Постанова 4856 № 120/6848/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6848/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 26 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Сторчака В. Ю. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 09 квітня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Відповідач вважає правомірними та вмотивованими, а також такими, що відповідають нормам чинного законодавства України дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням максимальним розміром. 20 квітня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмовлених позовних вимог, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 04 листопада 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та до перерахунку пенсії отримував пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% середньомісячного заробітку. 02 листопада 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, виходячи із розміру 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури №21/162 від 22 жовтня 2020 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905290170830 від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 з 02 листопада 2020 року здійснено перерахунок пенсії в розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури №21/162 від 22 жовтня 2020 року, при цьому обмеживши її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. 05 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виправити помилку, допущену при прийнятті рішення щодо перерахунку пенсії №905290170830 від 04 листопада 2020 року у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури №21/162 від 22 жовтня 2020 року, та просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розміру 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у вказаній довідці, без обмеження її максимального розміру. Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. №4791-4957/К-02/8-0200/20 від 09 листопада 2020 року заявника повідомлено про відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку. При цьому зазначено, що відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року пенсія перераховується в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. При цьому, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", згідно із якими максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, окрім іншого, Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10740 гривень. 09 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати рішення щодо перерахунок пенсії №905290170830 від 04 листопада 2020 року, а також повторно зазначив про те, що при здійсненні такого перерахунку відповідач зменшив розмір його пенсії з 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури №21/162 від 22 жовтня 2020 року, до 60% від відповідної суми, обмеживши її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, за результатами розгляду якої відповідач листом від 16 листопада 2020 року вказав на відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку, виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром, а також надав рішення про проведений перерахунок пенсії. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам. що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Разом з тим, умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 20 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ). Частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачалося, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. В подальшому, до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (надалі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі - Закон №1697-VІІ). Відповідно до частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 з 04 листопада 2009 року призначено пенсію за вислугу років, що обчислена відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в розмірі 90% середньомісячного заробітку. Проте, під час здійснення перерахунку пенсії позивача пенсійним органом безпідставно застосовано положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності. Так, у рішенні від 05 квітня 2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України вказав, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Натомість, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, наведене вище свідчить про те, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії виникла лише одна підстава її перерахунку, а саме збільшився розмір заробітної плати працівників органів прокуратури за відповідною посадою. Інші ж складові, зокрема й відсотковий розмір пенсійних виплат, не змінилися. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що відсотковий розмір вже призначеної пенсії є сталим та не може змінюватися, при цьому положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності. З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача із 90% до 60% є протиправними, у зв`язку з чим дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині. Даючи оцінку доводам апелянта стосовно обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, та сторонами не заперечується, що позивачу пенсія була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991, із 04.11.2009 року. Редакція Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років не містила жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (зі змінами, надалі - Закон №3668, в редакції, станом на 01.11.2020) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" тощо, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, та застосування цих положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.09.2020 у справі №826/11471/18 зазначила, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668 щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою. Також, зазначає, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. При цьому слід зазначити, що з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI). Таким чином, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24.06.2020 у справі 580/234/19; від 10.09.2020 у справі № 280/5154/19; від 17.09.2020 у справі № 826/11471/18; від 24.09.2020 у справі №640/5854/19. Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №580/492/19 зазначив, що з часу набрання чинності Законом №3668 він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року зазначено, що потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян. При цьому, необхідно врахувати висновки, викладені Конституційним Судом України у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відповідно до яких обмеження пенсії максимальним розміром не може застосовуватись до окремих категорій працівників У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження максимальним розміром, пенсії позивача. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо правомірності дій відповідача при щодо застосування при перерахунку пенсії позивача обмеження максимальним розміром. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до частково неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог. Згідно із п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії скасувати в частині відмовлених позовних вимог. В цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.10.2020 року з урахуванням проведених виплат. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Курко О. П.