Постанова 4811 № 461/1390/21

Справа № 461/1390/21 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 33/811/523/21 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., з участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Бойчука Володимира ( ОСОБА_1 ) адвоката Шокала Володимира Степановича, представника Галицької митниці Держмитслужби України Зирянова Олега Юрійовича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шокала Володимира Степановича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, в с т а н о в и в : постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, та накладено на нього стягнення у виді конфіскації в дохід держави транспортного засобу марки RENAULT модель CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , синього кольору, бензин, країна реєстрації Франція. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) судовий збір в розмірі 454 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) на користь Галицької митниці Держмитслужби витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 22407,56 грн. Згідно постанови судді 7 січня 2021 року о 16 год. 21 хв. в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» пункту пропуску «Краковець Корчова» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби, в напрямку «виїзд з України», в`їхав транспортний засіб марки RENAULT модель СLIО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_2 , яким ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) слідував у приватну поїздку з України до Республіки Польща, в якості водія. Під час проходження митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу, після проведення перевірки у відповідності до інформації електронної бази ЄАІС «Перетин кордону транспортним засобом», а також спрацювання АСАУР встановлено, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ), ввіз на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до одного року» 17 листопада 2019 року, через митний пост «Краківець» Львівської митниці ДФС, транспортний засіб марки RENAULT модель CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_2 . Згідно даних програмно-інформаційного комплексу АСМО «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), вищевказаний транспортний засіб з митної території України, станом на 7 січня 2021 року ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства не поміщений. На момент перетину кордону ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) жодних документів з приводу аварії чи дії обставин непереборної сили подано не було. З приводу не вивезення за межі митної території України вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) не звертався, усно та письмово задекларував про відсутність у нього коштів на момент перетину кордону, для забезпечення сплати штрафу. Не погоджуючись з постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року адвокат Шокало В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, повернути вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки RENAULT, модель CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , в Франції №2014 НОМЕР_3 та транспортний засіб марки RENAULT, модель CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору, показник одометра 373928 км. об`єм двигуна 1050 см3, бензин країна реєстрації Франція код УКТЗЕД:870332903, вилучений в порядку ст. 511 МК України в ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова судді суду першої інстанції винесена з порушенням матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) не мав змоги вільно вивезти автомобіль у зв`язку із епідеміологічною ситуацією у Франції. Окрім того повідомляє, що у зв`язку із тяжко хворобою в період з 1 листопада 2020 року до 6 січня 2021 року не мав можливості вивести автомобіль з Митної території України, вік (86 років), та інші обставини. Вказаний період визнаний форс-мажорною обставиною Львівською Торгово-промисловою палатою 10 лютого 2021 року сертифікатом №4600-21-0198, зазначений сертифікат не було взято до уваги суддею суду першої інстанції. Крім того 30 березня 2021 року адвокат Шокало В.С. подав доповнення до апеляційної скарги в яких зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) не скористався можливістю надати довіреність іншій особі на перевезення даного автомобіля винесено без врахування вимог МК України, а саме ч. 5 ст. 380 МК України. У випадку надання такої довіреності ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) порушив би ч. 4 ст. 469 МК України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Повідомляє, що не зрозуміло чому суддя суду першої інстанції в постанові зазначає період часу з листопада 2020 року по 6 січня 2021 року, адже карантин в Франції розпочався у лютому 2020 року. Звертає увагу, що факт подання медичних документів мав встановлюватися суддею суду першої інстанції, а наявність документів які встановлюють обставини непереборної сили, підтвердження інформації в сертифікаті №4600-21-0198 Львівської Торго-промислової палати від 10 лютого 2021 року. Зазначає, що в 2019 році коли ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) ввозив автомобіль на територію України пандемія COVID-19 не була поширена в Європі та наявність тих чи інших захворювань не вважалося ризиковим. Повідомляє, що форс-мажорна обставина відбулася на території Франції, що виключає необхідність повідомляти митний орган письмовою заявою. Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Галицької митниці Держмитслужби України на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Згідно положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Стаття 489 Митного кодексу Українипередбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В силу ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Вищевказані вимоги закону суддею суду першої інстанції було дотримано в повному обсязі, оскільки висновок судді суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя суду першої інстанції надав належну оцінку. Так винуватість ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) підтверджується протоколом про порушення митних правил № 0019/20900/21 від 7 січня 2021 року; копією контрольного талона для проходження по «зеленому коридору»; митною декларацією; описом предметів; витягом з АСМО «Інспектр»; доповідною запискою; висновком №1420003301-0101 від 3 лютого 2021 року. Дані докази, на думку судді апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Згідно з ст. 103 МК Українитимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК Українитимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Згідно з ч. 1 ст. 460 МК Українивчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Між тим, ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) не надав під час складання протоколу про порушення митних правил пояснення причин невиконання зобов`язання про зворотне вивезення транспортного засобу, тобто порушник не підтвердив того факту, що він з приводу не порушення строку доставлення транспортного засобу на митницю звертався в органи доходів і зборів. Строк зворотного вивезення транспортного засобу за обставинами цієї справи збіг 17 листопада 2020 року. Протягом визначеного терміну ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) мав можливість вивезти транспортний засіб за межі України або здійснити належне його оформлення. Доводи апелянта про те, що у зв`язку із тяжко хворобою в період з 1 листопада 2020 року до 6 січня 2021 року ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) не мав можливості вивести автомобіль з митної території України, вік (86 років), та інші обставини не заслуговують на увагу. Як вбачаються з матеріалів справи стороною захисту не надано жодних доказів які підтверджували факт перебування ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) на лікуванні в період з 1 листопада 2020 року до 6 січня 2021 року, що стосується свідчень лікаря ОСОБА_7 які були надані до суду першої інстанції, то такі не підтверджуються жодними доказами. Доводи апелянта про те, що вказаний період визнаний форс-мажорною обставиною Львівською Торгово-промисловою палатою 10 лютого 2021 року сертифікатом №4600-21-0198, та той факт, що зазначений сертифікат не було взято до уваги суддею суду першої інстанції не беруться до уваги суддею апеляційного суду, оскільки зазначений сертифікат видано 10 лютого 2021 року тобто більше ніж через місяць після вчинення адміністративного правопорушення. Доводи апелянта, що форс-мажорна обставина відбулася на території Франції, що виключає необхідність повідомляти митний орган письмовою заявою не заслуговують на увагу. Відповідно до п. 6 розділу VIII «Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму» № 657 від 31 травня 2021 року у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги автомобіль ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) знаходився на території України, до спливу терміну перебування автомобіля ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) з жодними заявами до митного органу не звертався, про обставини непереборної сили не повідомляв та жодних доказів не надавав. Доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) складу адміністративного правопорушення суддя вважає необґрунтованими й до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами у справі. Доводи адвоката, що в 2019 році коли ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) ввозив автомобіль на територію України пандемія COVID-19 не була поширена в Європі та наявність тих чи інших захворювань не вважалося ризиковим не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не підтверджено наявність захворювання на момент ввезення авто на територію України, а також не надано жодних доказів, що він проходив лікування в період карантину. Доводи апеляційної скарги про те, що факт не подання медичних документів мав встановлюватися суддею суду першої інстанції, а наявність документів які встановлюють обставини непереборної сили, підтвердження інформації в сертифікаті №4600-21-0198 Львівської Торго-промислової палати від 10 лютого 2021 року не беруться до уваги. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доводи апелянта, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) не мав змоги вільно вивезти автомобіль у зв`язку із епідеміологічною ситуацією у Франції не беруться до уваги суддею апеляційного суду, оскільки ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) мав можливість повідомити митні ограни про зазначену обставину, окрім того карантинні обмеження не були скасовані станом на 7 січня 2021 року. Постанова судді є законною та обґрунтованою, й підстав для її скасування та закриття провадження у справі немає. При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) суддя місцевого суду врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника та застосував таке згідно з вимогами ст. 33 КУпАП у межах санкції ч.1 ст.483 МК України, яке буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень. Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, й підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в : постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року відносно ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Шокала Володимира Степановича- без задоволення. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.