Постанова 4854 № 815/4386/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/4386/15 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, свідоцтва про право власності, - ВСТАНОВИЛА: В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області при здійсненні державної реєстрації прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власниками в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно, щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - зобов`язати реєстраційну службу Одеськогог міського управління юстиції Одеської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, номер 13704244 від 29.11.2013 року, а саме: на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстраційні дії є незаконними та є незаконною невидача свідоцтва, оскільки цим були порушені майнові права позивача, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Скасувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно, щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 23.11.2013 року №8499246. Визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, номер 13704244 від 29.11.2013 року, а саме: на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками, в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зобов`язано Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками, в рівних частках кожний 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що дійсним та актуальним власником житлового будинку з 03.09.2015 р. і по теперішній час є апелянт ОСОБА_1 . Адміністративним судом були досліджені та встановлені обставини правовідносин, які виникли не з публічно-правового спору між позивачкою та відповідачами. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що апелянт, будучи власником спірного будинку, не був залучений до розгляду у справі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що у суду апеляційної інстанції є всі підстави та докази для зміни судового рішення, надавши правову оцінку викладеним доводам, наявним в матеріалах справи. З огляду на зазначене просить змінити постанову суду першої інстанції в мотивувальній частині, надавши правову оцінку діям державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області та в резолютивній частині визнати незаконним та скасувати рішення від 29.11.2013 р. № 8499246. В письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що погоджується з доводами, викладеними апелянтом у скарзі та вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису, щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, права чи обтяження якої зареєстровано. Якщо, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем. З огляду на зазначене просить скасувати постанову суду першої інстанції із закриттям провадження. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власницею 32/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , та складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою «Г», загальна житлова площа якого становить 79,1 кв. м. та надвірних споруд: « 3-1, Ш, Щ» - сараї; «П» - погріб; №15,17 - огорожі; VI, IX, - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 604 кв.м. Вказана обставина підтверджується договором дарування від 27.02.2004 року, укладеним між ОСОБА_5 і мною, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. та зареєстрованого 18.03.2004 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Власниками інших 68/100 часток є: ОСОБА_6 32/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , та складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою «А», загальна житлова площа якого становить 79,1 кв. м. та надвірних споруд: « 3-1, Ш, Щ» - сараї; «П» - погріб; № 15, 17 - огорожі; VI,IX, - мостіння, розташованих на земельній ділянці держфонду площею 604 кв.м. Вказане підтверджується договором дарування від 16.03.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В.; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках кожному, 9/25 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , та складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою «Г», загальна житлова площа якого становить 79,1 кв. м. та надвірних споруд: «З-1, Ш, Щ» - сараї; «П» - погріб; №15,17 - огорожі; VI, IX, - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 604 кв. м. Вказане підтверджується договором дарування від 21.12.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - Заявники) посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. За заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22.11.2013 року №4126421 (а.с.92-93 т.1) до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області (далі - Реєстраційна служба), про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , 29.11.2013 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі - державний реєстратор) було прийняте рішення №8499246 (а.с.116 т.1) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), та одночасно сформовано та видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , номер 13704244 від 29.11.2013 (а.с.115 т.1). Підставами для здійснення цих реєстраційних дій були: адресна довідка Юридичного департаменту ОМР від 04.04.2012 року №340508/1 (а.с.102 т.1), розпорядження Київської рай адміністрації ОМР від 19.11.2013 року №552, витяг про реєстрацію права власності КП «ОМБТІ та РОН» від 04.01.2006 року №9499554 (а.с.105 т.1), договір дарування від 21.12.2005 року №18636 та технічний паспорт від 19.06.2013 року, що підтверджується карткою прийняття заяви №8243147 від 22.11.2013 року (а.с.118 т.1). Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно, щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 23.11.2013 року №8499246. Визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 13704244 від 29.11.2013 року, а саме: на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками, в рівних частках кожний, 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зобов`язання Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 власниками, в рівних частках кожний 9/25 часток якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 вказувала на те, що оскаржувані рішення, дії державного реєстратора, Реєстраційної служби порушують її права як власника житлового будинку. При цьому виникнення спірних правовідносин обумовлено не стільки незгодою позивача з рішенням Реєстраційної служби як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки з правом власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок. Таким чином, цей позов поданий на захист цивільного (речового) права позивачки. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи те, що в цій справі оспорюється правомірність набуття фізичною особою права власності на об`єкт нерухомого майна, що впливає на майнові права та інтереси цієї особи, колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з п. 1ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду. Керуючись ст. ст. 238, 239, 317, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасувати. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, свідоцтва про право власності. Роз`яснити позивачу, що зазначена справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 31.05.2021 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик