Постанова 4872 № 915/1500/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1500/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року, м. Миколаїв, суддя Смородінова О.Г., повний текст складено та підписано 15.02.2021 року у справі № 915/1500/20 за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ про стягнення 24 573 грн. 56 коп,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У грудні 2020 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, в якій просило суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 24 573 грн. 56 коп. та вирішити питання про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат, а саме сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2102 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч укладеного між сторонами договору на повне технічне обслуговування ліфтів від 13.01.2020 року № 4, з додатками та додатковими угодами до нього, належним чином зобов`язання не виконані, а саме, не здійснено своєчасного розрахунку за виконані позивачем роботи станом на 01.12.2020 року. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ про стягнення заборгованості за вказаним вище договором задоволено у повному обсязі, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ заборгованість за житлово-комунальними послугами у розмірі 24573 грн. 56 коп. , а також 2102 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в процесі розгляду справи належними та допустимими доказами встановлено факт порушення відповідачем господарських зобов`язань, визначених спірним договором на повне технічне обслуговування ліфтів від 13.01.2020 року № 4, з додатками та додатковими угодами до нього, а саме, в частині повноти та своєчасності оплати виконаних за вказаним вище договором робіт, у зв`язку з чим, позивач правомірно звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі № 915/1500/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ у позовних вимогах відмовити у повному обсязі; залишити запитані позивачем грошові кошти у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ для організації проведення невиконаних позивачем поточних ремонтів конструктивних елементів будинку, зокрема покрівлі машинних приміщень ліфтів; зобов`язати позивача повернути відповідачу технічну документацію на усі шість ліфтів будинку №10 по вулиці Миру в місті Южноукраїнську Миколаївської області. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, наголошуючи на тому, що категорично не згоден з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та позицією позивача, зазначає, що в грудні 2019 року, після списання позивачем багатоквартирного будинку та передачі останнього відповідачу, останнім були виявлені недоліки, зокрема, в частині невиконання позивачем поточних ремонтів покрівлі ліфтових машинних приміщень, про що неодноразово відповідачем зазначалося як у листі від 11.12.2019 року, так і в Акті від 11.01.2020 року №1. Натомість, як зазначив скаржник, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, надалі продовжило здійснювати повне технічне обслуговування ліфтів відповідача на підставі договору від 13.01.2020 року №4, не здійснюючи поточний ремонт покрівлі машинного приміщення ліфту, що є складовою робіт з повного технічного обслуговування ліфтів, як передбачено п. 1.2.16.1. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №

150. В подальшому, як зазначило Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, виконавши господарські зобов`язання зі сплати за договором підряду від 18.02.2020 року №16-02/20-36 на виконання робіт з капітального ремонту ліфта житлового будинку по вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ Миколаївської області, вже влітку 2020 року було за власний кошт виконано поточний ремонт покрівлі ліфтового машинного приміщення задля усунення ризику враження людей електричним струмом та збереження дороговартісного ліфтового обладнання. При цьому, скаржник зазначив, що позивач жодним чином не реагує на надіслані на його адресу листи та повідомлення, та не надає відповідачу технічну документацію на шість ліфтів будинку №10 по вул. Миру у м. Южноукраїнську Миколаївської області. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 20.05.2021 року поштою, через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. № 1207/21/Д2), у якому Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ просило суд апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20 без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи. Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що останнім сумлінно виконувалися господарські зобов`язання за спірним договором на повне технічне обслуговування ліфтів від 13.01.2020 року №4, а саме, забезпечувалось безперебійну, надійну та безпечну роботу ліфтів, що підтверджується Актами виконаних робіт, що не заперечується відповідачем. При цьому, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ у відзиві зауважило, що основні заперечення відповідача та аргументи останнього ґрунтуються лише на вимозі щодо послуг з утримання житлового будинку, що не є предметом даного позову. Отже, на думку позивача, з підстав невиконання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ своїх господарських зобов`язань за договором, рішення суду першої інстанції про стягнення з останнього нарахованої позивачем заборгованості є законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Приписи пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 227 000 грн. 00 коп.). В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 915/1500/20 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 24 573 грн. 56 коп. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20 є таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного. Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ зареєстроване 11.10.2019 року за №15251020000000922. 13.01. 2020 року між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська область, м. Южноукраїнськ (підрядник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська область, м. Южноукраїнськ (замовник) було укладено Договір на повне технічне обслуговування ліфтів № 4, за умовами п. 1.1. якого замовник, доручає, а підрядник, приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, експлуатації та ремонту ліфтів замовника - 6 одиниць: - повне технічне обслуговування. Проводяться: місячні ремонти (МР), квартальні ремонти (КР) (додаток № 1, 2); регламенті роботи (додаток № 1, 2); заміна комплектувальних виробів у міру зносу згідно з переліком послуг з технічного обслуговування та поточного (місячного та квартального) ремонту (наказ Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року №150); звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинилися; непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта. Згідно п. 2.1. договору, щомісячна оплата робіт за Договором визначена згідно розрахунку вартості технічного обслуговування п`яти ліфтів в місяць від 13.01.2020 року: вартість повного технічного обслуговування становить 9063 грн. 48 коп., в т. ч. ПДВ 1510 грн. 56 коп. Розрахунок визначеної щомісячної суми оплати робіт наведений у Додатку № 3, який є невід`ємною частиною Договору. Додаткові роботи, не передбачені договором, можуть виконуватись за узгодженням сторін на підставі додаткової угоди (п. 2.3. договору). Розділом 3 спірного договору встановлено обов`язки сторін. Зокрема, підрядник зобов`язаний: забезпечити безперебійну, надійну та безпечну роботу ліфтів, навченим та атестованим персоналом своєчасно виконувати комплекс робіт на ліфтах, згідно з вимогами «Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів» (ПББЕЛ), технологічного процесу, чинних положень, нормативних документів та наказу № 150 від 10.08.2004 року Держжитлокомунгоспу України; проводити ремонтно-відновлювальні роботи на ліфтах, у разі їх навмисного псування, розкрадання обладнання після попередньої оплати замовником вартості робіт і обладнання в термін, передбачений «Нормами часу на технічне обслуговування та ремонт ліфтів» ГСТУ 36.1.-005-98; здійснювати контроль за виконанням замовником обов`язків, згідно Правил користування ліфтами; зупиняти експлуатацію ліфтів при порушенні вимог Правил безпечної експлуатації ліфтів, а також при виявленні несправностей, що можуть привести до аварійної ситуації, нещасних випадків та при не виконанні договірних зобов`язань. Замовник, в свою чергу, зобов`язаний, зокрема: проводити своєчасний розрахунок за виконання робіт передбаченим договором відповідно до умов договору; забезпечити надійне і постійне енергопостачання ліфтових установок, постійно утримувати в справному стані електропроводку і захисні пристрої до ввідного рубильника у машинних приміщеннях ліфтів; не допускати проникнення до машинних приміщень, шахти, кабіни і в приямок ліфтів вологи, приймати негайні заходи по усуненню вологи та причини їх появи; здійснювати поточний ремонт машинних приміщень, побілку глухої шахти, приямків, посадочних майданчиків, зазначені роботи виконувати за узгодженням з підрядником. З вимог п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору вбачається, що у кінці поточного місяця підрядник надає замовнику 4 примірники акту виконаних робіт з зазначенням їх загальної вартості виконаних робіт. Замовник підписує акти виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний робочий термін повертає три примірники акту підряднику. На підставі рахунку підрядника і підписаного акту виконаних робіт замовник оплачує виконані роботи не пізніше п`ятого числа наступного місяця. Дні простою ліфтів з вини підрядника через технічні несправності відображаються в актах виконаних робіт і не оплачуються замовником. За умовами п. 6.1 договору у разі порушення терміну оплати за виконані роботи, вказаного в п.5.3 Договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від подальшого виконання договірних зобов`язань передбачених цим договором (п. 6.3 договору). Стягнення штрафних санкцій здійснюється у претензійно-позовному порядку (п. 6.4 договору). Пунктом 8.1. договору з урахуванням змін, визначених у Додатковій угоді від 28.04.2020 року № 3 визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і застосовується до відносин, що виникли з 12 січня 2020 р. та діє до 30 червня 2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань. Зміни і доповнення договірних умов допускаються за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди (п. 9.1 договору). Додатком №1 до договору від 13.01.2020 року №4 визначено сторонами Найменування робіт повного технічного обслуговування ліфтів, серед яких мається перелік регламентних робіт, місячних та квартальних ремонтів. Примірний перелік послуг з ТО (технічного обслуговування) та поточного ремонту ліфтів згідно наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150, визначено як додаток №2 до договору від 13.01.2020 року №4, які включають: технічне обслуговування ліфтів, поточний ремонт ліфтів. Розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів для ОСББ Миру, 10 в місяць, відповідно до якого вартість повного технічного обслуговування ліфта з ПДВ становить 9 063 грн. 48 коп. на місяць. Вказаний вище розрахунок, позиціонується також як додаток до договору від 13.01.2020 року №4. Додатковими угодами від 26.02.2020 року № 1, від 20.03.2020 року № 2 та від 28.04.2020 року № 3 до Договору на повне технічне обслуговування ліфтів від 13.01.2020 року № 4 за узгодженням сторін були внесені зміни лише в частині продовження строку його дії. Вказаний вище Договір та додаткові угоди до нього підписані відповідальними особами сторін та скріплені печатками. З акта виконаних робіт за січень 2020 року за повне технічне обслуговування та виконання заявок ліфтів за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ №6/1 вбачається, що підрядником було виконано регламентні роботи та роботи з ремонту ліфтового обладнання на загальну суму 6 153 грн. 22 коп., підписаний сторонами спірного договору та скріплений печаткою підрядника без зауважень та заперечень, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунок від 31.01.2020 року №28/01 на вказану вище суму. З акта виконаних робіт за лютий 2020 року за повне технічне обслуговування та виконання заявок ліфтів за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ №6/2 вбачається, що підрядником було виконано регламентні роботи та роботи з ремонту ліфтового обладнання на загальну суму 9 063 грн. 48 коп., підписаний сторонами спірного договору та скріплений печаткою підрядника без зауважень та заперечень, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунок від 29.02.2020 року №34/02 на вказану вище суму. З акта виконаних робіт за березень 2020 року за повне технічне обслуговування та виконання заявок ліфтів за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ №6/3 вбачається, що підрядником було виконано регламентні роботи та роботи з ремонту ліфтового обладнання на загальну суму 7 650 грн. 79 коп., підписаний сторонами спірного договору та скріплений печаткою підрядника без зауважень та заперечень, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунок від 31.03.2020 року №38/03 на вказану вище суму. З акта виконаних робіт за квітень 2020 року за повне технічне обслуговування та виконання заявок ліфтів за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ №6/4 вбачається, що підрядником було виконано регламентні роботи та роботи з ремонту ліфтового обладнання на загальну суму 9 063 грн. 48 коп., підписаний сторонами спірного договору та скріплений печаткою підрядника без зауважень та заперечень, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунок від 30.04.2020 року №38/04 на вказану вище суму. З акта виконаних робіт за травень 2020 року за повне технічне обслуговування та виконання заявок ліфтів за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ №6/4 вбачається, що підрядником було виконано регламентні роботи та роботи з ремонту ліфтового обладнання на загальну суму 9 063 грн. 48 коп., підписаний сторонами спірного договору та скріплений печаткою підрядника без зауважень та заперечень, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунок від 31.05.2020 року №22/05 на вказану вище суму. З акта виконаних робіт за червень 2020 року за повне технічне обслуговування та виконання заявок ліфтів за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ №6/4 вбачається, що підрядником було виконано регламентні роботи та роботи з ремонту ліфтового обладнання на загальну суму 6 446 грн. 60 коп., підписаний сторонами спірного договору та скріплений печаткою підрядника без зауважень та заперечень, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунок