Постанова 4814 № 546/523/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 546/523/18 Номер провадження 22-ц/814/1291/21Головуючий у 1-й інстанції Романенко О. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 березня 2021 року (ухвалене суддею Романенко О.О., повний текст рішення складено суддею 12 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору комунальне підприємство «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,- В С Т А Н О В И В : У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом до ТзОВ «Бурат-Агро», у якому прохала припинити дію договору оренди землі б/н від 01.11.2010, зареєстрованого 21.07.2016 за № БА/3-15546090 КП «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради шляхом його розірвання та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 5324280900:00:009:0046, площею 4,1093 га у тому числі сільськогосподарські угіддя: рілля 4,1093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жовтневої сільської ради Решетилівського району Полтавської області. У листопаді 2010 року вона підписала договір оренди земельної ділянки з відповідачем строком на 15 років. Відповідач повідомив їй про те, що оскільки договір набирає чинності після його державної реєстрації зобов`язується негайно її здійснити та надати їй екземпляр договору з відміткою про його державну реєстрацію. Протягом 2010-2015 років орендар так і не надав їй екземпляру договору з відміткою про його державну реєстрацію. Наприкінці 2015 року вона разом із односельцями вирішила самостійно обробляти свою земельну ділянку, у зв`язку з чим вони звернулись до відповідача з вимогою повернути їм земельні ділянки, оскільки договірні відносини між ними та відповідачем не набули юридичного завершення. Відповідач повернув належні їм земельні ділянки, та земельну ділянку позивачки у тому числі, єдиним масивом без визначення меж кожної з них. 01.03.2016 вона з односельцями уклала договір про співпрацю і почали обробляти цю землю спільно, засіяли її соняшником, зібрали урожай та на зиму цей масив не засівали. Наприкінці 2016 року позивачці стало відомо, що земельний масив, який їм було повернуто, був засіяний ТОВ «Бурат-Агро». У травні 2017 року, після того, як вона звернулась за правовою допомогою, їй стало відомо, що державну реєстрацію договору оренди землі № БА/З15546090 було здійснено відповідачем 21.07.2016. Вважає, що відповідач здійснив такі дії вже після добровільної відмови від оренди землі, передачі її у складі єдиного масиву і під час самостійного обробітку нею та іншими власниками. Тобто, належним чином завірену копію спірного договору вона отримала лише у травні 2017 року. Позивач вважає, що відповідач не виконав свого обов`язку за договором щодо його негайної реєстрації, що надало йому всупереч волі орендодавця можливість продовжити термін оренди майже на шість років. Оскільки договір було зареєстровано лише 21.07.2016, а земельну ділянку передано у користування відповідача за актом приймання-передачі 01.11.2010, вважає, що відповідач порушив вимоги ч.1 ст.530 ЦК України та п.1 ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі». Окрім того, посилається на те, що з 2016 року відповідач не сплачував державного мита за користування орендованою земельною ділянкою. Вказує, що відповідач сплачує їй орендну плату без індексації і не завжди в строк. Невиконання відповідачем цих обов`язків має постійний та систематичний характер. Вважає що ТОВ «Бурат Агро» не виконується п. 13 договору оренди щодо перегляду розмір орендної плати один раз на три роки за певних умов. З огляду на зазначене, позивач звернулась до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору комунальне підприємство «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації задоволено у повному обсязі. Припинено дію договору оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» №б/н від 01.11.2010, зареєстрованого 21.07.2016 за №15546090 Комунальним підприємством «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради шляхом його розірвання. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» №б/н від 01.11.2010, проведену 21.07.2016 за №15546090 Комунальним підприємством «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень). З вказаним рішенням суду не погодилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що протягом 2010-2015 років позивач не зверталася до ТОВ «Бурат-Агро» з вимогою щодо повернення земельної ділянки або отримання, нібито відсутнього у неї екземпляру договору. Позивачем не надано жодного доказу того, що після повернення відповідачем земельних ділянок, вона з односельцями 01.03.2016 року уклала договір про співпрацю і почали обробляти цю землю спільно, засіяли її соняшником, зібрали урожай та на зиму цей масив не засівали. Факт того, що договір оренди землі від 01.11.2010 року був зареєстрований відповідачем лише 21.07.2016 року не вказує на умисне ухилення ТОВ «Бурат Агро» від реєстрації договору оренди землі. Посилається на те, що підписавши акт прийому-передачі земельної ділянки в користування ТОВ «Бурат-Агро» та передавши її фактично з 2010 року позивач приймала орендну плату та жодного разу не зверталася з вимогою щодо повернення ділянки. Також вказує, що позивач починаючи з 2010 року жодного разу не зверталася до відповідача з приводу несвоєчасного внесення орендної плати або перегляду умов договору щодо строків виплати. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо несвоєчасного систематичного внесення орендної плати за земельну ділянку та неналежне виконання відповідачем умов договору, що є підставою для його розірвання. Вказує, що позивач не зазначив яка саме шкода йому завдана відповідачем і в чому полягає істотність порушення умов договору, з огляду на те, що орендна плата сплачена йому у повному обсязі на момент розгляду справи за вказаний у позові період. Крім того зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ні договором оренди, ні нормативними актами на момент підписання сторонами договору оренди не було встановлено строку для реєстрації оскаржуваного договору оренди землі. При цьому матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від державної реєстрації даної земельної ділянки. Також, поза увагою суду залишився п.44 Договору оренди підписаного сторонами, в якому визначено, що один його примірник знаходиться у Орендодавця, та за Законом на Орендаря не покладено обов`язок певним чином передавати примірник договору, щоб на підтвердження такої дії залишались письмові докази. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони по справі та інші особи будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи у судове засідання не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 231395, виданого Відділом Держкомзему у Решетилівському районі 20.09.2010 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 4,1100 га на території Жовтневої сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324280900:00:009:0046 (т. 1 а.с.9-10). 01.11.2010 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» укладений договір оренди землі, за яким позивачка передала належну їй вищевказану земельну ділянку у оренду відповідачу (т. 1 а.с.11-12). Договір укладений терміном на 15 років. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від грошової оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації, що на момент укладення договору становить 2622,88 грн в рік (з врахуванням коефіцієнту індексації 3,200), за згодою сторін в будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій). Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 31 грудня. Пунктом 43 договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами з моменту державної реєстрації. У відповідності до п.20 вказаного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. На виконання умов договору, за актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.11.2010 (т.1 а.с.15) ОСОБА_1 передано в оренду ТОВ «Бурат-Агро» земельну ділянку загальною площею 4,11 га. Вищевказаний договір оренди землі від 01.11.2010 зареєстровано Комунальним підприємством «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради Полтавської області 21.07.2016 за номером 15546090, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.07.2016 та від 31.03.2017 (т.1 а.с.17-19), а також відповідною відміткою у самому договорі оренди землі. З Інформаційних довідок також вбачається, що підставою внесення 21.07.2016 запису про державну реєстрацію договору є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30602151 від 23.07.2016. Тобто рішення про проведення реєстрації прийнято на два дні пізніше за проведену дію щодо реєстрації, хоча повинно передувати цьому. У кадастровому плані земельної ділянки №5324280900:00:009:0046 (т.1 а.с.14), інформаційних довідках (т.1 а.с.17-19) та відомостях про земельну ділянку (т.1 а.с.20) зазначено, що площа належної ОСОБА_1 земельної ділянки становить 4,1093 га, а не 4,1100 га, як це вказано у держаному акті на право приватної власності на земельну ділянку. За заявою позивачки ПП «Алан-Зем» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Жовтневої сільської ради (т.1 а.с.22-34). Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 07.03.2017 № 65 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділено останній в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 4,1093 га у фізичних гектарах, кадастровий номер №5324280900:00:009:0046 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Жовтневої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с.36). Згідно оборотно-сальдової накладної за рахунком № 6856 за період з січня 2010 по лютий 2018 з контрагентом ОСОБА_1 відповідачем проведено розрахунки на суму 40 861,45 грн (т. 1 а.с.38). З довідки ТОВ «Бурат-Агро» від 08.07.2019 № 02/250 та корегуючої довідки від 15.11.2019 № БА 01-06-624, аналізів рахунку 6856 за період із січня 2010 по червень 2019, відомостей на надання послуг культивації в рахунок земельного паю населення, видаткових касових ордерів, платіжних відомостей, актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) для розрахунків по орендній платі, платіжних доручень, квитанцій та списків згрупованих поштових переказів електронних (т.1 а.с.105-145, 185) вбачається, що за період з 2010 року по 2018 рік відповідачем орендну плату позивачці: за 2010 рік у розмірі 1301,03 грн виплачено 22.12.2010; за 2011 рік у розмірі 2229,45 грн виплачено 13.05.2011, 30.05.2011, 27.07.2011; за 2012 рік у розмірі 3914,90 грн виплачено 29.04.2012 та 15.01.2013; за 2013 рік у розмірі 3914,91 грн виплачено 29.11.2013 та 22.01.2014; за 2014 рік у розмірі 3914,92 грн виплачено 29.07.2014 та 23.01.2015; за 2015 рік у розмірі 4803,64 грн виплачено 29.07.2015,15.12.2015, 29.12.201; за 2016 рік у розмірі 5556,82 грн виплачено 15.02.2018 (кошти не отримано позивачкою та повернуто відповідачу); за 2017 рік у розмірі 5556,82 грн виплачено 18.01.2018. Зазначені виплати здійснені з урахуванням податку у розмірі 15%. Орендну плату за 2016 рік позивачем отримано 29.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням, списком згрупованих поштових переказів електронних, актом звірки розрахунків за період з 01.07.2019 по 29.07.2019 (т.1 а.с.156-158). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином умови договору оренди землі від 01.11.2010, зокрема, у частині повної та своєчасної виплати орендної плати позивачці у визначені договором строки та ухилявся від державної реєстрації оскаржуваного договору протягом шести років, внаслідок чого позивач значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у тому числі й щодо кінцевого строку договору. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем доведено неналежне виконання та істотне порушення відповідачем умов договору. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу (ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Законом України № 161-ХІУ від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (надалі Закон України «Про оренду землі») визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати. Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Судом встановлено, що пунктом 11 оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 01.11.2010 визначено, що орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 31 грудня. Однак, орендна плата за 2012 рік позивачу частково виплачена відповідачем 15.01.2013, за 2013 рік частково виплачена 22.01.2014, за 2014 рік частково 23.01.2015, за 2016 рік повністю перерахована 15.02.2018, за 2017 рік виплачена 18.01.2018, що підтверджується довідкою ТОВ «Бурат-Агро» від 08.07.2019 № 02-250 та видатковими касовими ордерами від 15.01.2013, від 22.01.2014, від 23.01.2015, від 22.03.2018, списками згрупованих поштових переказів електронних № 120 від 15.02.2018 та № 36 від 18.01.2018, (т. 1 а.с. 105, 114, 120, 127, 139, 144). З наведеного вбачається, що з боку відповідача мало місце систематичне порушення умов договору щодо строків виплати орендної плати позивачу. Тобто, відповідач неналежно виконує свої обов`язки, передбачені договором оренди землі від 01.11.2010 а саме, систематично (більше двох разів) несвоєчасно та не у повному обсязі вносить орендну плату за користування земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві приватної власності, чим допустив порушення умов договору оренди землі та цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Неналежне виконання умов договорів, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість. Такий висновок суду викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 10.10.2019 у справі №293/1011/16-ц, від 04.12.2019 у справі №318/433/18, які у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Пунктом 38 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені під час розгляду справи факти несвоєчасного систематичного внесення орендної плати за земельну ділянку свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору)договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі. Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16). У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення. Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України). Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків. Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків. Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов?язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства. У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18). Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Колегія суддів, бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України. Місцевим судом встановлено, що оскаржуваний договір оренди землі укладено сторонами 01.11.2010 строком на 15 років, що передбачено п. 8 договору (т. 1 а.с.11). Пунктом 20 договору оренди землі передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Однак земельну ділянку було передано за відповідним актом приймання-передачі 01.11.2010, тобто за шість років до її державної реєстрації. При цьому сторони у пункті 43 оскаржуваного договору визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов?язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. З договору оренди землі від 01.11.2010 вбачається, що він зареєстрований лише 21.07.2016 за номером 15546090. Орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди. Колегією суддів взято до уваги, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря. Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом. У пункті «ї» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок. Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Судом встановлено, що позивач не мала можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди (01.11.2010), а державна реєстрація лише через шість років (21.07.2016) За таких обставин, позивач значною мірою була позбавлена права розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2025 році. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо тривалого (протягом шести років) не проведення державної реєстрації оскаржуваного договору оренди землі свідчать про істотне порушення умов договору, що призвело до фактичного продовження терміну оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві власності, на шість років поза волею орендодавця, внаслідок чого позивачка значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Такі дії відповідача призвели до штучного збільшення строку дії договору без урахування волевиявлення орендодавця та фактично створили умови, за яких строк дії договору збільшився з 15 років, визначених умовами договору, до 21 року. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» залишити без задоволення. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2021 року. Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ О.Ю. Кузнєцова _______________ О.І. Обідіна