Постанова 4855 № 640/24866/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24866/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Лічівецького І.О., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 № 210 про неуспішне проходження прокурором відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1526ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 20.11.2019; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури з 21.11.2019; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 21.11.2019; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.11.2019 і до моменту фактичного поновлення на роботі; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 100000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на момент його звільнення не було утворено Офіс Генерального прокурора, а Генеральна прокуратура України не була ліквідована, накази про скорочення штатної чисельності Генеральним прокурором не видавалися, що свідчить про відсутність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Також, підставою для винесення оскаржуваного наказу також був підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органі прокуратури», яким передбачено можливість звільнення прокурорів у випадку неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію. Форма такої заяви встановлена у додатку 2 до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03.10.2019, та така форма містить низку формулювань, які є дискримінаційними, суперечать загальновизнаним принципам та стандартам захисту прав та свобод людини, а також положенням Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України та законодавству України. Таким чином, позивач вважає, що під час його звільнення, було допущено грубі порушення законодавства, що вказує на протиправність такого звільнення та наявність підстав для поновлення порушених прав останнього. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 зупинено провадження у справі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 прийнято до провадження судді Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М. адміністративну справу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року. Призначено розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні на 26.05.2021. У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2002 року працював в органах прокуратури, з 14.04.2019 - на посаді прокурора відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України. Керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», 15.11.2019 Генеральним прокурором прийнято наказ № 1526ц, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019. Так, підставою для прийняття вищевказаного наказу було рішення кадрової комісії №

1. Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача, останній звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом № 113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її умову, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури; - матеріали справи свідчать про те, що позивач не з`явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 4 листопада 2019 року, відповідно, останнього не було допущено до проходження наступних етапів атестації; - положення Закону № 113-IX є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому, відсутні правові підстави для їх незастосування; - матеріали справи не містять жодного доказу, який би з об`єктивних причин унеможливлював неприбуття позивача на іспит у формі анонімного тестування; - оскаржуваний наказ містить посилання на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX щодо звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з неуспішним проходженням атестації прокурором; - на момент звільнення позивача, підстави та порядок звільнення з посади прокурора могли визначатися не лише Законом № 1697-VІІ, а й іншим законом, яким є Закон № 113-IX, що визначив підстави та порядок звільнення з посади прокурора. Закон № 113-IX, пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації, як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX з дня набрання ним чинності; - на підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги: - зміна назви з Генеральної прокуратури України в Офіс Генерального прокурора не несе жодних правових наслідків у вигляді ліквідації, реорганізації чи скорочення та подальше звільнення прокурора з цих підстав; - Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, тому, не могло мати місце звільнення на підставі «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 113 (п.п. 1 п. 19 розділу ІІ); - апелянт наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин норм Конституції України, як норм прямої дії, норм Закону України «Про прокуратуру», а не положень Закону № 113, які суперечать Конституції України; - апелянт вказує на те, що його було звільнено за неіснуючими підставами. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ст. 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв`язку з цим, було внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до п. п. 2 п. 21 Закону № 113-IX у Законі України «Про прокуратуру», у статті 7: у частині першій: пункт 1 викласти в такій редакції: "1) Офіс Генерального прокурора"; у пункті 2 слово "регіональні" замінити словом "обласні"; у пункті 3 слово "місцеві" замінити словом "окружні"; пункт 4 виключити. Тож, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 1697-VII (у редакції Закону « 113-IX), систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. За змістом п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з нормами п. 9, 10, 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора. З наведеного слідує, що законодавцем було визначено умову подальшого проходження служби - успішне проходження прокурорами атестації. Так, наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, було затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221). Відповідно до п. 1, 9 та 10 розділу I Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 10.10.2019 позивачем було подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, тобто, останній виявив бажання та надав згоду на проходження атестаційної процедури, як умови для проходження подальшої служби в органі прокуратури України. Однак, виходячи зі змісту рішення кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 № 210 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», слідує, що ОСОБА_1 не з`явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 4 листопада 2019 року, відповідно, останній не допускається до проходження наступних етапів атестації. За нормами п. 11 Порядку № 221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації. При цьому, суд першої інстанції дослідив, що пояснюючи неявку на перший етап атестації, позивач стверджував про незаконність проведення такої атестації в цілому, що ґрунтується на його особистій незгоді із положеннями Закону № 113-ІХ та Порядку № 221, які, на його думку, порушують права та гарантії позивача, що визначені Конституцією України та міжнародними актами, однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції з цього приводу влучно зауважив, що як на дату призначеної атестації так і станом на дату ухвалення рішення у цій справі, положення Закону № 113-IX є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому, відсутні правові підстави для їх незастосування. Водночас, поза межами предмету даного спору лежить з`ясування питання та надання оцінки законності/незаконності Порядку № 221, що може бути встановлено лише під час оскарження даного Порядку в суді в цілому чи в межах окремих його положень. Колегія суддів вважає, що проведення атестації та запровадження певних процедур її проведення у даному випадку прямо передбачено Законом № 113-IX, а тому, за умови чинності цього Закону та відсутності рішення Конституційного Суду України щодо його неконституційності, посилання на їх незаконність та несправедливість є недоцільними та не можуть братись до уваги судом. При цьому, згідно з п. п. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Колегія суддів враховує, що оскаржуваним рішенням першої кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 № 210, позивача не було допущено до проходження наступних етапів атестації, у зв`язку з неприбуттям останнього на складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 4 листопада 2019 року. Тобто, за умови відсутності поважних причин неявки на атестаційну процедуру, у відповідності до норм п. 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. За даних обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано констатував, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би з об`єктивних причин унеможливлював неприбуття позивача на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що не давало Кадровій комісії права вибору застосувати інші варіанти рішення, аніж ухвалити рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, оскільки, наведене чітко врегульовано Законом. На підставі наведених висновків, зафіксованих у рішенні кадрової комісії щодо позивача, наказ відповідача № 1526ц від 15.11.2019 містить конкретної підстави для звільнення позивача з посади прокурора, а саме, посилання на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX щодо звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з неуспішним проходженням атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Аргумент апелянта щодо відсутності у спірному наказі конкретної підстави для звільнення його з посади прокурора, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є необґрунтованим, оскільки спірний наказ містить посилання на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX щодо звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а наявності такої умови для звільнення з посади прокурора, як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, вказаним пунктом не передбачено. При цьому, слід звернути увагу на те, що на момент звільнення позивача з посади, підстави та порядок звільнення з посади прокурора могли визначатися не лише Законом № 1697-VІІ, а й іншим законом, яким також є Закон № 113-IX, що визначив підстави та порядок звільнення з посади прокурора, за п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Слід також зазначити, що позивач подаючи заяву на проходження атестації, виразив своє волевиявлення на застосування атестаційної процедури та намір подальшого проходження служби в органах прокуратури, однак, не з`явившись на перший етап атестації, без достатніх та поважних на те причин, зумовив застосування до нього наслідків, передбачених законодавством, а посилання останнього на порушення процедури атестації та звільнення, у даному випадку, не спростовують відсутності його на атестації. Варто застосовувати виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість. Метод «оцінки справедливості в цілому», не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Зважаючи, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є саме неуспішне проходження позивачем атестації, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані рішення кадрової комісії № 1 та наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1526ц були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні, що зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цілому. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування/зміни оскаржуваного рішення. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді І.О. Лічівецький Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 31.05.2021.