від 30.06.2020 року №51/06 на вказану вище суму. Вказані вище рахунки направлялися позивачем на адресу відповідача листом від 09.10.2020 року № 2098, в якому комунальне підприємство повідомило ОСББ про наявність станом на 01.10.2020 року заборгованості у розмірі 24 573 грн. 56 коп. та вимагало сплатити вказану вище заборгованість в строк до 05.11.2020 року. З банківської виписки по рахунку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ за виконані роботи розрахувалося частково, лише на суму 22 867 грн. 49 коп., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом. Крім того, матеріали справи містять листи Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ від 22.06.2020 року №1453, відповідно до якого позивач просив відповідача терміново усунути затікання з покрівлі машинного приміщення в під`їзді №5 та від 26.06.2020 року № 1500, відповідно до якого відповідач запрошувався до службового приміщення позивача для передачі ключів та технічної документації на ліфти, у зв`язку із закінченням терміну дії договору від 13.01.2020 року №4, який отриманий особисто директором ОСББ М. Васильчуком 30.06.22020 року. Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем тривало листування щодо вимог про проведення позивачем капітального ремонту даху шахт ліфтів та прибирання на даху будівлі залишків старої покрівлі (сміття) (лист від 11.12.2019 року, від 24.07.2020 року), оскільки на думку скаржника, згідно п. 1.2.16.1. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 рок №150 ремонт покрівлі машинного приміщення ліфту є складовою робіт з повного технічного обслуговування ліфтів, у відповідь на що, Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ листом від 01.07.2020 року №1515 було повідомлено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, що КП ЖЕО надано послуг з утримання багатоповерхового житлового будинку по вул. Миру з прибудинковою територією в повному обсязі, що підтверджується Актом №1від 11.01.2020 року загального огляду багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Миру, 10 у м. Южноукраїнськ, відповідно до якого, колегією суддів також встановлено, що затікань квартир з покрівлі не виявлено, покрівля в задовільному технічному стані. Поряд із зазначеним вище, матеріали справи також містять договір підряду на виконання робіт з капітального ремонту ліфта житлового будинку за адресою: вулиця Миру, 10 (п. 5) у м. Южноукраїнськ, Миколаївської області від 18.02.2020 року № 16-02/20-36; платіжні доручення № 71 від 18.02.2020 року, № 105 від 24.03.2020 року, № 118 від 14.04.2020 року; акт виконаних робіт за квітень місяць 2020 року № 6/4, який не підписаний з боку замовника. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що матеріали господарської справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про розірвання спірного договору підряду у зв`язку із неналежним виконанням його умов підрядником, визнання його недійсним вцілому або окремих пунктів, укладення додаткових угод щодо обсягу та переліку робіт, виконуваних підрядником, тощо. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Предметом судового розгляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані останнім житлово-комунальні послуги у розмірі 24 573 грн. 56 коп. Натомість, оскільки рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі № 915/1500/20 відповідачем фактично оскаржується лише в частині відмови у виконанні своїх господарських зобов`язань у повному обсязі, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правомірності розрахунків заборгованості відповідача, які зроблені позивачем та перевірені судом першої інстанції, не переглядається. За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що за своєю правовою природою, укладений між сторонами спірний договір на повне технічне обслуговування ліфтів від 13.01.2020 року № 4, з додатками та додатковими угодами до нього є за своєю суттю договором підряду. Так, зі змісту ст. 837 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів. У відповідності до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. З вимог ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем в рамках договору на повне технічне обслуговування ліфтів від 13.01.2020 року № 4, з додатками та додатковими угодами до нього, позивач здійснював відповідні роботи по обслуговуванню ліфтів у багатоквартирному будинку №10 по вул. Миру у м. Южноукраїнську Миколаївської області, а відповідач мав оплатити за здійснені роботи у розмірі, який визначено за Актами виконаних робіт: № 6/1 за січень 2020 року на суму 6153,22 грн; № 6/2 за лютий 2020 року на суму 9063,48 грн; № 6/3 за березень 2020 року на суму 7650,79 грн; № 6/4 за квітень 2020 року на суму 9063,48 грн; № 6/5 за травень 2020 року на суму 9063,48 грн; № 6/6 за червень 2020 року на суму 6446,60 грн. та виставленими позивачем