 грн. 00 коп., яка заявлена позивачкою, та нею доведена в ході розгляду справи. Пунктом другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині відшкодування моральної шкоди, шляхом збільшення її розміру з 5 000 грн. 00 коп. до 10 000 грн. 00 коп. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №1303, згідно якого сторони погодили вартість правових послуг, а саме вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 гривень, загальна вартість послуг по даній справі становить 7000 гривень, завдаток по даній справі становить 4000 гривень. Згідно акту виконаних робіт №1 до договору-доручення №1303 від17 березня 2020 року, вартість послуг складається: - з правового аналізу матеріалів справи, наданих клієнтом, підготовки та надіслання адвокатських запитів до Яворівського районного суду Львівської області та ІП"Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" з метою зібрання доказів по справі про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 2 год; - підготовки позовної заяви та клопотання про витребування доказів по справі, формування пакету додатків до позову та надіслання до суду - 3 год; - участі в судовому засіданні в Галицькому районному суді м.Львова -0,5 год; - підготовці, надісланні на адресу відповідача, третьої особи та в суд заяви про відмову від позовних вимог до ОСОБА_2 та додаткове обґрунтування розміру моральної шкоди - 1,5 год. Розмір оплати за надану правову допомогу склав - 7 год. х 1000 грн. = 7 000 грн. Визначаючи розмір стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що справа є незначної складності, розмір витрат зазначений адвокатом не є пропорційний до предмету спору, так як і час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Вважав за достатнє стягнути з іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини, що мають значення для вірного вирішення питання про розподілу судових витрат, такі висновки суду відповідають обставинам справи. Пунктом першим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вчастині розподілу судових витрат ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому у цій частині апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст даного судового рішення складено 31 травня 2021 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.п. 1, 2, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дмитришин Мирослави Петрівни задоволити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди змінити, збільшити розмір відшкодування з 5 000 грн. 00 коп. до 10 000 грн. 00 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набираєзаконноїсили з дняїїприйняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 31 травня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.