Ухвала КЦС ВС № 641/11885/15-ц

Ухвала 28 травня 2021 року м. Київ справа № 641/11885/15-ц провадження № 61-7351ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки, ВСТАНОВИВ: У грудні 2015 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 03 вересня 2007 року № 11208049000 в розмірі 44 814,47 доларів США та пеню в сумі 38 681,02 грн, з яких: 40 576,84 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом; 4 237,63 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 22 361,70 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 16 319,32 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними кредитний договір від 03 вересня 2007 року № 11208049000, укладений між ним та банком, та додаткові угоди від 27 січня 2009 року № 1 та від 25 березня 2011 року № 2 до нього, а також договір поруки від 03 вересня 2007 року № П-11208049000, укладений між банком та ОСОБА_2 ; застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати кожну сторону повернути те, що вона отримала за даним договором. Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 16 грудня 2019 року в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив. АТ «УкрСиббанк» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Харківський апеляційний суд постановою від 24 листопада 2020 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року в частині відмови в задоволені позову АТ «УкрСиббанк», скасував та в цій частині ухвали нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 11208049000 у розмірі 44 814,47 доларів США. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість зі сплати пені за кредитним договором у розмірі 38 681,02 грн. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» судовий збір по 20 758,65 грн з кожного. 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження. В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що в судовому засіданні апеляційного суду 24 листопада 2020 року він участі не приймав, про оскаржувану постанову апеляційного суду від 24 листопада 2020 року він дізнався випадково через портал «Судова влада», оскільки апеляційним судом не було надіслано ні йому, ні його представнику копії постанови апеляційного суду від 24 листопада 2020 року. З урахуванням наведеного, він звернувся до канцелярії Комінтернівського районного суду м. Харкова із заявою про видачу копії оскаржуваного судового рішення, яку отримав 12 квітня 2021 року, що підтверджується підписом судді Боговського Д. Є. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки посилання заявника на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 24 листопада 2020 року ні на його адресу, ні на адресу його представника не надходила, а з текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду він випадково дізнався з порталу «Судова влада», не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки заявником не надано жодного належного доказу (довідку суду, пошти тощо) на підтвердження того, що апеляційним судом недотримано вимог, встановлених частиною п`ятою статті 272 ЦПК України щодо направлення копії оскаржуваної постанови апеляційного суду від 24 листопада 2020 року. Згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи. Також, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позовну заяву подано у грудні 2015 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата - 1 218 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позовної заяви у даній справі). Позовна вимога заявлена у розмірі 44 814,47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно станом на 16 грудня 2015 року (23,4513 грн за 1 долар США) 1 050 957,59 грн, та 38 681,02 грн, тому судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 32 689,16 грн (1 050 957,59 грн + 38 681,02 грн) х 1,5 % х 200 %). Згідно з наданої квитанції від 29 квітня 2021 року № 4 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 000 грн. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 слід доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 30 689,16 грн (32 689,16 грн - 2 000 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 30 689,16 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев