Постанова 4855 № 640/26224/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26224/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к позивача Гончар Н.Б., пр-к відповідача Озацька О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» звернулось в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019р. № 0000035407 та податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019р. № 0000045407 прийняті Офісом великих платників податків ДФС. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019р. № 0000035407 та податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019р. № 0000045407 прийняті Офісом великих платників податків ДФС. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Офісом великих платників податків ДПС подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарської операції позивача з контрагентами. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Також, у апеляційній скарзі просить замінити відповідача - Офіс великих платників податків ДПС на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 р. № 529, відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227, на базі ліквідованого Офісу великих платників податків Державної податкової служби та його територіальних управлінь утворено як територіальний орган Державної податкової служби Північне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, яке створено 30.09.2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321, код ЄДРПОУ 44131658. Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755 з 01.01.2021 р. розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 р. № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови №

893. Відповідно до п.7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення). Відповідно до п.1 Положення про Північне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Міжрегіональне управління, МУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Міжрегіональне управління забезпечує реалізацію повноважень ДПС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками, які перебувають на обліку в цьому управлінні, і здійснює їх податкове супроводження. Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) у відповідних сферах діяльності. У відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» визначено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Офіс великих платників податків ДПС на Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 травня 2021 року. Позивачем, у свою чергу було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року задоволено клопотання представника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - Озацької О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 19 травня 2021 року о 09:50 у справі №640/26224/19 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon». У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, звертає увагу на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 11.07.2019р. № 1449 проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ніртелс груп» (попередня назва ТОВ «Інтерсітіторг») за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018р. та по взаємовідносинах з ТОВ «Альфа промінь» з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. та податку на прибуток за 2018р. по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами. За результатом проведеної перевірки складено акт від 12.08.2019р. № 59/28-10-50-09-10/30547403 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: 1. п.п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 6 розділу ІІІ, п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 971 577, 00 грн., в т.ч.: - за березень 2018р. на суму ПДВ на суму ПДВ - 181 667, 00 грн.; - за квітень 2018р. на суму ПДВ на суму ПДВ - 473 072, 00 грн.; - за травень 2018р. на суму ПДВ на суму ПДВ - 316 838, 00 грн.; В результаті завищення суми податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ всього на суму 971 577, 00 грн., в т.ч.: - за березень 2018р. на суму ПДВ на суму ПДВ - 181 667, 00 грн.; - за квітень 2018р. на суму ПДВ на суму ПДВ - 473 072, 00 грн.; - за травень 2018р. на суму ПДВ на суму ПДВ - 316 838, 00 грн. 2. п. 5 П(С) БО 9 «Запаси», п. 5 П(С) БО № 11 «Зобов`язання», п. 5 П(С) БО № 15 «Дохід», п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначеного за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб на загальну суму 3 949 551, 00 грн. в т.ч. за: - півріччя 2018р. на 3 949 551, 00 грн.; - три квартали 2018р. на суму 3 949 551, 00 грн.; - 2018р. на суму 3 949 551, 00 грн. В результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на 3 949 551, 00 грн. в т.ч. за: - півріччя 2018р. на 3 949 551, 00 грн.; - три квартали 2018р. на суму 3 949 551, 00 грн.; - 2018р. на суму 3 949 551, 00 грн. Висновки акту перевірки ґрунтуються на наступній інформації по контрагентах платника податків: 1.по контрагенту-постачальнику ТОВ «Альфа промінь»: Згідно баз даних ДФС, автоперевізник сої від ТОВ «Альфа промінь» на ТОВ «Глобинський переробний завод» був ТОВ «Константа НВ», однак доказів надання послуг з перевезення не встановлено, оскільки останній за місцем реєстрації не звітується, а направлений йому контролюючим органом запит повернувся на адресу податкового органу. Також, в акті зазначено, що у ТОВ «Альфа промінь» відсутні об`єкти оподаткування. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, у підприємства відсутні основні засоби у ІІ кварталі 2018р. Щодо кількості працівників на підприємстві встановлено, що у квітні 2018р. кількість працівників складала 6 осіб та у травні 2018р. 5 осіб. Підприємство з січня 2019р. не звітується. Згідно аналізу бази Податковий блок, встановлено, що ТОВ «Альфа промінь» відомості про наявність земельних ділянок до ДФС не надано, що на думку податкового органу свідчить про відсутність останніх. Водночас, відповідно до ЄРСР відкрито кримінальне провадження № 320018110000000013 від 21.02.2018р. за ознаками складу злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 КК України. Також, в акті перевірки контролюючий орган посилається на податкову інформацію отриману в порядку обміну. Більше того, відповідач в акті наголошує, що ТОВ «Альфа промінь» не є виробником сої, а відповідно до даних АС «Податковий блок» встановлено ланцюг постачання сої згідно якого постачальниками ТОВ «Альфа промінь» були інші контрагенти. На підставі вищевикладених висновків відповідач приходить до висновку про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Альфа промінь». 2. