Постанова 4818 № 641/8194/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 27 травня 2021 року м. Харків справа № 641/8194/19 провадження № 22-ц/818/1517/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Кравченко О.О., ім`я (найменування) сторін: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Саврасова Інна Олександрівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар», представник - Канівець Сергій Іванович, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року в складі судді Ященко С.О., у с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саврасової Інни Олександрівни (далі- приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар» (далі - ТОВ «Компанія «Земледар») про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії. Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 07 вересня 2006 року він придбав квартиру АДРЕСА_1 . 08 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір дарування, за яким остання набула право власності на вищезазначену квартиру. Вважає, що договір дарування є недійсним, оскільки квартира є спільним майном подружжя та її відчуження проведено без згоди іншого співвласника. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 , просив визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 08 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_2 , зобов`язати нотаріуса ХМНО Саврасову І.О. вчинити дію пов`язану зі згодою співвласника спільних коштів подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка повинна бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена, а саме витребувати заяву від ОСОБА_6 про те, що кошти, за які була куплена квартира, є особистою власністю позивача ОСОБА_4 . Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач подав до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду, що є правом позивача, а тому така заява підлягає задоволенню. Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав детальний опис здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_7 відсутні. 11 грудня 2020 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила ухвалу суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат та стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надання їй правової допомоги у розмірі 6000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір гонорару адвокату за надані послуги протягом всього часу розгляду справи є фіксованим і сплачений за весь обсяг його роботи одноразово шляхом перерахування на його банківський рахунок. Перелік послуг, визначених в акті приймання-передачі, було фактично здійснено адвокатом, що підтверджуються матеріалами справи, а тому наявні підстави для стягнення вказаних витрат. Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справи свідчать, що у листопаді 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О., про визнання недійсним договору дарування. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ «Компанія «Земледар». Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 24 листопада 2020 року ОСОБА_4 подав заяву про залишення його позовної заяви без розгляду. Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Канівець С.І. представляв інтереси ОСОБА_2 при розгляді справи № 641/8194/19 на підставі договору про надання правової допомоги від 01 червня 2019 року (т. 1, а. с. 60). Відповідно до Акту № 2 приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги від 01 червня 2019 року, складеного 13 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 надані такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, складання процесуальних документів, зокрема відзиву на позов, заперечення та клопотання, участь у судових засідання. Оплата вказаних послуг у розмірі 6000 грн підтверджується платіжним дорученням № @PL443746 від 28 вересня 2020 року. Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 350/1145/19 (провадження № 61-863св21) та від 21 грудня 2020 року у справі № 644/7976/18 (провадження № 61-15458 св 20). Оскільки відповідачем не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, вказане виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року в оскаржуваній частині підлягає зміни з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина