Ухвала КГС ВС № 910/4790/20

УХВАЛА 27 травня 2021 року м. Київ Справа № 910/4790/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., за участю представників: позивача - Петровського В. В., відповідача - Сімак Я. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (суддя Гумега О. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно " до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору, ВСТАНОВИВ: Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 (судді: Дроботова Т. Б. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/4790/20 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 20.04.2021. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.04.2021 визначено наступний склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Багай Н. О. У судових засіданнях 20.04.2021, 25.05.2021 оголошувалися перерви до 25.05.2021 та до 27.05.2021, відповідно. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно", заявлені до Київської міської ради, про визнання укладеною з моменту набрання судового рішення законної сили додаткової угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за № 66-5-00001 в редакції, наведеній у пункті 2 прохальної частини позовної заяви, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі". Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що встановлені судами обставини свідчать про наявність підстав для поновлення спірного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним. Водночас згідно з ухвалою від 14.01.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 903/1030/19 разом із касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 11.02.2020 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, зокрема, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Ухвала про передачу мотивована, зокрема, тим, що застосування вищевказаного підходу до поновлення дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах в разі продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку його дії та відсутності заперечень орендодавця щодо цього нівелює закладений законодавцем механізм автоматичної пролонгації договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") та позбавляє орендаря, якому згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду землі" забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, додаткових гарантій стабільності орендних правовідносин, які знайшли своє відображення шляхом закріплення у законодавстві пролонгації договору оренди землі як самостійного механізму продовження строку його дії. Також колегія суддів вважала, що переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") потрібно відрізняти від поновлення договору оренди землі (частина 6 статті 33 вказаного Закону), а ототожнення цих двох відмінних правових конструкцій є безпідставним, оскільки при поновленні договору відбувається продовження договірних відносин після закінчення строку договору оренди землі на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі оренди землі, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і відсутні заперечення орендодавця протягом одного місяця. Сутністю ж переважного права є укладення договору оренди землі на новий строк зі встановленням за домовленістю сторін умов, відмінних від існуючих, а не його автоматичне поновлення. Тобто переважне право орендаря стосується укладення нового договору оренди землі на новий строк і з новими умовами. Посилаючись на внесення 05.12.2019 змін до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів звертала увагу на розмежування понять "переважне право на укладення договору оренди землі" та "поновлення договору оренди землі", що, на її думку, підтверджує відмінність зазначених понять та відповідних правових механізмів реалізації, а також, що з прийняттям діючого Земельного кодексу України в ньому було запроваджено концепцію "мовчазної згоди", яка передбачає, що окремі рішення, зокрема, пов`язані із суб`єктами владних повноважень, вважаються прийнятими за умови дотримання вимог чинного законодавства, незалежно від їх волі з метою попередження корупційних явищ, спрощення процедурних моментів та забезпечення захисту прав і законних інтересів суб`єктів земельних правовідносин. Колегія зазначала, що подібний підхід знайшов своє вираження у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та застосовувався як усталена судова практика господарськими судами при вирішенні відповідної категорії спорів. З огляду на викладене колегія суддів вважала, що законодавець ототожнив не поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі" (за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.09.200 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18), а поняття "укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі". Натомість "переважне право" стосується процедури та порядку, які можуть бути реалізовані стороною відповідно до норм частин 1- 5 статті 33 Закону в редакції, яка була чинною до 15.07.2020. Також колегія суддів звертала увагу на судову практику (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 03.12.2020 у справі № 910/8619/19, від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 03.03.2020 у справі №916/1657/18), яка склалася при розгляді спорів, пов`язаних з правовідносинами щодо оренди державного та комунального майна (особливості правового регулювання яких хоча і закріплено в спеціальному Законі України "Про оренду державного та комунального майна", однак їх зміст є аналогічним до змісту правовідносин щодо оренди землі), яка свідчить про необхідність розмежовувати інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна та інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря, який (інститут) за своєю суттю полягає у наданні орендарю переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів. Водночас колегія суддів звертала увагу, що залежність поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" від надіслання орендарем листа-повідомлення з проєктом додаткової на практиці може викликати труднощі та штучні перепони у реалізації орендарями (у випадку оренди земель державної чи комунальної власності) правового механізму, передбаченого вказаною нормою, оскільки за підходу, запропонованого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18, орендар, який продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконувати умови договору оренди землі після закінчення строку його дії, у випадку відсутності в картці адміністративної послуги вимоги щодо подання проєкту додаткової угоди про поновлення вказаного договору (що, як свідчить судова практика, має непоодинокий характер) фактично буде позбавлений можливості реалізувати передбачений частиною 6 статті 33 Закону правовий механізм у зв`язку із встановленням організаційного обмеження з прийняття до розгляду звернень суб`єктів (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) з питань продовження строку оренди земельної ділянки. Крім того, при ототожненні переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк і пролонгації зазначеного договору та необхідності подання листа-повідомлення про намір орендаря продовжувати користуватися земельною ділянкою з проєктом додаткової угоди, виникає питання, який проєкт додаткової угоди повинен надати орендар, якщо він одночасно хоче змінити умови оренди, наприклад збільшити її строк, але і не заперечував би проти поновлення дії договору на раніше обумовлений строк. Таким чином, на думку колегії суддів, відступлення від висновку щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинною до 15.07.2020, у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, дозволить реалізувати розмежування переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинною до 15.07.2020) та поновлення договору оренди землі (частина 6 статті 33 цього Закону у вказаній редакції), що забезпечить еволюційний та послідовний підхід до впорядкування судової практики щодо застосування норм зазначеного Закону при вирішенні відповідної категорії спорів, а також сприятиме дотриманню принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 справу № 903/1030/19 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 11.02.2020 за позовом фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 20.04.2021. Згідно з ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2021 повідомлено учасників справи № 903/1030/19, що судове засідання з розгляду касаційної скарги фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича відбудеться 06.07.2021. За змістом пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/4790/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19. Щодо клопотань громадських організацій ДАХ", "ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ", "МОКРА СПРАВА" про надання дозволу і забезпечення трансляції судових засідань технічними засобами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4790/20 на YouTube канал "Судова влада України" court.gov.ua/affairs/online/ колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки зазначені клопотання подані заявниками та отримані Судом 26.05.2021, 27.05.2021 без дотримання розумного строку, необхідного для здійснення онлайн трансляції судового засідання, в той час як здійснення онлайн трансляції судового засідання у справах, які мають значний суспільний інтерес, Державною судовою адміністрацією визначено можливим за умови направлення судом не пізніше, як за три робочих дні до проведення судового засідання, на електронну адресу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" заявки на підключення відеотрансляції судового засідання (лист Державної судової адміністрації України від 14.03.2016 № 15-1924/16). Керуючись статтею 8, пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні клопотань Громадської організації "ДАХ", Громадської організації "ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ", Громадської організації "МОКРА СПРАВА" про надання дозволу і забезпечення трансляції судових засідань технічними засобами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі 910/4790/20 на YouTube канал "Судова влада України" court.gov.ua/affairs/online/. Зупинити провадження у справі № 910/4790/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19. Ухвалу направити учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак