LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/10918/20

від 25.05.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/10918/20 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2021 р. Справа№ 910/10918/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Демидової А.М. Попікової О.В. при секретарі Островерхій В.Л. за участю представників сторін зазначених в протоколі судового засідання від 25.05.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 (повний текст ухвали 04.02.2021) за заявою Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення №910/10918/20 від 03.12.2020 у справі № 910/10918/20 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» до Державного підприємства «Гарантований покупець» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 72 938 020,72 грн ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Оріль-Лідер» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення 52 016 492,78 грн основного боргу, 1 744 140,81 грн пені, 4 289 483,53 грн штрафу, 358 155,01 грн інфляційних втрат, 351 259,06 грн 3 % річних та судового збору у розмірі 735 700,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору №10297/09 від 22.01.2014, зі змінами внесеними Додатковою угодою №340/01 від 30.06.2019, у зв`язку із зміною сторони Договору, в редакції Додаткової угоди від 29.04.2020, не оплатив у повному обсязі за електричну енергію за «земельним» тарифом згідно Актів купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020, від 31.05.2020, від 30.04.2020, від 31.03.2020, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 52 016 492,78 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу нараховано відповідачу 1 744 140,81 грн - 0,1% пені та 4 289 483,53 грн - 7% штрафу згідно п. 4.6 Додаткової угоди, 358 155,01 грн інфляційних втрат та 351 259,06 грн 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем збільшено розмір позовних вимог в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За вказаною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача 64 913 746,30 грн основного боргу, 1 873 918,39 грн пені, 5 376 053,14 грн штрафу, 358 155,01 грн інфляційних втрат та 416 147,88 грн 3 % річних та 735 700,00 грн судового збору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10918/20 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Приватного акціонерного товариства «ОРІЛЬ - ЛІДЕР» 64 913 746,30 грн основного боргу, 1 873 918,39 грн пені, 5 376 053,14 грн штрафу, 416 147,88 грн 3% річних, 358 155,01 грн збитків від інфляції, 735 700,00 грн судового збору. 14.12.2020 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10918/20 на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення. На обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, що затверджується Регулятором. Одночасно НЕК «Укренерго» має заборгованість перед гарантованим покупцем за отриману послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел станом на 24.11.2020 та складає суму у розмірі 26 817,21 млн. грн. (з ПДВ). Невиконання НЕК «Укренерго» визначених Законом №2019-VIII та постановами НКРЕКП спеціальних обов`язків, що передбачені і умовами Договору, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків з такими виробниками Гарантованим покупцем. Також відповідач зазначає, що неможливо виконати забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом у іншій спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком. Гарантованим покупцем необхідно забезпечити оплату електричної енергії перед виробниками за «зеленим» тарифом 829 суб`єктів господарювання у обсягах, що пов`язані з невиконанням НЕК «Укренерго» спеціальних обов`язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. Заявник посилається на часткове виконання зобов`язань з оплати спірного періоду (липень 2020 року). Відсутність вини у невиконанні спірних зобов`язань та складний фінансовий стан гарантованого покупця. В свою чергу, відстрочення виконання рішення на строк, що не перевищує 1 (один) рік буде кореспондувати встановленому в п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ порядку погашення заборгованості та додаткові джерела фінансування сфери сприятиме нормальному функціонуванню підприємства стягувача та боржника, а також реальній можливості виконання рішення суду. Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 у задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення від 03.12.2020 у справі №910/10918/20 відмовив. Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заявник всупереч ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надав суду доказів виняткового випадку для відстрочення виконання судового рішення. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/10918/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10918/20 на один рік з моменту ухвалення рішення. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, судом першої інстанції не було взято до уваги специфіку правовідносин між сторонами, що врегульовано спеціальним законодавством, зобов`язання між позивачем та відповідачем повинні виконуватися у порядку передбаченому Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII) та постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641. Також апелянт посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ щодо відшкодування заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець», яка утворилась станом на 01.08.2020 шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. 17.11.2020 Верховна Рада прийняла Закон України №1006-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який передбачає надання у 2020 році держгарантій, в тому числі «для забезпечення виконання боргових зобов`язань господарського товариства, в статутному капіталі якого 100% акцій належать державі і яке здійснює діяльність у сфері передачі електроенергії в Україні». 09.12.2020 Кабінет Міністрів України постановою №1203 «Про деякі питання виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким встановлено, що відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» надати у 2020 році державні гарантії для забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитами (позиками), що залучаються приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» у банків державного сектору з метою погашення заборгованості перед Державним підприємством «Гарантований покупець». Таким чином, запроваджуючи механізм розрахунків з підприємствами відновлювальної енергетики, держава офіційно визнає, що здійснення розрахунків Гарантованим покупцем з виробниками електроенергії прямо залежить від забезпечення НЕК Укренерго оплати Гарантованому покупцеві, а також від бюджетних видатків. Апелянт як на підставу для відстрочення виконання рішення посилається на заборгованість контрагентів перед Гарантованим покупцем (борг НЕК «Укренерго» перед відповідачем станом на 16.12.2020 із послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел становив 27 727,05 млрд грн.) Відповідач зазначає, що ним вживаються заходи по виконанню зобов`язань, зокрема здійснення оплат електричної енергії на користь позивача за поточні періоди. Діяльність, яку веде відповідач є неприбутковою, а здійснюється виключно на виконання спеціальних обов`язків. Апелянт вважає, що негайне виконання рішення може призвести до банкрутства ДП «Гарантований покупець», що, в свою чергу, призведе до негативних наслідків на ринку електричної енергії та підвищення ціни електричної енергії для побутового споживача. Крім того, вбачається відсутність умислу відповідача у невиконанні грошових зобов`язань по оплаті вартості придбаної у позивача електричної енергії, виконання рішення у даній справі в силу приписів Закону України «Про виконавче провадження» призведе до накладення арешту на рахунки боржника, що унеможливить пропорційне виконання відповідачем своїх зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, яку відповідач за положеннями Закону №2019-VIII зобов`язаний купувати в обсягах, відпущених виробниками. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому суддів (судді-доповідачу) від 22.02.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі № 910/10918/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі №910/10918/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 призначено на 16.03.2021 о 12 год. 15 хв. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, пояснення, клопотання до 15.03.2021. 12.03.2021 від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірну ухвалу залишити без змін. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 позивач посилається на те, що затримка у виконанні рішенні не зумовлена особливими і непереборними обставинами; на даний момент відсутні домовленості та відповідачем не обґрунтовано, не запропоновано можливість проведення компенсацій «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; відстрочка виконання заявлена відповідачем є надмірно тривалою для стягувача, як «потерпілої сторони», тобто не дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Як зазначає позивач, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану та/або збитковості, відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, погашення заборгованості, відступіть коштів на банківських рахунках та обмеження, які встановленні кошторисом щодо здійснення розрахунків та/або дії, які б свідчили про звернення відповідача до Регулятора та отримання від нього відмови щодо неможливості внесення змін у відповідний кошторис. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20. Відкладено розгляд справи на 13.04.2021 о 12 год. 40 хв. У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. на лікарняному з 22.03.2021 по 14.04.2021 включно, судове засідання у справі №910/10918/20, призначене на 13.04.2021 не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 розгляд справи №910/10918/20 призначено на 25.05.2021 о 12 год. 30 хв. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 у зв`язку із перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі 25.05.2021 у відпустці, справу №910/10918/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 прийнято колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Попікова О.В. до провадження. Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно вимог ст. 120 ГПК України, про що свідчать відмітки про отримання на поштових повідомленнях №0411634320083, №0411634320091. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 залишити без змін. Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2021 просив задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 та ухвалити нове рішення про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10918/20 на один рік з моменту ухвалення рішення. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10918/20 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Приватного акціонерного товариства «ОРІЛЬ - ЛІДЕР» 64 913 746,30 грн основного боргу, 1 873 918,39 грн пені, 5 376 053,14 грн штрафу, 416 147,88 грн 3% річних, 358 155,01 грн збитків від інфляції, 735 700,00 грн судового збору. Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог. Статтею 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю. Отже, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суд має врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору. Підстави, на які посилається апелянт в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення є те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються спеціальним законодавством у сфері ринку електричної енергії, наявністю заборгованості контрагентів перед відповідачем, прийняття державою низки нормативних актів, які мають сприяти погашенню заборгованості Гарантованого покупця. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Воно впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Верховний Суд у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08 вказав, що при розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Наявність заборгованості інших контрагентів, збитковість підприємства та специфіка відносин між сторонами, які регулюються спеціальним законодавством у сфері електричної енергії не можуть вважатися обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, Договір, укладений між позивачем та відповідачем, не ставить в залежність виконання зобов`язання відповідача щодо оплати за куповану електричну енергію з діями інших осіб. Щодо прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ щодо відшкодування заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець», яка утворилась станом на 01.08.2020 шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років; Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.11.2020 №1006-ІХ який передбачає надання у 2020 році держгарантій, в тому числі «для забезпечення виконання боргових зобов`язань господарського товариства, в статутному капіталі якого 100% акцій належать державі і яке здійснює діяльність у сфері передачі електроенергії в Україні»; постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1203 «Про деякі питання виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким встановлено, що відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» надати у 2020 році державні гарантії для забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитами (позиками), що залучаються приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» у банків державного сектору з метою погашення заборгованості перед Державним підприємством «Гарантований покупець». То вказані дії, які вчиняються державою в сфері електричної енергії шляхом прийняття низки нормативних актів щодо відшкодування заборгованості та надання держгарантій, також не можуть вважатися обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки, по-перше, механізм погашення заборгованості шляхом оформлення облігацій внутрішньодержавної державної позики з терміном обігу п`ять років на законодавчому рівні не прийнято, по-друге надані державні гарантії для забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитами (позиками) не свідчать на вчинення дій, спрямованих на погашення заборгованості та істотно не ускладнюють виконання рішення та не роблять його неможливим. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що після запровадження Урядом механізму погашення заборгованості боржник матиме можливість виконати судове рішення за рахунок облігацій внутрішньої державної позики. Наразі, вказані обставини не можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення на один рік. Посилання апелянта на постанови суду касаційної інстанції від 16.01.2020 у справі №910/1820/19, від 27.04.2018 у справі №910/313/17, від 24.10.2018 у справі №914/32/18 є недоречними через невідповідність приписам ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, ч. 4 ст. 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року у справі «Вараніца проти України» вважає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Слід зазначити, що розмір заборгованості є значним, що негативно впливає на діяльність стягувача - позивача. Крім того, позивач на стадії апеляційного перегляду судового рішення відмовився від позову в частині стягнення 1 873 918,39 грн пені, 5 376 053,14 грн штрафу, 416 147,88 грн 3 % річних, 358 155,01 грн збитків від інфляції, що в цілому складає більше 8 млн. грн. В ч. 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України). Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №925/326/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволенню не підлягає. Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Гарантований покупець». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. В свою чергу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову відстрочки виконання рішення, після її перегляду в апеляційному порядку, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/10918/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/10918/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».

4. Матеріали справи № 910/10918/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах відповідно до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 31.05.2021. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді А.М. Демидова О.В. Попікова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»