Постанова КЦС ВС № 752/22078/16-ц

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Київ справа № 752/22078/16 провадження № 61-8663св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «CGM Czech a.s.», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шуляк Надія Олександрівна, на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, ВСТАНОВИВ : Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року акціонерне товариство «CGM Czech a.s.» (далі - АТ ««CGM Czech a.s.», товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та витребування майна. Позовну заяву мотивовано тим, що у 2009 році Чеське підприємство - Акціонерне товариство «Ставбі», яке в подальшому було перейменоване на АТ «CGM Czech a.s.», інвестувало кошти в будівництво квартири АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за позивачем 20 березня 2013 року. Протягом 2014 року розпочата процедура банкрутства товариства і Крайовий суд міста Градлец Карлове Чеської Республіки своєю постановою від 21 квітня 2015 року призначив арбітражного керуючого Еміля Фішера, який мав право розпоряджатися майном товариства. Емілю Фішеру стало відомо, про продаж спірної квартири від його імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 19 лютого 2014 року, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06 червня 2014 року, посвідченим ПН КМНО Мінюковою-Кручиною Т. П. Вказує, що особи, які підписали від імені товариства довіреність на право відчуження нерухомого майна - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заперечують факт її видачі, підпис уповноваженої працівниці пошти Чеської Республіки, яка нібито посвідчила довіреність, є підробленим, державною поштою Чеської Республіки заперечується факт реєстрації цієї довіреності. Оскільки ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного правочину діяв на підставі підробленої довіреності, квартира вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок вчинення злочину, а тому договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний недійсним. Крім того, посилається на те, що продаж квартири відбувся за заниженою вартістю. У зв`язку з тим, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, позивач просить повернути йому у власність квартиру АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року у складі судді Колдіної О. О. у задоволенні позову АТ «CGM Czech a.s.» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щооспорюваний договір купівлі-продажу квартири вчинено від імені товариства його представником ОСОБА_3 у межах повноважень, на підставі довіреності і за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів її недійсності. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов АТ «CGM Czech a.s.» задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 червня 2014 року, укладений між сторонами, та скасовано рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір купівлі-продажу квартири від 06 червня 2014 року є недійсним, оскільки він був укладений ОСОБА_3 від імені позивача без відповідних повноважень та, як наслідок, без вільного волевиявлення продавця на його укладення. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, через відсутність повноважень представника продавця на його укладення. При цьому апеляційним судом не враховано, що продавець не лише погоджував такий продаж (зокрема, шляхом передачі правовстановлюючих документів на квартиру та надання належним чином оформленої згоди на її продаж), але в подальшому прийняв його виконання (грошові кошти за договором були зараховані на визначений рахунок). Апеляційний суд не зазначив обставин, які безспірно свідчать про обізнаність відповідача щодо відсутності у представника продавця повноважень на відчуження майна. Також вказує, що обставини, встановлені у рішенні районного суду міста Кутна Гора (Чеська Республіка), не можуть буті прийняті до уваги в силу приписів цивільного процесуального законодавства. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 16 березня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Акціонерним товариством «Ставбі», яке в подальшому було перейменоване на АТ «CGM Czech a.s.», укладено інвестиційний договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27, предметом якого, в тому числі, був об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 . 29 вересня 2011 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та АТ «CGM Czech a.s.» укладено договір про внесення змін та доповнень до інвестиційного договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27, за умовами якого АТ «CGM Czech a.s.» набуло прав та обов`язків довірителя за інвестиційним договором про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» №

27. Позивач отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. 06 червня 2014 року між АТ «CGM Czech a.s.» в особі представника за довіреністю від 19 лютого 2014 року ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Сторони визначили ціну договору у розмірі 15 980 доларів США, що еквівалентно 174 182 грн. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за №

571. Рішенням районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 року, встановлено факт відсутності повноважень у ОСОБА_3 на укладення спірного договору, оскільки довіреність від 19 лютого 2014 pоку ніколи не видавалася повноважними особами товариства, була підроблена, та є фіктивною. Згідно з висновком технічного та почеркознавчого дослідження від 30 жовтня 2017 року №1-20/10 підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на довіреності від 01 липня 2014 року та від 19 лютого 2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу). Позиція Верховного Суду Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою ? третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи. Згідно із приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 , укладаючи 06 червня 2014 року від імені АТ «CGM Czech a.s.» договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , не був уповноваженою особою позивача на укладення зазначеного договору у зв`язку з тим, що довіреність, на підставі якої він діяв, ніколи не видавалася повноважними особами товариства, була підроблена та є фіктивною, що встановлено рішенням Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 pоку, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 pоку. При цьому апеляційний суд правильно визначив юридичну природу вказаного рішення іноземного суду, врахувавши його при вирішенні спору. Судом встановлено, що зазначене судове рішення завірено належним чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішення Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, надане чеською мовою, містить необхідні реквізити, а саме підпис посадової особи та печатку суду. Також позивачем надано суду переклад цього рішення на українську мову, виконаний перекладачем Чернишовим Д. П. , який зазначив, що відповідає за вірність перекладу. Справжність підпису перекладача Чернишова Д. П. засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В. О., який прошив, пронумерував і скріпив печаткою 16 аркушів, що включають рішення суду чеською та переклад українською мовами. Наведені дії вчинені нотаріусом у відповідності до Глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року. Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом. Відповідно до статей 81, 82 вказаного Закону в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (глави 1 та 2 розділу ІХ ЦПК України). Водночас стаття 3 цього Закону вказує, що якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. 28 травня 2001 року між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу у цивільних справах, який ратифіковано Законом України від 10 лютого 2002 року і який набув чинності 18 листопада 2002 року. Відповідно до пункту 5 статті 55 вказаного Договору на території Договірних Сторін визнаються також без спеціального провадження рішення органів юстиції у цивільних справах, які не потребують за своїм характером виконання, якщо інше не передбачено цим Договором. Встановлено, що рішення Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року не потребує за своїм характером виконання в Україні, оскільки встановлює лише юридичний факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року. При таких обставинах вказане судове рішення визнається в Україні як на території Договірної Сторони без спеціального провадження рішення органів юстиції. За таких обставин, апеляційний суд, дослідивши кожний доказ окремо та у взаємному зв`язку з іншими доказами у їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06 червня 2014 року недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру. Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-12120св19), у справі № 752/22080/16-ц (провадження № 61-12256св19), від 29 січня 2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-15176св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-7641св20). Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що позивач вчинив дії, які свідчать про погодження договору купівлі-продажу квартири від 06 червня 2014 року і, як наслідок, застосування до оспорюваних правовідносин положень статті 241 ЦК України, є помилковими з огляду на таке. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України). Тобто, вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити. Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанову від 25 травня 2016 року в справі № 6-2612цс16. Таким чином, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення частини першої статті 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 06 червня 2014 рокуОСОБА_3 не мав повноважень на його укладення. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду У червні 2020 року від представника ОСОБА_1 - Шуляк Н. О. надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з виключною правовою проблемою, необхідністю для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені представником ОСОБА_1 - Шуляк Н. О. аргументи, у розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шуляк Надія Олександрівна, залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року - без змін. Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович