Постанова 4856 № 240/3881/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3881/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 31 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : В березні 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2020: -№0003473307 про накладення штрафу за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних в розмірі 109243 грн. відповідно до положень абз.6 пп.120-1.1 ст.120-1 ПК України; -№0003483307, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 53428 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 26714 грн., разом 80142 грн., на підставі абз. 4 п. 123.1 ст.123 ПК України; -№0003493307, яким встановлено завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 101132 грн.; -№0003503307 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 117353 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29338 грн., разом 146691 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року позов задоволено: -визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 03.03.2020 №0003473307, №0003483307, №0003493307 та №0003503307. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 з 28.10.2016 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в податковому органі; основний вид економічної діяльності за КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. У період з 28.01.2020 по 03.02.2020 службовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року, за наслідками якої складено Акт №50/06-30-33-05/ НОМЕР_1 від 10.02.2020. Згідно висновків, викладених в Акті відповідачем встановлено порушення позивачем: -п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп. 195.1 «г» п.195.1, ст.195, п.189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5. ст. 198, абзацу а) ст.193, п.200.1, п. 200.4. ст.200, п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 п.200.1 ст.200, пп. «б» п.200.4 ст.200, п.200.9 ст.200 ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року (вх.№9302835924 від 16.12.2019), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в листопаді 2019 року на загальну суму 53428 грн.; -п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп.195.1 «г» п. 195.1, ст.195 , п. 189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5. ст. 198, абзацу а) ст.193, п. 200.1, п. 200.4 ст.200, п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України в листопаді 2019 року зменшено від`ємне значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 101132 грн.; -п.201.1. ст.201, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України порушення термінів реєстрації податкових накладних, а саме-не зареєстровано податковому накладну за листопад 2019 року на загальну суму ПДВ 218485 грн.; -п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп.195.1 «г» п.195.1, ст.195, п.189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5. ст. 198, абзацу а) ст.193, п.200.1 ст.200, п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України в листопаді 2019 року занижено податок на додану вартість у розмірі 117353 грн. 03.03.2020 ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення: -№0003473307 про нарахування штрафу за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 109243 грн.; -№0003483307 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі: 53428грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 26714 грн. - штрафні (фінансові) санкції; -№0003493307 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 101132 грн. ; -№0003503307 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 146691 грн., з яких: 117353 грн. - податкове зобов`язання; 29338 грн.- штрафні (фінансові) санкції. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачка звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). За приписами пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Згідно абз."г" п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу. П.200.1 ст.200 ПК України врегульовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Як з`ясовано з матеріалів справи, відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення виходив із того, що позивачкою безпідставно відображено господарську операцію з поставки лісоматеріалів за контрактом з CNR AMBALAJSANAVI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) за нульовою ставкою податку на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у листопаді 2019 року у розмірі 55710 грн. та порушено терміни реєстрації податкових накладних, а саме-не зареєстровано податкову накладну на загальну суму ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 55710 грн; не відображено в бухгалтерському обліку залишки безвитратних матеріалів одержаних від переробки деревини (11,16 куб.м) на загальну суму 7998 грн., які не рахуються в залишках ТМЦ станом на 30.11.2019, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1600 грн.; не віднесено до податкових збов`язань з податку на додану вартість у листопаді 2019 року залишки не використаних товарно-матеріальних цінностей на суму у розмірі 805875,52 грн. по яких відсутні місця зберігання, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 162775 грн. Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, заниження платником своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість призвели до завищення ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в листопаді 2019 року у розмірі 53428 грн; зменшення від`ємного значення рядка 21 декларації податку на додану вартість на загальну суму 101132 грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 117353 грн. Вказані порушення, на думку контролюючого органу, зобов`язували ФОП ОСОБА_1 за листопад 2019 року подати до Єдиного реєстру податкових накладних зведені податкові накладні відповідно на суми податкових зобов`язань в розмірі 218485 грн. (162775 грн. + 55710 грн). Несвоєчасна реєстрація таких податкових накладних стала підставою для застосування штрафу в розмірі 109243 грн. (50% від суми податкових зобов`язань за такими накладними). Стосовно зазначеного у акті перевірки контролюючим органом висновку про встановлення порушення позивачкою вимог ст.195 ПК України при відображенні господарської операції з поставки лісоматеріалів за контрактом з CNR AMBALAJSANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) за нульовою ставкою податку на додану вартість, колегія суддів вказує на слідуюче. З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2019 між ФОП ОСОБА_1 ("Постачальник") та CNR AMBALAJ SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) ("Покупець") укладено контракт №1/29.07.2019 на поставку пиломатеріалів листяних і хвойних порід ("Товар") на умовах FCA України згідно з доданими специфікаціями по термінам, якості і кількості. Пунктом 2.4 Контракту передбачено, що Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем на підставі фактичної кількості Товару, відвантаженого в транспортний засіб. Згідно з пунктом 3.2 Контракту базис поставки FCA-Україна (Інкотермс-2010). Умови поставки кожної окремої партії Товару можуть бути змінені за взаємною згодою сторін із зазначенням таких змін в рахунках і специфікаціях, а також із внесенням відповідних змін до цін на Товар, якщо погоджено Сторонами. У пункті 3.5 зазначено, що датою відвантаження Товару є дата надання повного комплекту митних документів на товар і завантаження Товару на транспортний засіб. Крім того, між ФОП ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 (Туреччина) укладено Додаткову угоду №1 від 29.07.2019 до договору №1/29.07.2019 від 29.07.2019, відповідно до п.1 якої зазначено "Добавити пункт 3 "Умови поставки" підпунктом 3.6. в такій редакції: 3.6 Покупець набуває право власності на товар з моменту оформлення митної декларації". При цьому, на виконання умов Контракту та вивезення позивачкою за межі митної території України розпилених лісоматеріалів хвойних порід об`ємом 40,26 куб.