Постанова 4870 № 907/642/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" травня 2021 р. Справа №907/642/19 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Мирутенко О.Л. Скрипчук О.С. секретар судового засідання Кобзар О.В. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прохорчука Івана Володимировича б/н від 07.12.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3635/20 від 10.12.2020) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.10.2020 (суддя Андрейчук Л.В., повний текст складено 16.11.2020) у справі №907/642/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" (надалі ТзОВ "НВП "Агроресурссистеми"), м. Київ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прохорчука Івана Володимировича (надалі ФОП Прохорчук І.В.), м. Ужгород про стягнення 208 257,50 грн за участю учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився ВСТАНОВИВ: ТзОВ "НВП "Агроресурссистеми" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Прохорчука І.В. про стягнення 208 257,50 грн штрафних санкцій (152 082,50 грн пені та 56 175,00 грн штрафу) за неналежне виконання своїх зобов`язань по договору про закупівлю послуг №26/11 від 26.11.2018. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.10.2020 у справі № 907/642/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Прохорчука І.В. на користь ТзОВ НВП Агроресурссистеми суму 204 876,98 грн штрафних санкцій, а також 3 073,16 грн на відшкодування судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного надання послуг є доведеним, відповідачем порушено встановлені договором строки поставки. Враховуючи те, що в договорі передбачено право замовника на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, беручи до уваги те, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу обґрунтовані та правомірні. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначив, що нарахування штрафу є арифметично вірним, розрахунок пені містить арифметичні помилки, відтак, до задоволення підлягає вимога про стягнення 56 175,00 грн штрафу та 148 701,98 грн пені. В задоволенні решти вимог про стягнення 3 380,52 грн пені відмовлено, як такі, що нараховані безпідставно. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд визнав наведені в заяві обставини не переконливими та необґрунтовані, відтак, дійшов висновку про відмову у її задоволені. Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП Прохорчук І.В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що в даному випадку має місце саме прострочення кредитора, а не боржника. Оскільки відповідачем роботи по другому етапу робіт виконані в тому обсязі, в якому це можливо за відсутності документів, що не були подані позивачем. Відповідно апелянт вважає, що нарахування штрафних санкцій за наведених обставин є безпідставними. Скаржник явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Представник відповідача адвокат Сочка В.І. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/3696/21 від 19.05.2021). Частиною 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів, проаналізувавши подане клопотання, вважає, що наведені в ньому підстави для відкладення розгляду справи не є поважними та обґрунтованими. Окрім того, суд звертає увагу на те, що аналогічні клопотання від представника відповідача були подані і на попередні судові засідання, за результатами розгляду яких, останні були задоволені. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В даному випадку колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представника ФОП Прохорчука І.В. З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважного представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права. Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/1114/21 від 15.02.2021). Таким чином, оскільки скаржника та відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 26.11.2018 між ТзОВ НВП Агроресурссистеми (замовник) та ФОП Прохорчуком І.В. (виконавець) укладено договір № 26/11 про закупівлю послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався надати належним чином та в повному обсязі послуги з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Карпатського національного природного парку території Микуличинської сільської ради Яремченської міської ради, а замовник - отримати такі послуги та оплатити їх (а.с. 15-26). Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець повинен надати замовникові послуги в обсязі відповідно до технічного завдання у формі додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору. Сторони погодили, що обов`язком замовника під час виконання цього договору є, зокрема, надати всю необхідну інформацію та документацію для надання послуг (п. 7.2 договору). Пунктами 7.4.1, 7.4.2 договору передбачений обов`язок виконавця надавати визначені цим договором послуги своєчасно та якісно в строки та на умовах, встановлені цим договором; своєчасно та в повному обсязі усно чи/або письмово інформувати замовника про стан надання послуг. Відповідно до п. 4.3 договору, вартість етапів робіт та терміни їх виконання визначаються календарним планом у формі додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору та кошторисом виконання робіт (додаток №4). Технічним завданням (додатком №1 до договору) передбачено виконання робіт у два етапи. Перший Етап Топографо-геодезичні та обчислювальні роботи вартістю 275 000 грн, другий Етап Землевпорядні роботи. Вставлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі вартість другого етапу 802 500 грн. Загальна ціна договору становить 1 077 500,00 грн без ПДВ (п. 3.1 договору). Період виконання першого етапу послуг визначений календарним планом до 01.12.2018, виконання другого етапу - до 22.12.2018. Термін надання всіх послуг по договору становить не пізніше 22.12.2018 (п. 6.3 договору). Пунктом 8.1.1 договору передбачено, що порушенням даного договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору. У випадку порушення виконавцем строку надання послуг (п.5.1 договору) замовник може стягнути із виконавця пеню у розмірі 0.1 відсотка ціни послуги з вини якого допущено прострочення закупівлі за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни (п. 8.2 договору). При цьому, сторона не несе відповідальності за порушення договору і вважається невинною якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору (п. 8.1.2 договору). Відповідно до умов договору відповідачем виконано перший етап робіт, що підтверджується двостороннім актом № 1 приймання-здачі послуг від 21.12.2018. Договірна вартість наданих послуг складає 275 000,00 грн, без ПДВ (а.с. 33). Доказів виконання другого етапу робіт матеріали справи не містять. Факт відсутності виконання таких робіт не заперечується жодною зі сторін. Покликаючись на передбачену сторонами відповідальність за порушення умов договору позивач, зважаючи на недотримання виконавцем обмовлених календарним планом строків їх надання, просить суд стягнути суму 152 082,50 грн пені та 56 175,00 грн штрафу. Водночас відповідач заперечує свою вину у не виконанні взятих на себе зобов`язань по другому етапі. Стверджує, що в даному випадку своєчасне невиконання робіт відбулося з вини замовника ТзОВ НВП Агроресурсистеми, оскільки він не надав йому усіх необхідних документів (вихідних даних), зокрема, копії Державного акту на право постійного користування землею, та не повідомив, що на території Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради наявні земельні ділянки, що знаходяться в приватній власності та користуванні різних фізичних та юридичних осіб. Наголосив, що єдиним належним посвідченням факту отримання документів, необхідних для надання послуг є акт прийому-передачі документів; відсутність такого акту підтверджує факт невиконання позивачем обов`язку, встановленого п. 7.2.1 договору. Оскільки вказані документи не були надані відповідачу, він відповідно, не міг виконати роботи в повному обсязі. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України). Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору про закупівлю послуг, тому їх регулювання здійснюється на підставі Глави 33 ГК України та норм глави 61 ЦК України. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Приписами ч.1, ч.2 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами договору послуги повинні надаватись відповідно до узгодженого замовником і виконавцем календарного плану, що є невід`ємною частиною договору (додаток 2), у якому визначено вартість етапів робіт та терміни їх виконання. Як вбачається з матеріалів справи, період виконання першого етапу послуг передбачений календарним планом до 01.12.2018, виконання другого етапу - до 22.12.2018. Термін надання всіх послуг по договору становить не пізніше 22.12.2018 року (п. 6.3 договору). Відповідачем відповідно до умов договору виконано перший етап робіт, що підтверджується двостороннім актом № 1 приймання-здачі послуг від 21.12.2018. на суму 275 000,00 грн. Проте, доказів виконання другого етапу робіт матеріали справи не містять. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Факт порушення виконавцем строків надання послуг обумовлених договором підтверджується матеріалами справи. Статтею 614 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Пунктом 7.2.1 договору передбачений обов`язок замовника під час виконання цього договору надати всю необхідну інформацію та документацію для надання послуг. Водночас, ч.2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Сторона не несе відповідальності за порушення договору і вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору (п. 8.1.2 договору). Технічним завданням у формі додатку 1, який є невід`ємною частиною договору № 26/11 від 26.11.2018, встановлений перелік вихідних даних для надання послуг. Однак, строки та порядок надання необхідної інформації та документів, ні договором, ні додатками до нього не встановлені. Передбачені ж календарним планом строки виконання всіх етапів робіт є безумовні, початок їх перебігу не пов`язаний та не ставиться в залежність від дій замовника чи виконавця. Матеріали справи не містять відомостей про факти своєчасного інформування замовника про стан надання послуг, хоча такий обов`язок передбачений договором. Таким чином, в даному випадку колегія суддів вважає, що скаржником належними та допустимими доказами не доведено факту ухилення замовника від надання інформації та документів, а також не доведено факту вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання цього договору. За таких обставин, заперечення скаржника та твердження про те, що замовник в порушення пункту 7.2.1 договору не надав копію державного акту на право постійного користування землею та не повідомив про наявність на території надання послуг земельних ділянок, що знаходяться у приватній власності та користуванні фізичних та юридичних осіб, що і зумовило порушення строку надання послуг є безпідставними та судом не приймаються до уваги. Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пунктом 8.1.1 договору передбачено, що порушенням даного договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору. У випадку порушення виконавцем строку надання послуг (п.5.1 договору) замовник може стягнути з виконавця пеню у розмірі 0.1 відсотка ціни послуги з вини якого допущено прострочення закупівлі за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни (п. 8.2 договору). З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного надання послуг є доведеним, тобто мало місце порушення ним встановлених договором строків, врахувавши те, що в договорі передбачено право Замовника на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, беручи до уваги те, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно. Відповідно до вимог ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Згідно поданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 56 175,00 грн та пеню в розмірі 152 082,50 грн нарахованої в розмірі 0,1 % від ціни послуги за період з 02.12.2018 по 23.06.2019 (порушення строку виконання першого етапу 5 225,00 грн та 146 857,50 грн за другий етап) (а.с. 31). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України). Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Окрім того, приписами ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, здійснивши їх перерахунок, з врахуванням вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення штрафу в розмірі 56 175,00 грн та часткове задоволення вимоги про стягнення пені на суму 148 701,98 грн. В решті вимоги про стягнення пені 3 380,52 грн правомірно відмовлено як такі, що безпідставно заявлені. Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (а.с. 102-103), то суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відсутність майна у ФОП Прохорчука І.В. та відсутність у позивача реальних збитків, не є тими винятковими обставини при розгляді даної справи, враховуючи, що при підписанні договору ним було погоджено таку міру відповідальності. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ФОП Прохорчука І.В. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.10.2020 у справі № 907/642/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Головуючий суддя Н.М. Кравчук судді О.Л. Мирутенко О.С. Скрипчук