Ухвала КАС ВС № 461/6488/17

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 28 травня 2021 року Київ справа №461/6488/17 адміністративне провадження №К/9901/8393/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Н.В. Коваленко, суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного, перевіривши касаційну скаргу Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: 20 вересня 2017 року бенефіціар ТОВ СУАП «Піцца-Пронто» ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (з урахуванням уточнень), про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 414 від 06 червня 2016 року «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 ». Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Співзасновник і бенефіціар Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство «Піцца-Пронто» ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху шляхом подання обґрунтувань підстав касаційного оскарження. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги із наданням додаткових обґрунтувань підстав касаційного оскарження. З касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що судове засідання 12 січня 2021 року відбулося без її участі, про що вона дізналася із відповіді Восьмого апеляційного адміністративного суду № 10-09/93/21 від 26 січня 2021 року, наданої на її запит від 26 січня 2021 року. Також скаржник дізналася, що справа № 461/6488/17 від 25 січня 2021 року була повернута до суду першої інстанції - Галицького районного суду м. Львова. Вказана відповідь відправлена у звичайному поштовому відправленні 27 січня 2021 року та отримана скаржником 29 січня 2021 року. Окрім того, на запит ОСОБА_1 від 03 лютого 2021 року щодо надання доказів надсилання належним чином завіреної копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, Восьмим апеляційним адміністративним судом була надана відповідь № 10-09/143/21/04 про те, що у зв`язку із критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю достатніх асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції копія постанови не надсилалась, а для отримання копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року запропоновано звернутись до Галицького районного суду м. Львова. Копія постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року була вручена скаржнику лише 05 лютого 2021 року за її клопотанням, про що свідчить відмітка про отримання. До Верховного Суду згідно із відміткою штемпеля на поштовому конверті касаційна скарга направлена 06 березня 2021 року. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Розглянувши вищезазначену заяву, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення. Скаржником також заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано її скрутним матеріальним становищем. На підтвердження важкого матеріального становища скаржник надала Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 229/13-01-54-03 від 23 лютого 2021 року, виданою Шевченківською ДПІ Личаківського управління ГУ ДПС у Львівській області стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до наданої довідки за попередній календарний рік (2020) у ОСОБА_1 за період з четвертого кварталу 2019 року по четвертий квартал 2020 року доходи відсутні. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, визначені статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що ОСОБА_1 надано докази, які підтверджують її скрутний матеріальний стан, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження. Згідно із частинами першою та четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 цієї ж частини). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Підставами касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 та пункт 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено про дату, місце та час судового розгляду справи, а розгляд справи здійснено без її участі. На вимогу ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року скаржником надано уточнення обґрунтувань підстав касаційного оскарження, відповідно до яких відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах обґрунтовує тим, що Верховним Судом не сформульована правова позиція щодо застосованих у справі № 461/6488/17 норм матеріального та процесуального права, виходячи із принципу подібності правовідносин, зокрема, статей 26, 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311, статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР, рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 10 березня 1987 року № 109, пункту 23 розділу ІІ Положення «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», затвердженого ухвалою міської ради від 19 жовтня 2006 року № 219, частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України щодо невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме статтю 27, якою визначено підстави для реєстрації речових прав, який має бути застосований. Не застосовано норми статті 57 Конституції України, частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», неправильно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 10 березня 1987 року № 109» та не застосовано норми Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР, які мали бути застосовані. Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року. Аналіз підстав касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв`язку дає можливість колегії суддів дійти висновку, що у цій справі наявні обставини, наведені в частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які є підставами для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні. Керуючись статтями 248, 328, 329, 334, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити Співзасновнику і бенефіціару Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року. Звільнити Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. Витребувати з Галицького районного суду м. Львова справу № 461/6488/17 за позовом Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя ` Я.О. Берназюк Суддя І.В. Желєзний