рахунками для оплати: № 28/01 від 31.01.2020 на суму 6153,22 грн.; № 34/02 від 29.02.2020 на суму 9063,48 грн; № 38/03 від 31.03.2020 на суму 7650,79 грн; № 38/04 від 30.04.2020 на суму 9063,48 грн; № 22/05 від 31.05.2020 на суму 9063,48 грн; № 51/06 від 30.06.2020 на суму 6446,60 грн. При цьому, як встановлено колегією суддів, вказані вище Акти підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень, що, в свою чергу, підтверджує згоду останнього з виставленими сумами та переліком здійснених робіт. Так, крім наведеного вище, згода Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ з умовами договору підтверджується і його частковою оплатою за виконані позивачем роботи з обслуговування ліфтів, що випливає з копії банківської виписки по рахунку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, з якої вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ за виконані роботи розрахувалося частково, лише на суму 22 867 грн. 49 коп., що не заперечується сторонами по справі. Отже, колегія суддів Південно західного господарського суду погоджується з правомірністю висновків Господарського суду Миколаївської області, викладених ним в оскаржуваному рішенні від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20, що відповідачем не виконано у повному обсязі своїх господарських зобов`язань за спірним договором та не сплачено позивачу у повному обсязі заборгованості за виконані роботи з обслуговування ліфтів, що, в свою чергу, є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості, зважаючи на визначені ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України вимоги, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, та, як вже зазначалося вище, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції та її перегляду в апеляційному порядку, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у порушенні господарських зобов`язань за договором підряду, а також доказів, які б свідчили про розірвання спірного договору, визнання його недійсним в цілому або у частині тощо в судовому порядку. Відтак, доводи скаржника щодо невиконання позивачем поточного ремонту покрівлі машинного приміщення ліфту, у зв`язку з тим, що такі роботи передбачені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150 не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки умови договору від 13.01.2020 року №4 не містять такого застереження. Крім того, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області в повному обсязі, відповідач, посилаючись на наявне у матеріалах справи листування між сторонами, викладаючи свою позицію у тексті апеляційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції має вирішити питання про залишення запитаних позивачем грошових коштів у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ для організації проведення невиконаних позивачем поточних ремонтів конструктивних елементів будинку, зокрема покрівлі машинних приміщень ліфтів та зобов`язання позивача повернути відповідачу технічну документацію на усі шість ліфтів будинку №10 по вулиці Миру в місті Южноукраїнську Миколаївської області. Колегія суддів не приймає вказані вище вимоги скаржника, виходячи з наступного. Так, ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників справи, серед яких, зокрема, визначено, що учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. З вимог п. 3 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені процесуальним законом. Відтак, зважаючи на відсутність у матеріалах господарської справи зустрічної позовної заяви відповідача з вимогами, викладеними у резолютивній частині апеляційної скарги та на неможливість вирішення цих питань під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зауважує про недоцільність розгляду цих вимог, оскільки підстави їх задоволення не стосуються предмету спору даної справи. Але, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що скаржник не позбавлений права на подання позовної заяви, з вимогами зазначеними в резолютивній частині апеляційної скарги до господарського суду в загальному порядку у відповідності до вимог процесуального закону. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Приймаючи до уваги наведені вище обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки воно прийнято судом першої інстанції з належним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а відтак, не потребує скасування. Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи скаржника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, а тому апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/210 відповідає обставинам справи та вимогам закону, з огляду на що достатніх правових підстав для його скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ», Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року у справі №915/1500/20 без змін. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош