Постанова 4851 № 480/3739/20

Головуючий І інстанції: О.В. Соп`яненко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2021 р. Справа № 480/3739/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 11.01.21 по справі № 480/3739/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора , Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення № 209 від 09 квітня 2020 року кадрової комісії № 2 про неуспішне складання іспиту та неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Сумської області від 29 квітня 2020 року № 101к про звільнення ОСОБА_1 . - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора відділу прокуратури Сумської області, у разі початку діяльності обласної прокуратури відповідно до редакції Закону України № 113 -IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", на час постановления рішення - поновити на рівнозначній посаді в Сумській обласній прокуратурі, що розпочне свою діяльність або на посаді прокурора в органах прокуратури Сумської області, з 07.05.2020. - стягнути на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва 33, код ЄДРПОУ 03527891) компенсацію за вимушений прогул із розрахунку в сумі 158353,05 грн. із розрахунку 1092,09 грн. за один робочий день. - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 2001 року. Має стаж роботи на прокурорських посадах 11 років 10 місяців. Була призначена на посаду прокурора відділу роботи з кадрами 05.04.2017. Наказом прокурора Сумської області від 29.04.2020 № 101к була звільнена з посади з 06.05.2020 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру. Попереджена про звільнення у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України не була. Вважає наказ незаконним. З наказу вбачається, що підставою для звільнення зазначено п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру у відповідності до вимог якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації прокуратури, або у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Конкретної підстави звільнення у наказі відповідача не зазначено, з його змісту неможливо встановити дійсні підстави звільнення. Крім того, зазначено дві підстави звільнення: п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру та рішення кадрової комісії у якому відсутні відомості про реорганізацію, ліквідацію чи скорочення. Зазначена норма закону передбачає звільнення з посади, а не звільнення з органів прокуратури. Відповідачем застосовано п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру дія якого зупинена до 01.09.2021 у відповідності до ст. 60 цього закону та абз. 4 п. 2 розділу II закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури. Крім того, зазначає, що під час тестування мали місце збої у роботі програми для тестування. Не могла бути впевненою, що була прийнята відповідь, яка нею надавалась. Перехід до наступних питань проходив з затримками, що зменшувало кількість часу для проходження тестування. У зв`язку з цим була знервованою, не могла належним чином зосередитися. Вважає, що ці обставини призвели до необ`єктивного результату по кількості набраних балів. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Сумської області від 29 квітня 2020 року № 101к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу кадрової роботи та державної служби Сумської обласної прокуратури з моменту звільнення 06 травня 2020 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва 33, код ЄДРПОУ 03527891) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17473 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 44 коп. та різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 37951 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 43 коп. У задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 209 від 09 квітня 2020 року кадрової комісії № 2 про неуспішне складання іспиту та неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17473, 44 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Офіс Генерального прокурора та Сумська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявники зазначили, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування органів прокуратури. Відповідно до п. 6 розд. ІІ Закону № 113-IX усі прокурори вважаються персонально попередженими у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Згідно з п. 7 розд. ІІ Закону № 113-IX передбачено можливість переведення прокурорів на нові посади лише у разі успішного проходження ними атестації. Апелянти звертали увагу, що Порядок проведення атестації затверджено Наказом Генерального прокурора № 2211 від 04.10.2019. У відповідності до встановленого порядку ОСОБА_1 була подана заява про намір пройти атестацію. Атестація складається з трьох етапів. Прохідний бал іспиту з використанням комп`ютерної техніки встановлено у 70 балів. Відповідно до п. 5 розділу II Порядку прокурор, який набрав меншу кількості балів, ніж прохідний, не допускається до наступного етапу іспиту, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія приймає рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. ОСОБА_1 на етапі іспиту з використанням комп`ютерної техніки набрала менше 70 балів, а тому рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації є правомірним. Атестація проводилась у відповідності до Порядку, затвердженого Генеральним прокурором. До початку її проведення позивачкою не було висловлено незгоди з процедурою її проведення. Наказом Генерального прокурора від 04.02.2020 № 65 внесено зміни до порядку. Передбачено право кадрової комісії приймати рішення про складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки та іспиту на загальні здібності в один день. Ніяких зауважень щодо складу комісії до початку атестації позивачем не заявлено. Відповідно до п.п. 2 п. 19 розділу II прикінцевих і перехідних положень закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури прокурори регіональних прокуратур звільняються з посади керівником регіональної (обласної) прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Наказ про звільнення ОСОБА_1 видано правомірно, на підставі відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації. Також із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 20.04.2021 у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Сумської обласної прокуратури не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури на різних посадах з 2001 року. З квітня 2017 року на посаді прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області (т.1 а.с. 38-42, 45). Наказом прокурора Сумської області № 101к від 29.04.2020 на підставі ст. 11 закону України Про прокуратуру, п.п. 2 п. 19 розділу II Прикінцевих і перехідних положень закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру ОСОБА_1 звільнена з посади прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області з 06.05.2020. Підставою для звільнення зазначено рішення кадрової комісії № 209 (т.1 а.с. 43). Відповідно до копії рішення № 209 кадрової комісії № 2 від 09.04.2020 ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 66 балів , що є меншим прохідного балу, не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію (т. 1 а.с. 44). 06.03.2020 ОСОБА_1 подана заява про визнання результатів тестування недійсними та призначенні іншого дня для складання іспиту. Рішенням кадрової комісії від 09.04.2020 у задоволенні заяви відмовлено та прийнято рішення № 209 від 09.045.2020 про неуспішне проходження позивачкою атестації (т. 1 а.с. 156-178). Не погодившись із зазначеним рішенням кадрової комісії та наказом про звільнення позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим на час прийняття оскаржуваних рішень законодавством. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з відсутності правових підстав для скасування у судовому порядку рішення № 209 від 09 квітня 2020 року кадрової комісії № 2 про неуспішне складання іспиту та неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , а також часткового стягнення на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (надалі Закон № 1697-VII). Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 16 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Статтею 9 Закону № 1697-VII передбачено, що Генеральний прокурор призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Так, ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а саме у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції"; 4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Процедура звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури визначена статтею 60 Закону № 1697-VII: прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня. Втім, дію статті 60 зупинено до 01.09.2021 згідно із Законом України від 19.09.2019 № 113-IX. До Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX (діє з 25.09.2019; по тексту також Закон № 113-IX). Законом № 113-IX у Кодексі законів про працю України статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус". Статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Також Законом № 113-IX внесено окремі зміни до Закону № 1697 "Про прокуратуру". Зокрема, було змінено в тексті Закону № 1697 слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" на відповідно "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури". Виключено абзац 2 частини другої статті 9 Закону № 1697. У попередній редакції Закону в цьому абзаці було викладено: "накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів". Абзац п`ятий цієї ж частини цієї ж статті викладено в такій редакції: "Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення" тобто, було виключено слова "…і пройшли державну реєстрацію". Статтю 51 Закону №1697 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження". Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, з-поміж іншого, зупинено до 01.09.2021 дію пункту 7 частини восьмої статті 8-1; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4-1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру". До дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. (пункти 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX). Згідно з пунктами 6, 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX визначено, що тимчасово, до 01.09.2021 в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення проведення атестації прокурорів відповідно до цього розділу. Як зазначено у пункті 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Так, наказом Генерального прокурора № 78 від 07.02.2020 "Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур" відповідно до пунктів 9, 11, підпункту 8 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX пункту 4 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 №221, пунктів 2-4 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 №233, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру" з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, утворено другу кадрову комісію. Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Пунктами 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Пунктом 15 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ надано повноваження кадровим комісіям щодо збору інформації про прокурорів, які проходять процедуру атестації: для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора. Відповідно до п. 16 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ за результатами складення прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Згідно з п. 17 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. Пунктом 18 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію. На виконання положень розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ Генеральною прокуратурою України 03.10.2019 винесено наказ № 221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації". Відповідно до п. 1 розд. І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Згідно з п. 6 розд. І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними вміннями та навичками; прокурори виконують письмове практичне завдання. Відповідно до п. 8 розд. І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Пункт 9 розд. І Порядку № 221 передбачає, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Колегією суддів встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 11.10.2019 подано заяву за встановленим зразком про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т. 1 а.с. 139). Відповідно до наданих матеріалів іспиту та відомості результатів тестування ОСОБА_1 брала участь у тестуванні на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора за результатами якого набрала 66 балів (т. 1 а.с. 140-155). 06.03.2020 ОСОБА_1 подана заява про визнання результатів тестування недійсними та призначенні іншого дня для складання іспиту. Рішенням кадрової комісії від 09.04.2020 у задоволенні заяви відмовлено та прийнято рішення № 209 від 09.045.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації (т. 1 а.с. 156-178). Так, в частині позовних вимог щодо скасування зазначеного рішення Кадрової комісії № 2 № 209 від 09.045.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації колегія суддів виходить з наступного. Наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, яким визначено, що Комісії забезпечують, зокрема, проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур. Аналіз положень Порядку № 233 свідчить про можливість оскарження в судовому порядку виключно дій чи бездіяльності, рішень та інших актів, ухвалених за результатами дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, у тому числі Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Метою запровадження Законом № 113-ІХ атестації прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, як однієї з умов для їх переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, є побудова якісної та професійної системи прокуратури. При цьому, оцінку наявності підстав для звільнення прокурора за результатами проходження атестації може надати лише прокурор відповідного рівня, який законом уповноважений для прийняття такого рішення. Однак, наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації не носить імперативний характер для керівника прокуратури в розрізі прийняття рішення про звільнення, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Отже, рішення, яке носить обов`язковий характер та впливає на обсяг прав та обов`язків прокурора, приймає саме керівник прокуратури відповідного рівня. Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Кадрової комісії № 2 не впливає на проходження позивачем публічної служби, а отже не порушує його прав. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування у судовому порядку рішення № 209 від 09.04.2020 Кадрової комісії № 2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку, з огляду на що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Стосовно правомірності оскаржуваного наказу про звільнення колегія суддів зазначає наступне. Як було зазначено, відповідачем видано наказ про звільнення позивачки на підставі ст. 11 закону України Про прокуратуру, п.п. 2 п. 19 розділу II Прикінцевих і перехідних положень закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1697-VII керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Підпунктом 2 п. 19 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Оскільки позивач рішенням кадрової комісії визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію, норма, викладена в п. 2 п. 19 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, повинна бути поширена на позивача. У той же час, посилання в оскаржуваному наказі на пп. 2 п. 19 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Текстове викладення п.п. 2 п. 19 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX у разі зміни застосованого словосполучення "на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на текстовий виклад цієї норми в Законі № 1697-VII - буде виглядати так: "прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора "у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури" і за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури". У разі, якщо б застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII. Норма закону, якою б безпосередньо встановлювалося право чи обов`язок звільняти прокурора з посади виключно за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури без застосування в якості підстави пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", відсутня. У постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 Верховний Суд висловив правовий висновок про те, що пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права. Слід звернути увагу, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган. Аналогічні правові висновки викладені, у постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15. Так, Законом № 113-IX фактично передбачено переведення прокурорів в разі зміни установи (органу прокуратури) внаслідок реорганізації чи ліквідації. Однак в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Харківської області, де був працевлаштований позивач не відбувалася. Також, колегія суддів вказує, що звільнення прокурора прокуратури Харківської області можливо лише з підстав, визначених Законом України «Про прокуратуру». При цьому, застосування положень розділу «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; п. п. 2 п. 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» можливо лише у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів. Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 11 закону України Про прокуратуру, п.п. 2 п. 19 розділу II Прикінцевих і перехідних положень закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України Про прокуратуру відбулось за відсутності законних підстав. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу прокуратури Сумської області № 101к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 . Стосовно позовних вимог в частині поновлення на посаді колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність та скасування наказу прокуратури Сумської області № 101к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 , яким позивача звільнено з посади начальника управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області враховуючи вимоги ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, підлягають відновленню шляхом поновлення позивача на рівнозначній посаді з 07.05.2020. Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи, позивач просить стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період після її звільнення з 06.05.2020 по день розгляду справи судом. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №

100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2020 до 01.06.2020 в сумі 17473,44 грн. (16 днів*1092,09 грн.), а саме з дати звільнення позивача з посади прокурора до дати прийняття на посаду головного спеціаліста відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області, а за період з моменту прийняття на посаду головного спеціаліста до дати прийняття рішення суду, судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 37951,43 грн - як різницю між середнім заробітком позивача на посаді прокурора та фактично отриманою ОСОБА_1 заробітною платою у розмірі 113849,08 грн. на посаді головного спеціаліста. Проте, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо такого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в даних спірних відносинах застосуванню підлягають наслідки незаконного звільнення позивача - поновлення на роботі та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, оскільки позивач не була незаконно переведена на іншу роботу, а була незаконно звільнена із займаної посади. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Вказана позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16. Відповідно до довідки, наданої відповідачем (т.1 а.с. 111), заробітна плата позивача за останні повні два місяці становить (березень 20 робочих днів 22933,93 грн. та квітень 19 робочих днів 20749,75 грн.). Відповідно середньоденна (годинна) заробітна плата позивача становить (22933+20749,75)/40=1092,09 грн. Саме з такого розміру середньоденної заробітної плати слід виходити при обрахуванні компенсації за вимушений прогул. Середня сума заробітної плати за місяць становить 22933,89 грн. Відповідно до Листа Мінсоцполітики від 29.07.2019 №1 133/0/206-19 "Про розрахунок норм тривалості робочого часу", кількість робочих днів становить у травні - 19, червні - 20, липні - 23, серпні - 20, вересні - 22, жовтні -21, листопаді - 21, грудні -

22. З моменту звільнення позивача до дати прийняття рішення судом першої інстанції минуло повних 6 місяців та 16 робочих днів травня та 12 робочих днів грудня, тобто загалом 155 днів (16+20+23+20+22+21 +21 +12). Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 02.12.2020 складає 1092,09 х 155 = 169273,95 грн. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 169273,95 грн. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з Сумської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17473,44 грн та різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 37951,43 грн із прийняттям нового рішення про стягнення середнього заробітку у розмірі 169273,95 грн. При прийнятті рішення в іншій частині суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 480/3739/20 скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва 33, код ЄДРПОУ 03527891) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17473 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 44 коп. та різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 37951 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 43 коп. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва 33, код ЄДРПОУ 03527891) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 169273 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят три) грн 95 коп. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов