Постанова 4822 № 718/1623/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2021 року м. Чернівці справа № 718/1623/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю. секретар Конецька Д.Г. позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Мізюк В.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В серпні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2009 року в сумі 25 178 гривень 56 копійок. Посилався на те, що 17 серпня 2009 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 була надана кредитна карта та кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 15 липня 2020 року у відповідача внаслідок неналежного виконання умов договору є заборгованість в сумі 25 178 гривень 56 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 241 гривні 35 копійок та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6 937 гривень 21 копійка. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 17 серпня 2009 року у розмірі 18 241 гривень 35 копійок. В решті позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову в позові про стягнення відсотків суд виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами суми боргу за відсотками, не надано належного розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов та не підтверджено погодження сторонами саме такого порядку їх нарахування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в частині стягнення відсотків. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, яка оскаржується, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження укладення договору між сторонами, яким визначено відсотки за кредитним договором, порядок їх нарахування та розмір. Також сторони погодили умови договору щодо підвищення процентної ставки. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 17 серпня 2009 року ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» підписали заяву. В заяві відповідач просив відкрити рахунок та надати йому банківські послуги. ОСОБА_1 засвідчив, що підписанням цієї заяви він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, Тарифами банку. Вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. З вказаної заяви, а також довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони погодили базову річну процентну ставку в розмірі 30 відсотків із розрахунку 360 днів у році, погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7 відсотків від суми заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.35,36). З розрахунку заборгованості станом на 15 липня 2020 року вбачається, що відповідачу внаслідок неналежного виконання умов договору нараховано банком заборгованість за відсотками в сумі 6937 гривень 21 копійка за період з 1 липня 2019 року по 15 липня 2020 року (а.с.19-20). З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що за період з 26 серпня 2009 року по 1 квітня 2020 року відповідач користувався кредитними коштами банку (а.с.21-32). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами. З заяви від 17 серпня 2009 року та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони, укладаючи договір про надання банківських послуг, досягли домовленості щодо сплати процентів, їх розміру та порядку погашення таких процентів. Разом з тим апеляційний суд не погоджується з розміром процентів, які нараховані банком за період з 1 липня 2019 року по 15 липня 2020 року у зв`язку з тим, що процента ставка відмінна від тої, яку сторони погодили в заяві від 17 серпня 2009 року. Борг за процентами за період з 1 липня 2019 року по 15 липня 2020 року складає 5 751 гривню 13 копійок виходячи з наступного розрахунку: ДатаКількість днів за які нарахована заборгованість за відсоткамиТіло кредитуРічна процентна ставкаНараховані відсоткиРозрахунки 01.07.20191016763,2330139,6916763,23/100х30/360х10=139,69358333 11.07.2019216783,233027,9716783,23/100х30/360х2=27,97205 13.07.2019216848,733028,0816848,73/100х30/360х2=28,0812166666 15.07.2019116914,733014,116914,73/100х30/360х1=14,0956083333 16.07.2019116994,573014,1616994,57/100х30/360х1=14,1621416666 17.07.2019617206,573086,0317206,57/100х30/360х6=86,03285 23.07.2019217313,573028,8617313,57/100х30/360х2=28,85595 25.07.2019417370,573057,917370,57/100х30/360х4=57,9019 29.07.2019117370,573014,4817370,57/100х30/360х1=14,475475 30.07.2019116550,573013,7916550,57/100х30/360х1=13,7921416666 31.07.2019116550,573013,7916550,57/100х30/360х1=13,7921416666 01.08.2019817176,5630114,5117176,56/100х30/360х8=114,5104 09.08.2019217229,313028,7217229,31/100х30/360х2=28,7155166666 11.08.2019417249,313057,517249,31/100х30/360х4=57,4977 15.08.2019417344,313057,8117344,31/100х30/360х4=57,8143666666 19.08.2019617401,813087,0117401,81/100х30/360х6=87,00905 25.08.2019117543,563014,6217543,56/100х30/360х1=14,6196333333 26.08.2019517600,063073,3317600,06/100х30/360х5=73,3335833333 31.08.2019117841,063014,8717841,06/100х30/360х1=14,86755 01.09.2019118295,813015,2518295,81/100х30/360х1=15,2465083333 02.09.2019118550,813015,4618550,81/100х30/360х1=15,4590083333 03.09.2019218679,813031,1318679,81/100х30/360х2=31,1330166666 05.09.2019118823,313015,6918823,31/100х30/360х1=15,6860916666 06.09.2019419247,313064,1619247,31/100х30/360х4=64,1577 10.09.2019119247,313016,0419247,31/100х30/360х1=16,039425 11.09.2019418439,783061,4718439,78/100х30/360х4=61,4659333333 15.09.20191518505,7830231,3218505,78/100х30/360х15=231,32225 30.09.2019118505,783015,4218505,78/100х30/360х1=15,4214833333 01.10.20191018505,7830154,2118505,78/100х30/360х10=154,21483333 11.10.20192018525,7830308,7618525,78/100х30/360х20=308,763 31.10.2019118525,783015,4418525,78/100х30/360х1=15,43815 01.11.20191018272,3830152,2718272,38/100х30/360х10=152,26983333 11.11.2019418292,383060,9718292,38/100х30/360х4=60,9746 15.11.2019118292,383015,2418292,38/100х30/360х1=15,24365 16.11.20191418181,3530212,1218181,35/100х30/360х14=212,11575 30.11.2019118181,353015,1518181,35/100х30/360х1=15,151125 01.12.20191018181,3530151,5118181,35/100х30/360х10=151,51125 11.12.20192018201,3530303,3618201,35/100х30/360х20=303,35583333 31.12.2019118201,353015,1718201,35/100х30/360х1=15,1677916666 01.01.2020118201,353015,1718201,35/100х30/360х1=15,1677916666 02.01.2020918201,3530136,5118201,35/100х30/360х9=136,510125 11.01.20202018221,3530303,6918221,35/100х30/360х20=303,68916666 31.01.2020118221,353015,1818221,35/100х30/360х1=15,1844583333 01.02.20201018221,3530151,8418221,35/100х30/360х10=151,84458333 11.02.20201818241,3530273,6218241,35/100х30/360х18=273,62025 29.02.2020118241,353015,218241,35/100х30/360х1=15,201125 01.03.20203018241,3530456,0318241,35/100х30/360х30=456,03375 31.03.2020118241,353015,218241,35/100х30/360х1=15,201125 01.04.20202918241,3530440,8318241,35/100х30/360х29=440,832625 30.04.2020118241,353015,218241,35/100х30/360х1=15,201125 01.05.20203018241,3530456,0318241,35/100х30/360х30=456,03375 31.05.2020118241,353015,218241,35/100х30/360х1=15,201125 01.06.20202918241,3530440,8318241,35/100х30/360х29=440,832625 30.06.2020118241,353015,218241,35/100х30/360х1=15,201125 01.07.20201418241,3530212,8218241,35/100х30/360х14=212,81575 15.07.2020118241,353015,218241,35/100х30/360х1=15,201125 Всього:5751,13 Також з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 1 липня 2019 року по 15 липня 2020 року відповідачем було погашено заборгованість за відсотками в сумі 1557 гривень 13 копійок. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами в сумі 4194 гривні (5751,13-1557,13=4194). Апеляційний суд вважає помилковим аргумент апеляційної скарги про те, що сторони погодили підвищену процентну ставку за договором. Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві ОСОБА_1 та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» умови договору щодо іншої процентної ставки, крім 30 процентів із розрахунку 360 днів у році, не зазначено. Також відсутні умови щодо підвищення такої процентної ставки (а.с.35,36). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими процентами, які розраховував, виходячи з місячної процентної ставки 3,5 та 7 відсотків. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Наказ про внесення змін в договірну базу по платіжним картам, договірну базу по побутовому кредитуванню та в депозитні договори від 23 серпня 2006 року. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 17 серпня 2009 року. Також відсутні підтвердження про ознайомлення відповідача з Наказом про внесення змін в договірну базу по платіжним картам, договірну базу по побутовому кредитуванню та в депозитні договори від 23 серпня 2006 року. Тарифи банку в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили зміну процентної ставки за договором. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №190/1419/19-ц (провадження №61-10096св20). Відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належного розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Суд першої інстанції у порушення вимог закону з урахуванням повноважень суду не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено відсоткову ставку, а у розрахунку банку проценти за користування кредитом визначено за іншою ставкою, то суду слід було визначити й стягнути заборгованість за процентами відповідно до положень закону та підписаної відповідачем заяви і довідки про умови кредитування, а не відмовляти у задоволенні цих вимог за безпідставністю, що свідчить про те, що фактично суд ухилився від вирішення спору по суті. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 723/602/17 та від 1 жовтня 2020 року у справі № 761/2122/19. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його в цій частині слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами в сумі 4194 гривні. Щодо судових витрат Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови та рішення суду першої інстанції вбачається, що суди прийшли до висновку про задоволення позову на загальну суму 22 435 гривень 35 копійок, що становить 89,10 процентів від ціни позову (25 178 гривень 56 копійок). З платіжного доручення від 28 липня 2020 року вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2102 гривні (а.с.2). З платіжного доручення від 20 квітня 2021 року вбачається, що позивач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 3153 гривні (а.с.76). Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 4682 гривні 21 копійку в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2020 року в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» проценти за користування кредитними коштами в сумі 4194 (чотири тисячі сто дев`яносто чотири) гривні. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) гривні 21 копійку в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 27 травня 2021 року. Головуючий О.О. Одинак Судді І.Б. Перепелюк Н.Ю. Половінкіна