Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/5721/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/5721/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Клапоущак С.Ю. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 25 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Фалинського Богдана Владиславовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Фалинського Богдана Владиславовича про скасування постанови серії ІВ №00013507 від 03 листопада 2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних зхасобів, зафіксоване в режимі відеозйомки (відеозапису),- В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до головного спеціаліста інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Фалинського Б.В. про скасування постанови серії ІВ №00013507 від 03 листопада 2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що Староміським відділом державної виконавчої служби у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 лютого 2021 року за №64434745 з примусового виконання постанови серії ІВ №00013507 від 03 листопада 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Постанову про відкриття виконавчого провадження він отримав поштою 26 лютого 2021 року. З оскаржуваною постановою він ознайомився 27 лютого 2021 року, скориставшись вказаним у постанові про відкриття виконавчого провадження ідентифікатором доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, тому вважає, що строк на оскарження даної постанови він пропустив з поважних причин, оскільки він не знав і не міг знати, що зазначена постанова була винесена та відповідно не міг оскаржити її в строки встановлені чинним законодавством. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на транспортний засіб позивача не були встановлені розпізнавальні знаки "водій з інвалідністю", відповідно до Правил дорожнього руху. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується наявними в справі матеріалами, Староміським ВДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м.Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2021 року №64434745 з примусового виконання адміністративного стягнення на позивача за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки від 03.11.2020 №ІВ 00013507. Як зазначено позивачем, дану постанову він отримав поштою 26.02.2021 року. В оскаржуваній постанові зазначено про порушення ним правил зупинки транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 33 знак 3.34) «Зупинку заборонено». Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень. Однак, відповідачем невірно застосовано норми Правил дорожнього руху України, оскільки, як вбачається з фотофіксації, розміщеної на сайті Вінницької міської ради, його автомобіль стояв під знаком 3.38 «Зона обмеженої стоянки» із позначкою на асфальті знаку «Водій з інвалідністю». Тобто, зупинка у даному місці не є забороненою, на неї не поширюється знак 3.34 «Зупинку заборонено». Дія знаків «Зупинку заборонено» та «Зона обмеженої стоянки» не поширюється на водіїв з інвалідністю. Відповідно до посвічення він є особою з інвалідністю 2-ї групи та пересувається на зазначеному вище автомобілі, який отриманий як соціальна допомога від органів соцзабезпечення, про що також вказано у примітці у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. За таких обставин, позивач вважає, що він не допустив порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не були встановлені фактичні обставини справи. При винесені постанови у відсутності особи водія, відповідач встановив власника автомобіля, дату його народження, місце проживання тощо. Водночас не звернув уваги на статус автомобіля та особу власника. Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, вчинення якого нерозривно пов`язано з конкретною особою порушником, неможливе без вивчення документів, що підтверджують особу, його особливий статус та правовий статус автомобіля за умови відсутності порушника на місці вчинення адміністративного правопорушення. Розглянувши справу за відсутності особи, що притягається до відповідальності, відповідач встановив і власника автомобіля, і персональні дані, але з незрозумілих причин не звернув уваги на те, що згідно особливих відміток транспортний засіб отриманий особою інвалідом від органів соцзабезпечення. Відповідач зазначив, що регулювання дорожнього руху на ділянці дороги, де був зупинений автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено за допомогою дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» із встановленою під ним табличкою 7.18 «Крім осіб з інвалідністю». Інспектором з паркування 23 жовтня 2020 року о 15.17 год. в режимі фотозйомки зафіксовано порушення правил зупинки автомобіля позивача, а саме указаний транспортний засіб перебував в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено правила дорожнього руху (пп. «в» п. 8.4 ПДР України), відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Після встановлення особи, яка вчинила вищезазначене правопорушення, відповідно до положень ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, було винесено оскаржувану постанову від 03 листопада 2020 року про накладення адміністративного стягнення серії ІВ №00013507 до повідомлення від 23.10.2020, згідно до ч. 5 ст.ст. 279-1, 283, 284 КУпАП без участі особи, яка притягає що зазначена постанова була винесена та відповідно не міг оскаржити її в строки встановлені чинним законодавством. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що не були з`ясовані всебічно, повно і об`єктивно всі обставини справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Частиною 2 статті 14-2 КУпАП визначено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу. Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у статях 279-1 279-4 КУпАП. Статею 279-1 КУпАП регламентовано, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Згідно з примітками до ст. 122 КУпАП та до ст. 151-1 КУпАП, суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Відповідно до положень статті 219 КУпАП, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 і 6 статті 122, частинами 1, 2 та 8 статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради інспектори з паркування. Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У відповідності до оскаржуваної постанови серії ІВ №00013507 від 03 листопада 2020 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень за порушення дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено Правила дорожнього руху України (п.п. «в» п. 8.4), відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП визначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Попри це, в порушення вимог ст.ст. 245, 280, 252 КУпАП, інспектором з паркування Фалинським Б.В. не були з`ясовані всебічно, повно і об`єктивно всі обставини справи, аодночас у відповідності до постанови зазначено, що водієм ОСОБА_1 не були належним чином виконані вимоги п. 2.8 Правил дорожнього руху України, зокрема, його автомобіль не був позначений розпізнавальним знаком «Інвалід». Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Пенсійним фондом України 28 березня 2017 року (серія НОМЕР_3 ), тому дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на нього не поширюється. Розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», як зазначила представник позивача ОСОБА_2 , знаходився в автомобілі позивача з урахуванням того, що якість даних знаків є невисокою, автомобіль експлуатується під час різних погодних умов, з часом вони можуть відклеюватись від скла автомобіля, але вони завжди наявні у позивача в автомобілі. Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону, під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб`єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб`єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24 квітня 1990 року). Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на вищезазначене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Пенсійним фондом України 28 березня 2017 року (серія НОМЕР_3 ), а у відповідача була можливість перевіряючи автомобіль звернути увагу на наявність особливих відміток щодо транспортного засобу, зокрема, що автомобіль отриманий особою-інвалідом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що належним засобом порушеного права позивача буде скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження в адміністративній справі. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Фалинського Богдана Владиславовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 травня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.