м вартістю 5636,40 доларів США (140884,19 грн.) та об`ємом 40,60 куб.м вартістю 5684,00 доларів США (137667,23 грн.) позивачкою надано митні декларації №UА101190/2019/003126 від 09.11.2019 та №UА101190/2019/003294 від 27.11.2019. Поряд з цим, в графі 8 вказаних митних декларацій відправником продукції зазначено «фізична особа підприємець ОСОБА_1 », а одержувачем « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Туреччина). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що митна декларація є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у такій декларації. Щодо посилань відповідача на невірне зазначення реквізитів покупця «CNR AMBALAJ SANAYI VE TIC. LTD. STI», які не відповідають реквізитам зазначеним у рахунку-фактурі №5 від 30.10.2019 та рахунку-фактурі №6 від 18.11.2019, то як слідує зі змісту розділу 10 Контракту "Юридичні адреси, контакти та реквізити сторін" "CNR AMBALAJ SAN. VE TIC. LTD. STI" є скороченою назвою "Покупця". В той же час, колегія суддів зазначає, що формальні недоліки в документах не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постановах від 23 серпня 2019 року у справі №808/7378/14, від 31 січня 2020 року у справі №804/14364/15 та від 06 березня 2020 року у справі №810/2714/15, та від 30 квітня 2020 року у справа №818/806/16. В свою чергу, відповідачем не надано доказів оскарження правочину з приводу реалізації (продажу) позивачем контрагенту-CNR AMBALAJSANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) лісоматеріалів розпилених, що вивозились з митної території України відповідно до митних декларацій №UА101190/2019/003126 від 09.11.2019 та №UА101190/2019/003294 від 27.11.2019. Надаючи правову оцінку доводам відповідача з приводу безпідставного невідображення позивачкою в бухгалтерському обліку залишків безвитратних матеріалів одержаних від переробки деревини в об`ємі 11,16 куб.м на загальну суму 7998,00 грн. (податок на додану вартість у розмірі 1600грн), станом на 30.11.2019 та залишків не використаних товарно-матеріальних цінностей по яких відсутні місця зберігання на суму в розмірі 805875,52 грн. (податок на додану вартість у розмірі 161175 грн.), колегія суддів вказує на таке. Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі-Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. У ст.10 Закону №996-XIV закріплено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Згідно із п. 5 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. Отже, мета інвентаризації - забезпечити достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Тому підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів, до яких належать і основні засоби. Під час такої операції перевіряється і документально підтверджується наявність, стан й оцінка основних засобів. Таким чином, фактична наявність матеріальних цінностей на відповідну дату-30.11.2019, може бути підтверджена лише за результатами проведеної інвентаризації. Між тим, відповідачем доказів про наявність інформації, отриманої за результатами інвентаризації, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано. Окрім того, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, податковим органом проводилася невиїзна документальна перевірка, а тому висновок щодо виявлення залишків товарно-матеріальних цінностей від обробки деревини в об`ємі 11,16 куб.м., які не використані в господарській діяльності платника, загальною вартістю 7998,00 грн., та встановлення залишків невикористаних товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 805875,52 грн., по яких відсутні місця зберігання, є необгрунтованим та не підтверджений жодним належним та допустимим доказом. В свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивачки на спростування доводів щодо відсутності місця зберігання товарно-матеріальних цінностей на суму 805875,52 грн. пояснив, що чоловіку останньої -ФОП ОСОБА_2 належить на праві приватної власності комплекс нежитлових будівель та споруд загальної площею 868,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . До складу цього комплексу входить будівля колишнього інкубатора, гараж та інші споруди і прилегла до них територія. На підставі положень ст.59 СК України позивачка з усного дозволу власника цього майна- ОСОБА_2 отримала право користування майном з метою здійснення підприємницької діяльності, в тому числі і для складування залишків лісу, обробленої деревини та інших матеріальних цінностей, що належать їй. Тобто позивачка не заперечує, що обаполи та тирса, на момент здійснення перевірки не використані позивачем у своїй господарській діяльності, а передані на зберігання. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , на підтвердження передання на зберігання вказаних залишків від переробки лісопродукції надано акт №22 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за Договором №3 від 01.07.2018, акт на переробку деревини від 29.11.2019 та акт на переробку пиломатеріалів на готову продукцію від 31 жовтня 2019 року (а.с.106, 107, 108). Також, позивачкою надано акт №11 прийому-передачі до договору відповідального зберігання від 29.11.2019, згідно зі змістом якого ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 для відповідального зберігання майно, а саме: -пиломатеріали соснові (обрізні) 111,68 м.куб / 195551,68 грн; -обаполи (обрізні) 55,84 м.куб /5584,00 грн; -тирса 44,67 м.куб / 4288,32 грн (а.с.109). Разом з тим, представник відповідача, під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечувала проти долучення до матеріалів справи вказаних доказів з підстав неподання платником податків зазначених первинних документів до контролюючого органу під час проведення перевірки. Долучаючи вищевказані документи як доказ по справі, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується і колегія суддів, про неприйнятність доводів контролюючого органу стосовно обсягу документів, які можуть бути предметом судового розгляду, з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело б до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду. Зазначена правова позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №820/6512/16. Частиною 1 статті 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на вищевказане колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що позивачкою занижено податкові зобов`язання за листопад 2019 року з податку на додану вартість на суму 117353 грн. та завищено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2019 року на загальну суму 53428 грн. А отже відсутні підстави для зменшення розміру від`ємного значення рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року на загальну суму 101132 грн. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.