Постанова КЦС ВС № 450/2801/15-ц

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Київ справа № 450/2801/15-ц провадження № 61-14900св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Сокільницька сільська рада Пустомитівського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області, треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Баллод Галина Антонівна, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара Оксана Романівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2018 року у складі судді Данилів Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сокільницької сільська рада Пустомитівського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області, треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Баллод Галина Антонівна, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара Оксана Романівна, про визнання незаконними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила: - визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 516594 від 19 червня 2008 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку в селі Сокільники площею 0,3001 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:005:0450; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,3001 га, яка розташована у селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:001:005:0450; - визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:005:0450 від 29 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А.; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:001:005:0450; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:001:005:0450; - скасувати та визнати незаконним рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 грудня 2014 року № 644 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення в селі Сокільники» щодо затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яка належить на праві спільної часткової власності із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в землі - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Сокільники, та зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 площею 0,3001 га, кадастровий номер 4623686400:01:005:0450 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Сокільники; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 щодо зміни цільового призначення на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га, кадастровий номер 4623686400:001:005:0450; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення на 1/2 частини земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га, кадастровий номер 4623686400:001:005:0450; - витребувати земельну ділянку, що межує із ділянкою ОСОБА_6 , яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,20 га, кадастровий номер 4623686400:001:005:0450, з чужого незаконного володіння. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 516594 від 19 червня 2008 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку в селі Сокільники площею 0,3001 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:005:0450 є незаконним, оскільки зазначена земельна ділянка завжди перебувала у її користуванні. Внаслідок незаконного отримання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки у власність, останній отримав можливість реалізувати право розпорядження зазначеною вище земельною ділянкою зареєструвавши своє право власності, а саме уклав через представника договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:005:0450 від 29 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1478. На підставі вказаного договору ОСОБА_4 набув право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області площею 0,3001 га із цільовим призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:005:0450, а ОСОБА_3 - на іншу 1/2 ідеальну частину вказаної земельної ділянки. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у подальшому змінили цільове призначення земельної ділянки, а саме рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 грудня 2014 року № 644 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення в селі Сокільники», щодо затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яка належить на праві спільної часткової власності із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Спірна земельна ділянка переведена в землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Сокільники. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторонами не надано доказів того, що земельна ділянка площею 0,3001 га, яка була передана у власність ОСОБА_5 на підставі рішення від 14 липня 2005 року № 191 є тією ж земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні позивача. Постановою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувані позивачем правовстановлюючі документи, записи у державних реєстрах, а також правочини та рішення органу місцевого самоврядування, що стосуються спірної ділянки (спочатку 0,30, а згодом 0,3001 га) дійсно впливають на її права, обов`язки та інтереси, як особи, щодо якої було ухвалено рішення Сокільницької сільської ради від 03 березня 1998 року «Про надання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_1 » що стосувалось земельної ділянки 0,20 га в селі Сокільники («на льоні») та особи, яка користувалась вказаною ділянкою (що встановлено, зокрема, судовими рішеннями у справі № 450/4509/12). Однак, рішення 21 сесії 4 скликання від 14 липня 2005 року № 191 Сокільницької ради, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 567526, виданий 13 грудня 2005 року Сокільницькою сільською радою, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 лютого 2006 року та рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року, які передували та, на підставі яких спочатку ОСОБА_5 , потім ОСОБА_2 , а згодом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було набуто право власності на спірну земельну ділянку, - не скасовані, не визнані недійними та є чинними. Висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка не є тією земельною ділянкою, частиною якої користувалась позивач, а також те, що права позивача відповідачами не порушуються є помилковими. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 09 лютого 2018 року, встановлено, що у неї виникли певні права щодо земельної ділянки, вона користується нею на підставі відповідного рішення виконавчого комітету сільської ради, яке чинне та ніким не скасоване, і ОСОБА_1 розпочала його реалізацію. В межах зазначеної справи було встановлено ряд правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку третіх осіб, які перешкоджають у користуванні та здійсненні права на власність позивача, які можливо усунути лише в судовому порядку. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що підставою для укладення договору купівлі-продажу був саме державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 516594, а не рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень. Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14. Власник з додержанням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Враховуючи позиції Верховного Суду, а також те, що право власності позивача на належну їй земельну ділянку виникло відповідно до норм ЗК України в редакції 1990 року, тому спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав та може бути витребувана від відповідача на підставі норм статті 388 ЦК України, оскільки вибула з її володіння не з її волі іншим шляхом. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У грудні 2020 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає про те, що спірна земельна ділянка була надана їй у користування на підставі рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03 березня 1998 року, проте не вказує де конкретно розташована зазначена ділянка, її геометричні розміри. У районі місцевості «Дубівка на льонище» в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області є десятки земельних ділянок і, яка саме ділянка була надана у користування позивача у зазначеному рішенні не вказано конкретно. Рішення Сокільницької сільської ради від 27 грудня 2014 року № 644 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення в селі Сокільники» було законним та правильно було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення належної йому земельної ділянки, яка належить йому та ОСОБА_3 на праві часткової власності із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в землі - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у селі Сокільники. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно застосував норми матеріального права. У судів попередніх інстанцій не було підстав для застосування положень статей 377, 388 ЦК України, оскільки він разом з дружиною придбав спірну земельну ділянку на законних підставах за оплатним договором купівлі-продажу, проте не в змозі вільно користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області. 23 листопада 2020 року справа № 450/2801/15-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03 березня 1998 року «Про надання земельної ділянки для ведення підсобного господарства» надано земельну ділянку площею 0,20 га для ведення підсобного господарства ОСОБА_1 . Земельну ділянку виділено в районі місцевості «Дубівка» (на льонище). Згідно з витягом з рішення № 46 четвертої сесії п`ятого демократичного скликання Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 11 серпня 2006 року «Про дозвіл на оформлення технічної документації по передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян» передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку 1,24 ОСОБА_1 площею 0,20 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Сокільники («на льоні»). Згідно з актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 від 10 липня 2007 року комісією в складі: голови Сокільницької сільської ради Криси М. І., землевпорядника Сокільницької сільської ради, представника МКНВП «Рейтинг» інженера Неборець Н. В., в присутності землекористувача ОСОБА_1 та суміжників в межах: від А до Б землі загального користування (вулиця); від Б до В земельна ділянка ОСОБА_6 ; від В до Г землі загального користування (дорога); від Г до А землі Сокільницької сільської ради проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 , які проходять по: від А до Б межа проходить по умовній лінії по землі від Мз1 до Мз2; від Б до В межа проходить по умовній лінії по землі від Мз2 до Мз6; від В до Г межа проходить по умовній лінії по землі від Мз6 до Мз7; від Г до А межа проходить по умовній лінії по землі від Мз7 до Мз1. Встановлені в натурі межі відповідають фактичному стану. Вказаний акт підписано інженером-геодезистом НВП «Рейтинг» Іськів І. М., землекористувачем ОСОБА_1 та суміжним землекористувачем ОСОБА_7 . Судами також встановлено, що до 11 серпня 2006 року на підставі рішення 21 сесії 4 скликання Сокільницької ради від 14 липня 2005 року № 191 ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 13 грудня 2005 року Сокільницькою сільською радою серії ЯБ № 567526 площею 0,3000 га в селі Сокільники Пустомитівського району для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:003:0168. 08 лютого 2006 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3000 га, розташовану в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 567526, виданого 13 грудня 2005 року Сокільницькою сільською радою на підставі рішення 21 сесії 4 скликання від 14 липня 2005 року №

191. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року у справі № 450/151/06 визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району (кадастровий номер 4623686400:01:003:0168). Зобов`язано Сокільницьку сільську раду Пустомитівського району видати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована у селі Сокільники Пустомитівського району (кадастровий номер 4623686400:01:003:0168). 19 червня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Пустомитівському районі на підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 лютого 2006 року та рішення суду ОСОБА_2 видано державний акт на право власності фактично на цю ж земельну ділянку серії ЯД № 516594, однак із частково зміненими розмірами, конфігурацією та площею (0,3001 га). Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року оскаржувала ОСОБА_1 , однак ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району, третя особа - Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів, про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку закрито у зв`язку з тим, що оскаржуваним рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району (кадастровий номер 4623686400:01:003:0168) та зобов`язано Сокільницьку сільську раду Пустомитівського району видати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована у селі Сокільники Пустомитівського району (кадастровий номер 4623686400:01:003:0168), що є відмінною від земельної ділянки, частиною якої користується ОСОБА_1 , кадастровий номер 4623686400:01:005:0450, тому оскаржуваним рішенням права ОСОБА_1 не порушено. Зазначене судове рішення апеляційного суду не оскаржувалося. Рішенням одинадцятої сесії п`ятого демократичного скликання Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2007 року № 179 «Про уточнення рішень, прийнятих сільською радою» затверджено акт постійної депутатської комісії з питань соціально-економічного розвитку і регулювання земельних відносин від 24 травня 2007 року про виявлення факту користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка є у приватній власності у іншої особи. Відмінено рішення Сокільницької сільської ради від 11 серпня 2006 року № 46 «Про дозвіл на оформлення технічної документації по передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян» в частині надання дозволу ОСОБА_1 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року у справі № 1316/4509/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 09 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2007 року № 179 «Про уточнення рішень, прийнятих сільською радою» в частині пунктів 2, 2.1 згідно з якими затверджено акт постійної депутатської комісії з питань соціально-економічного розвитку і регулювання земельних відносин від 24 травня 2007 року про виявлення факту користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка є у приватній власності у іншої особи; відмінено рішення Сокільницької сільської ради № 46 від 11 серпня 2006 року «Про дозвіл на оформлення технічної документації по передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян» в частині надання дозволу ОСОБА_1 . У визнанні за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Сокільники («на льоні») Пустомитівського району Львівської області відмовлено. Згідно з постановою Верховного Суду висновки судів попередніх інстанцій про виникнення у позивача певних прав на спірну земельну ділянку на підставі рішення Сокільницької сільської ради від 03 березня 1998 року «Про надання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_1 » є правильними, оскільки на час розгляду справи це рішення є чинним і ніким не оскаржувалось. Також судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,301 га перебуває у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і за кадастровим номером 4623686400:01:005:0450 дійсно фактично знаходиться в АДРЕСА_1 , межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 в районі місцевості Дубівка на «льонищі». Площа 0,20 га даної земельної ділянки за кадастровим номером 4623686400:01:005:0450 по межі помічена межовими знаками в кількості сім забетонованих стовпів, межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 і перебуває в користуванні ОСОБА_1 , яка використовує її в сільськогосподарських цілях без державного акта на землю. Зазначене підтверджується відповіддю Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 квітня 2016 року № 450/151/06/13381/2016.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Положеннями статті 9 ЗК України 1990 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції. Частинами першою-третьою, сьомою статті 17 ЗК України 1990 року встановлено, що передача земельних ділянок, зокрема у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якого є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядними, природоохоронними і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31, 32 цього Кодексу. Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України 1990 року вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям проводиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно з частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03 березня 1998 року надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,20 га для ведення підсобного господарства в районі місцевості «Дубівка» (на льонище). До 11 серпня 2006 року на підставі рішення 21 сесії 4 скликання Сокільницької ради від 14 липня 2005 року № 191 ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 13 грудня 2005 року Сокільницькою сільською радою серії ЯБ № 567526 площею 0,3000 га в селі Сокільники Пустомитівського району для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686400:01:003:0168. 08 лютого 2006 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3000 га, розташовану в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 567526, виданого 13 грудня 2005 року Сокільницькою сільською радою на підставі рішення 21 сесії 4 скликання від 14 липня 2005 року №

191. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року у справі № 450/151/06 визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована в селі Сокільники Пустомитівського району (кадастровий номер 4623686400:01:003:0168). Зобов?язано Сокільницьку сільську раду Пустомитівського району видати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована у селі Сокільники Пустомитівського району (кадастровий номер 4623686400:01:003:0168). 19 червня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Пустомитівському районі на підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 лютого 2006 року та рішення суду ОСОБА_2 видано державний акт на право власності фактично на цю ж земельну ділянку серії ЯД № 516594, однак із частково зміненими розмірами, конфігурацією та площею (0,3001 га). На час розгляду справи земельна ділянка площею 0,301 га перебуває у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку в селі Сокільники площею 0,3001 га є незаконним, оскільки вказана земельна ділянка завжди перебувала у її користуванні. Внаслідок незаконного отримання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, останній отримав можливість реалізувати право розпорядження зазначеною ділянкою, у зв`язку з чим просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 на зазначену ділянку, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,3001 га, визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2013 року, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку у рівних частинах, скасувати та визнати незаконним рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 грудня 2014 року № 644 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення в селі Сокільники» щодо затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення на 1/2 частину земельної ділянки та витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388). Встановивши, що первинною підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку є рішення 21 сесії 4 скликання Сокільницької ради від 14 липня 2005 року № 191 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 , яке є чинним, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку не є необхідним для вирішення питання про те, що земельна ділянка належить ОСОБА_1 , та для її витребування на користь позивача. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що підставою для укладення договору купівлі-продажу був саме державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 516594, а не рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2007 року, не заслуговують на увагу, оскільки постанова апеляційного суду прийнята з урахування правових висновків, висловлених, зокрема у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук