Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/913/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 травня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/913/21 Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/737/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2021 року (ухвалене о 11:23) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради про відшкодування шкоди, - У С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (далі по тексту - КП «ЧТУ» ЧМР), в якому просив стягнути з відповідача на його користь 33 259,20 грн у відшкодування суми заподіяних збитків, 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а всього 53 259,20 грн, а також 908 грн у відшкодування судового збору. Позов обґрунтовував тим, що 30.01.2020 о 08 год. 30 хв. в м. Чернігові на перехресті вул. Любецька та вул. Пирогова сталася ДТП за участю транспортних засобів - тролейбусу ЗІУ-9 інв. № 403, яким керував ОСОБА_2 , та автомобілю Volkswagen TOUREG д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, у зв`язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальних збитків. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , який керував тролейбусом перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до звіту про результати автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen TOUREG д.н.з. НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 30.01.2020, складає 34 759,20 грн. 02 грудня 2020 року ПрАТ «СК «Брокбізнес», якою застрахована цивільна відповідальність відповідача за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортну від 21.03.2019 № 007-118607/01ДЦВ, було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з мотивів несвоєчасного подання документів. Таким чином, матеріальний збиток внаслідок ДТП підлягає відшкодуванню відповідачем як володільцем джерела підвищеної небезпеки в сумі 33 259,20 грн, за мінусом франшизи, що добровільно ним сплачена. Також позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням автомобіля, через брак коштів на ремонт автомобіля, невжиття винною особою заходів добровільного відшкодування збитків. Позивач перебував у пригніченому стані, не міг спокійно спати, нервував, необхідність нецільового використання сімейних коштів призвела до розладу стосунків у родині. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.03.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з КП «ЧТУ» ЧМР на користь ОСОБА_1 14 208,70 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої ДТП, та 242,44 грн у відшкодування судових витрат, а всього 14 451,14 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, і невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» скористалось своїм правом та відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі умов договору, у зв`язку з чим залишок несплаченого матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП з вини водія КП «ЧТУ» ОСОБА_2 , в сумі 33 259,20 грн підлягає стягненню з відповідача, як з володільця джерела підвищеної небезпеки та роботодавця водія. Заявник вказує, що відшкодування моральної шкоди не є предметом договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортну від 21.03.2019 № 007-118607/01ДЦВ, розмір його моральних та фізичних страждань оцінюється в 20 000 грн, що включає в себе порушення звичайного способу життя, негативний вплив на стан здоров`я та моральні страждання, пов`язані з ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу КП «ЧТУ» ЧМР просить залишити її без задоволення, оскільки вважає безпідставною, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок по відшкодуванню позивачеві майнової шкоди в розмірі 19 050,50 грн, що дорівнює відновлювальній вартості пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, відповідно до положень ЦК України та Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортну від 21.03.2019 № 007-118607/01ДЦВ належить виключно третій особі, а не відповідачу, а тому в цій частині позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача. Водночас, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути шкоду у вигляді втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля за відрахуванням вже сплаченої ним суми франшизи в розмірі 14 208,70 грн /34 759,20 - (19 050,50 + 1 500)/. Однак погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може через їх невідповідність обставинам справи та, як наслідок, неправильне застосування норм матеріального права. Судом у справі встановлено, що 30 січня 2020 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_2 в м. Чернігові на перехресті вул. Любецька та вул. Пирогова керував тролейбусом ЗІУ-9 інвентарний № 403 (маршрут № 6), що рухався по вул. Любецька зі сторони вул. І.Мазепи в бік вул. Ріпкинська та після поломки не вжив всіх заходів, щоб не допустити його самовільний рух, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «Volkswagen -TOUREG» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Любецькій зі сторони вул. І.Мазепи в бік вул. Пирогова та повертав праворуч на вул. Пирогова, об`їжджаючи стоячий тролейбус. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, їх власникам завдано матеріальних збитків, осіб постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п 15.12 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 34, 73-74). Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.03.2020 (справа № 751/789/20) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і застосовано до нього стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн (а.с. 21, 74). На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з КП «ЧТУ» ЧМР та працював на посаді водія тролейбуса 3-го класу (а.с. 17-18, 66-71). Цивільно-правова відповідальність КП «ЧТУ» ЧМР на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 007-118607/01ДЦВ від 21.03.2019, за умовами якого ліміт відповідальності по ризику настання цивільної відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб внаслідок ДТП на один транспортний засіб становить 72 000 грн, франшиза на один страховий випадок 1 500 грн, строк дії договору з 22.03.2019 по 21.03.2020. (а.с. 14-16, 17-18, 51-53). Відповідно до п. 4 вказаного договору його предметом є майнові інтереси КП «ЧТУ» ЧМР, відшкодування моральної шкоди не є предметом даного Договору. Сторони підтверджують, що сума франшизи в розмірі 1 500 грн відшкодована позивачеві відповідачем одразу після ДТП. 05.02.2020 позивач звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» з письмовим повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ (а.с. 19-20, 54-61). Відповідно до звіту про результати автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 58 від 31.03.2020, складеного на замовлення ПрАТ «СК «Брокбізнес», вартість відновлювального ремонту автомобіля легкового «Volkswagen -TOUREG», реєстраційний № НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 30.01.2020, з урахуванням даних про вартість нових, оригінальних запасних частин (складників) отриманих за даними альтернативних джерел інформації, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 30.01.2020, складає 19 050,50 грн (а.с. 22-31, 75-87). 27.11.2020 до ПрАТ «СК «Брокбізнес» надійшла заява ОСОБА_1 щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування (93-98). Листом від 02.12.2020 за № 1466-11 ПрАТ «СК «Брокбізнес» повідомила позивачу про відмову у виплаті суми страхового відшкодування, у зв`язку з неподанням ним у встановлений пунктом 20.1.3 Договору 4-місячний строк від дня ДТП заяви про виплату страхового відшкодування (а.с. 35, 99). 22.12.2020 ОСОБА_1 направив КП «ЧТУ» Чернігівської міської ради претензію про відшкодування суми заподіяних збитків у розмірі 33 259,20 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн (а.с. 36-39). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). За змістом ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільним може бути, зокрема, страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) (п. 12 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про страхування»). Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Частинами 1-4 ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. З матеріалів справи встановлено, що 21.03.2019 ПрАТ «СК «Брокбінес» (страховик) та КП «ЧТУ» ЧМР (страхувальник) уклали Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 007-118607/01ДЦВ (Договір) відповідно до Закону України «Про страхування», Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) № 007 у редакції, що діяли на дату укладення договору, які є невід`ємною частиною договору. У вказаному Договорі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту сторони погодили визначення розміру, порядок та умови здійснення виплати страхового відшкодування. Пунктом 20 Договору визначено перелік документів, що підтверджують настання випадку та розмір збитку. Зокрема, третьою особою серед інших документів повинна бути надана заява на виплату страхового відшкодування. Згідно п. 20.1.3.1 для третьої особи для надання вказаної заяви встановлено строк не пізніше 4 місяців з дня ДТП. Пунктом 21.6 Договору передбачено, що виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі заяви про виплату страхового відшкодування. Відповідно до п. 22.4 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку неподання або несвоєчасного подання документів, визначених в розділі 20 Договору. Як зазначалось вище, листом від 02.12.2020 № 1466-11 ПрАТ «СК «Брокбізнес» повідомила позивачу про відмову у виплаті суми страхового відшкодування, у зв`язку з неподанням ним у встановлений пунктом 20.1.3 Договору 4-місячний строк від дня ДТП заяви про виплату страхового відшкодування (а.с. 35, 99). Відмова страховика позивачем не оскаржувалась. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Тобто, у розумінні ч. 1 ст. 1172 ЦК України, якщо службовий транспортний засіб потрапить у ДТП з вини водія, внаслідок чого буде ушкоджене майно чи здоров`я інших осіб, то відповідальність за шкоду завдану водієм під час виконання ним трудових обов`язків нестиме роботодавець. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Виходячи з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором добровільного чи обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. У даній справі у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди безпосередньо третій особі ОСОБА_1 , оскільки останньому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з неподанням ним у встановлений строк заяви про виплату страхового відшкодування, а тому завдану позивачу майнову шкоду внаслідок ДТП 30.01.2020 має відшкодувати КП «ЧТУ» ЧМР, як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія тролейбуса ОСОБА_2 , з вини якого сталася вказана ДТП. На вищевказане суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов до помилкового висновку, що КП «ЧТУ» ЧМР є неналежним відповідачем у даній справі. Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як встановлено апеляційним судом, відповідно до звіту про результати автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 58 від 31.03.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля легкового «Volkswagen -TOUREG», реєстраційний № НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 30.01.2020, з урахуванням даних про вартість нових, оригінальних запасних частин (складників) отриманих за даними альтернативних джерел інформації, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 30.01.2020, складає 19 050,50 грн. Будь-які належні та допустимі докази понесення фактичних витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля позивачем до суду не надано. Таким чином з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню завдані йому збитки в сумі 19 050,50 грн за мінусом вже виплаченої франшизи у розмірі 1 500 грн, тобто 17 550,50 грн. Посилання заявника на те, що вартість відновлювального ремонту становить 34 759,20 грн, не заслуговують на увагу, оскільки вказана сума зазначена у додатку № 2 до звіту № 58 від 31.03.2020 «Калькуляція», висновком оцінювача встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 19 050,50 грн, у справі відсутні докази фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав потерпілий, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості. Ураховуючи, що внаслідок ДТП 30.01.2020 ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди у зв`язку з пошкодженням його автомобіля, що призвело до порушення звичайного укладу життя, витрат своїх сил на організацію свого життя, нервування та моральних страждань, а також беручи до уваги засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 2 000 грн, що не є надмірним та кореспондується з глибиною та силою моральних страждань. За викладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.03.2021 - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги на суму 19 550,50 грн (що становить 36,71 % від 53 259,20 грн заявлених у позові), наявності у матеріалах справи належних доказів сплати судового збору (а.с. 1, 129), з КП «ЧТУ» ЧМР на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам судовий збір у сумі 333,33 грн (908 грн х 36,71%) за розгляд справи судом першої інстанції та у сумі 500 грн (1 362 грн х 36,71%) за апеляційний розгляд справи, а всього 833,33 грн. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2021 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Шевченка, 50Б, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 03328681) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 17 550 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 50 коп. у відшкодування завданих збитків, 2 000 (дві тисячі) грн у відшкодування моральної шкоди, 833 (вісімсот тридцять три) грн 33 коп. у відшкодування судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: І.О.Боброва Н.В.Висоцька