Ухвала КАС ВС № 500/1827/20

УХВАЛА 31 травня 2021 року м. Київ справа № 500/1827/20 адміністративне провадження № К/9901/17234/21 Cуддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді: Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2019 року № 212-то "Про визначення результатів виконання завдань керівництвом головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві у 2019 році" в частині визначення результатів виконання завдань, ОСОБА_1 , начальника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28.12.2019 року № 257-то "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівництва головних управлінь Держгеокадастру в областях та в м. Києві у 2019 році" в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , начальника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру від 08.01.2020 року №11-то "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області з 09.07.2020 року; - стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 5000 грн в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 500/1827/20 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівництва головних управлінь Держгеокадастру в областях, м. Києва у 2019 році у частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , затверджений наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28 грудня 2019 року № 257-то. Скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08 січня 2020 року №11-то «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 10 липня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 липня 2020 року по 27 квітня 2021 року у сумі 135 293 (сто тридцять п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн 54 коп (сума зазначена без урахування належних із неї податків та обов`язкових платежів). Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, вірно пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а лише зазначено, що відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у даному випадку, пов`язаної з наявністю/відсутністю дискреційних повноважень суб`єкта оцінювання під час щорічного оцінювання результатів діяльності державного службовця, а також пов`язаної з наявністю/відсутністю обов`язкового досудового врегулювання спору щодо оскарження негативного висновку оцінювання результатів діяльності державного службовця. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Також скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а саме у з зв`язку із недослідженням судом апеляційної інстанції доказів, наданих Держгеокадастром, та незазначенням мотивів їх відхилення. Суд відхиляє дане посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки він не може бути самостійною підставою, а лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська