Постанова 4857 № 260/3220/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3220/20 пров. № А/857/4336/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Хобор Р.Б., Кухтей Р.В., за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 260/3220/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Гаврилко С.Є., час ухвалення рішення 13 год. 38 хв., місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 21.01.2021,- В С Т А Н О В И В : 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправними і незаконними дії службових осіб щодо не внесення до наказу УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015 за № 257 о/с відомостей про нову вислугу її років при звільненні та не направленні зазначеного наказу про новий розмір вислуги років і новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на її адресу та ГУ ПФУ в Закарпатській області зобов`язання їх вчинити, стягнути на її користь судовий збір в розмірі 840,80 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не враховано до вислуги років період перебування позивача на державній службі в Управлінні МВС України в Закарпатській області на посадах старшого слідчого, слідчого організаційно - методичного відділу СУ УМВС України в Закарпатській області з 01 квітня 2009 року до 06 листопада 2015 року, яка була заміщена державним службовцем відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії щодо не врахування у вислугу років ОСОБА_1 проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах старшого слідчого та слідчого у період з 01 квітня 2009 року по 06 листопада 2015 року. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії видати розпорядчий документ (наказ), яким врахувати вислугу років ОСОБА_1 для призначення (перерахунку) пенсії з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах старшого слідчого та слідчого у період з 01 квітня 2009 року по 06 листопада 2015 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії судовий збір у розмірі 857,96 грн.. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» позивач не проходила службу в органах внутрішніх справ, та була звільнена з роботи у порядку, передбаченому п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а тому положення ч. 2 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 щодо обчислення вислуги років на неї не застосовуються. Згідно Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу» не передбачено внесення в наказ про звільнення з роботи відомості щодо вислуги років згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, оскільки згідно цивільного законодавства трудовий (застрахований) стаж роботи для призначення (перерахунку) пенсії зараховуються на підставі сплачених страхових внесків. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України). Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05 листопада 1984 року по 09 серпня 1989 року та з 11 серпня 1994 року по 25 грудень 2008 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на атестованих посадах працівників міліції у відповідності до Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №

114. На підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 24 грудня 2008 року за № 552 о/с «По особовому складу», відповідно до Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 25 грудня 2008 року позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 65 «а» (за віком) у відставку із зняттям з військового обліку. Вислуга років в органах внутрішніх справ на день звільнення складала 19 років 01 місяць 18 днів, в календарному обчисленні для призначення пенсії - 21 рік 07 місяців 18 днів (а.с. 9). Як вбачається із трудової книжки позивача, на підставі наказу ГУМВС України в Закарпатській області від 20 лютого 2009 року за № 134о/с з 01 квітня 2009 року прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ на посаду старшого слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області. Присвоєно 13 ранг державного службовця та прийнято Присягу державного службовця (а.с. 16, 17). 11 серпня 2011 року на підставі наказу УМВС області за № 265 о/с «По особовому складу» відповідно до наказу МВС України від 02 червня 2011 року № 279 дск «Про затвердження штату з апарату УМВС України в Закарпатській області» та наказу УМВС України в Закарпатській області від 25 червня 2011 року № 602 дск «Про оголошення штату апарату УМВС України в Закарпатській області» позивача у зв`язку з реорганізацією штатів з 10 серпня 2011 року призначено з посади старшого слідчого на посаду слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області (а.с. 14). Наказом управління УМВС України в Закарпатській області від 06 листопада 2015 року № 257 о/с ОСОБА_1 державного службовця 11 рангу, слідчого в організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління МВС України в Закарпатській області було звільнено зі служби у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників з 06 листопада 2015 року (а.с. 15). Таким чином із 01 квітня 2009 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив державну службу в Управлінні МВС України в Закарпатській області на посадах старшого слідчого, слідчого організаційно-методичного відділу СУ УМВС України в Закарпатській області, що була заміщена державним службовцем відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII. Позивач звернувся із заявою від 07 вересня 2020 року до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області про направлення на свою адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області завірені відомості (наказ) про нову вислугу років та довідку про новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій (а.с. 6). 21 вересня 2020 року Ліквідаційною комісією МВС України в Закарпатській області листом № Л-266/106/05/2-2020 надано відповідь позивачу, що станом на день опублікування Закону України «Про національну поліцію» (06 серпня 2015 року) позивач не проходив службу в органах внутрішніх справ, положення статті 2 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 на нього не застосовуються підстави для перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ немає (а.с. 7, 8). Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не враховано позивачу вислугу років за період перебування на вищевказаній посаді, тобто період з 01 квітня 2009 року по 06 листопада 2015 року Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Зокрема, пунктами «а»-«в» визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. 02 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), який опубліковано у офіційному виданні «Голос України» 06 серпня 2015 року. Пунктом 6 підпунктом 6 абзацами «а», «г» Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» статтю 12 доповнено пунктом «ж» такого змісту: «державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах». У статті 17 пункт «б» частини першої після слів «органах внутрішніх справ» доповнити словом «поліції». Також Після частини другої статтю 17 доповнено новою частиною такого змісту: «До вислуги років осіб, зазначених у пункті «ж» статті 12 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах». Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі Постанова № 393) установлено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. До вислуги років осіб, зазначених у статті 12 пункті «ж» Закону № 2262-ХІІ, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення із служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах. Відтак, суд дійшов вірного висновку, що з аналізу вищенаведених норм, резюмується, що до вислуги років, колишнім працівникам органів внутрішніх справ зараховується час безперервної роботи на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України, що заміщуються державними службовцями. Як встановлено судом позивач проходив державну службу в Управлінні МВС України в Закарпатській області на посаді старшого слідчого, слідчого організаційно-методичного відділу СУ УМВС України в Закарпатській області, яка була заміщена державним службовцем відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 548-р «Про віднесення працівників МВС та його структурних підрозділів, які займаються розслідуванням кримінальних справ до відповідних категорій посад державних службовців» (а.с. 8) у період з 01 квітня 2009 року до 06 листопада 2015 року. Тобто у період який охоплює час публікації Закону України «Про Національну поліцію» (06 серпня 2015 року). А відтак, на позивача поширюються норми визначені статтею 12 Закону № 2262-ХІІ. З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що відповідачем протиправно не враховано позивачу вислугу років за період перебування на вищевказаній посаді, тобто період з 01 квітня 2009 року по 06 листопада 2015 року та необхідно зобов`язати управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії видати розпорядчий документ (наказ), яким врахувати вислугу років позивачу для призначення (перерахунку) пенсії з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах старшого слідчого та слідчого у період з 01 квітня 2009 року по 06 листопада 2015 року. Враховуючи наведене вірним є висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись, ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 260/3220/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. Б. Хобор Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 31 травня 2021 року.