Ухвала КАС ВС № 813/4024/17

УХВАЛА 17 травня 2021 року м. Київ справа № 813/4024/17 адміністративне провадження № К/9901/14737/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №813/4024/17 за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: 26.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №813/4024/17 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 20.04.2021). При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Скаржником вказано, що підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі є пункти 1, 3 частини 4 статті 328, частини 2, 3 статті 353 КАС України. Податковим органом зазначено про неправильне застосування судами норм матеріального права (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.4 статті 137, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), викладено фактичні обставини справи, наведено окремі витяги з постанов Верховного Суду, зроблено посилання на постанови Верховного Суду, постанови та ухвали Вищого адміністративного суду України, висловлено незгоду з судовими рішеннями, зазначено про необхідність переоцінки доказів у справі, оцінка яким вже була надана судами попередніх інстанцій, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, наведені витяги з них стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не конкретизовано, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на практику Вищого адміністративного суду України, оскільки частиною 4 статті 328 КАС України для обґрунтування підстав для касаційного оскарження передбачене зазначення постанов Верховного Суду. Задовольняючи позов, враховуючи приписи частини 5 статті 242 КАС України, суди врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 24.06.2020, від 27.02.2020 у справах №813/7081/14, №814/120/15, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17, від 30.06.2020 у справі №440/426/19, висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 09.06.2015 у справі № 21-18а15, від 07.02.2011 у справі №21-63а10. Податковим органом не обґрунтовано, у чому полягає неправильність врахування такої практики Верховного Суду. Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Натомість скаржником не вказано, як мають застосовуватися норми матеріального права (пункт 46.1 статті 46, пункт 48.7 статті 48, пункт 49.2 статті 49, пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України), не наведено висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним, не конкретизовано, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права. Податковим органом не взято до уваги, що стосовно застосування пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України існує достатньо судової практики. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд. Разом з тим, контролюючим органом не обґрунтовано заявлену підставу касаційного оскарження, не вказано пункт 4 частини 4 статті 328, відповідні пункти частин 2 і 3 статті 353 КАС України, в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування судових рішень у справі та прийняття нового, яким слід відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Також податковим органом не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому законом. Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №813/4024/17 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяІ.А. Васильєва