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Інтерсітіторг»: Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, у підприємства відсутні основні засоби у І кварталі 2018р. Щодо кількості працівників на підприємстві встановлено, що у березні 2018р. кількість працівників складала 2 особи. Згідно аналізу бази Податковий блок, встановлено, що ТОВ «Інтерсітіторг» відомості про наявність земельних ділянок до ДФС не надано, що на думку податкового органу свідчить про відсутність останніх. Також, в акті перевірки контролюючий орган посилається на податкову інформацію отриману в порядку обміну. Більше того, відповідач в акті наголошує, що ТОВ «Інтерсітіторг» не є виробником сої, а відповідно до даних АС «Податковий блок» встановлено ланцюг постачання сої згідно якого постачальниками ТОВ «Інтерсітіторг» були інші контрагенти. Окрім того, зазначено, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог законодавства та до перевірки не надано сертифікати походження від виробника. На підставі вищевикладених висновків відповідач приходить до висновку про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Інтерсітіторг». На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019р.: - № 0000035407, яким за порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 971 577, 00 грн.; - № 0000045407, яким за порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 П(С) БО 9 «Запаси», п. 5 П(С) БО № 11 «Зобов`язання», п. 5 П(С) БО № 15 «Дохід» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 949 551, 00 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про їх скасування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, така особа була зареєстрована як платник податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останні підлягають визнанню протиправними і скасуванню. Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам колегія суддів апеляційної інстанції зважає на таке. Колегія суддів звертає увагу, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункт 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до пункту 7 цього Положення до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Пункт 21 Положення встановлює, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №

318. Пункт 7 Положення визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність. Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди повинні з`ясовувати зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання; належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій; з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінити такі докази ,кожний окремо, та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. Згідно акту перевірки убачається, що позивач за період, що перевірявся контролюючим органом, мав взаємовідносини з ТОВ «Ніртелс груп» (попередня назва ТОВ «Інтерсітіторг») та ТОВ «Альфа промінь». З матеріалів справи убачається, що 23.03.2018р. між ТОВ «Альфа промінь» (постачальник) та ТОВ «Глобинський переробний завод» (покупець) укладено договір поставки № 28/03/2018-С за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність покупця сою, врожаю 2017р., насипом, а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. (а.с. 147-151 т. 1) 14.05.2018р. між ТОВ «Альфа промінь» (постачальник) та ТОВ «Глобинський переробний завод» (покупець) укладено договір поставки № 35/05/2018-С за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність покупця сою, врожаю 2017р., насипом, а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. (а.с. 152-156 т. 1) Також, 16.05.2018р. між ТОВ «Альфа промінь» (постачальник) та ТОВ «Глобинський переробний завод» (покупець) укладено договір поставки № 40/05/2018-С за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність покупця сою, врожаю 2017р., насипом, а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. (а.с. 157- 161 т. 1) Одночасно, 27.04.2018р. між ТОВ «Альфа промінь» (постачальник) та ТОВ «Глобинський переробний завод» (покупець) укладено договір поставки № 45/04/2018-С за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність покупця сою, врожаю 2017р., насипом, а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. (а.с. 162-166 т. 1) . На підтвердження реальності взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, докази проведення розрахунків. Вказані первинні бухгалтерські документи складено належним чином , зауваження контролюючого органу щодо цих доказів відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що по-перше, неналежне декларування контрагентом позивача з січня 2019 року не свідчить про не здійснення господарської операції за квітень-травень 2018 року, а, по-друге, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Відтак, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Судом першої інстанції встановлено, що зазначений контрагент був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, мав у штаті найманих працівників в кількості 6 та 5 осіб, що не заперечується відповідачем. Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а незначна кількість найманих працівників, на що посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Тим більше, що ТОВ «Альфа Промінь» не є виробником чи переробником сої, а лише постачальником. Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17). Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ніртелс груп» (попередня назва ТОВ «Інтерсітіторг»), колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи убачається, що 06.03.2018р. між ТОВ «Інтерсітіторг» (постачальник) та ТОВ «Глобинський переробний завод» (покупець) укладено договір поставки № 12/03/2018-С за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність покупця сою, врожаю 2017р., насипом, а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. (а.с. 167-171 т. 1) На підтвердження реальності взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано копії таких документів: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. Зазначені первинні бухгалтерські документи складено належним чином, та доказів їх недійсності відповідачем не надано. У період, в який здійснювалися взаємовідносини між позивачем та цим контрагентом. Останній мав у штатів 2 найманих працівників та займався поставками сої , отриманої від ТОВ «Біатра Солюшн» та ТОВ «Трейд Еліт». При цьому, обсяги поставки від цих контрагентів по ланцюгу(879,95 т) перевищують обсяги поставки сої позивачу(606,065 т). Отже, твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Ніртелс груп» через відсутність земельних ділянок є неспроможними, а доводи про наявність негативної податкової інформації не підтверджено доказами. Щодо доводів податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, колегія суддів зазначає наступне, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем у справі). Отже, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Колегія суддів зауважує, що при вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених. Крім того, суд зазначає, що посилання контролюючого органу на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту. Доводи контролюючого органу про нереальність операцій, з огляду на ненадання позивачем сертифікатів якості, суд вважає помилковими, оскільки сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, а відтак ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.10.2018р. у справі № 804/16486/15 (№ К/9901/4951/17). Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по вказаному контрагенту (копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, ттн). Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Відтак, доводи податкового органу викладені в акті перевірки та апеляційній скарзі щодо відсутності основних засобів у контрагента позивача, як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів контролюючого органу про відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ «Ніртелс груп», ТОВ «Альфа промінь» та відповідності заниження зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308,310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 31.05.2021р.)