Постанова 4814 № 536/999/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/999/18 Номер провадження 22-ц/814/720/21Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л. секретар Гнатюк О.С. імена (найменування) сторін: позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області, ухалене 06 жовтня 2020 року у складі судді Колотієвського О.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Крюківської районної адміністрації м. Кременчука, про відібрання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління у справах сімей та дітей виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про визначення місця проживання дитин,- В С Т А Н О В И В : У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив відібрати його доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 та повернути йому. В обґрунтування позовних вимог вказував, що з 20 вересня 2009 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . Під час шлюбу народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . До смерті його дружини від тяжкої хвороби ІНФОРМАЦІЯ_2 вони проживали разом. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (бабуся малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проти його волі забрала у нього дочку. На прохання повернути дитину додому відповідач не реагує. У грудні 2018 року із зустрічним позовом до суду звернулась ОСОБА_5 та просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ОСОБА_1 не піклується про свою дочку, зловживає алкогольними напоями та має захворювання небезпечні для оточуючих. Вважає, що інтересам малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідає проживання з нею, як з рідною бабусею. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено негайно за участю органу опіки і піклування Крюківської районної адміністрації м. Кременчука Полтавської області відібрати його малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 , яка проживає за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 та повернути її ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині відібрання дитини звернено до негайного виконання. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, з 20 вересня 2009 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 . Під час їх перебування в шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я проживала за адресою АДРЕСА_1 , в квартирі яка належала ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Сторонами визнано, що 07 червня 2018 року ОСОБА_2 без дозволу батька дитини забрала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 31 жовтня 2018 року питання щодо доцільності відібрання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від бабусі ОСОБА_2 та передачі дитини на виховання батькові ОСОБА_1 було розглянуте на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , члени комісії вирішили рекомендувати виконавчому комітету Кременчуцької міської ради прийняти рішення про доцільність відібрання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від бабусі ОСОБА_2 та передачі дитини на виховання батькові ОСОБА_1 . Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30 листопада 2018 року № 1609, органом опіки та піклування встановлено доцільність відібрання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від бабусі ОСОБА_2 та передачі дитини на виховання батькові ОСОБА_1 . Згідно до листа Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 02 жовтня 2018 року № 03.1-08/1582, спеціалістами Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді була відвідана родина ОСОБА_2 за місцем проживання. За результатами візиту двері помешкання ніхто не відчинив. ОСОБА_2 була неодноразово запрошена до центру для отримання психологічної допомоги у налагодженні родинних стосунків, але на запрошення не відреагувала. ОСОБА_1 відповідно до характеристики, виданої науково-виробничим підприємством «Фероліт» від 13 серпня 2018 року, був прийнятий 04 листопада 2016 після умовно-дострокового звільнення з іспитовим строком на 2 роки на посаду учня слюсаря-ремонтника до Ремонтно-механічного цеху за строковим трудовим договором. 03 січня 2017 року переведений на посаду слюсаря-ремонтника до Ремонтно-механічного цеху. За період роботи не допускав грубих порушень трудової дисципліни. Справляється з обов`язками на дорученій ділянці робіт, але потребує контролю з боку керівника. В колективі поводить себе коректно та стримано. Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15 лютого 2019 року № 218, органом опіки та піклування встановлено недоцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з бабусею ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність відібрання дитини від бабусі та передачі її батькові, оскільки такий висновок узгоджується із матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини. Згідно з п. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах. Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам. Враховуючи, що єдиним з батьків малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , саме йому, в силу положень ст.ст. 151, 163 СК України, належить переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та на спільне проживання з нею. Підставою для відходу від цього принципу є виключно встановлення факту, що сім`я дитини у складі ОСОБА_1 , є особливо непридатною або неблагополучною, а проживання дитини з ним не відповідало б її інтересам. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не створив для дитини належних умов для виховання та розвитку, а проживання дитини з ним суперечить її інтересам. Створення належних умов для проживання дитини разом із батьком підтверджується актом № 191 обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 17 липня 2019 року за адресою АДРЕСА_3 (т. 1. а.с. 202). Комісією встановлено, що квартира складається з двох житлових кімнат, в одній із яких облаштовано місце для навчання та відпочинку дітей. Слід звернути увагу, що відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 27 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 100), санітарно-гігієнічний стан помешкання на належному рівні, а для дитини є окреме спальне місце, є шафа для одягу, стіл. Квартира складається з 1 житлової кімнати. Це свідчить, що в діях ОСОБА_1 простежується бажання покращити умови проживання, збільшити житлову площу та розділити місце проживання дорослих членів сім`ї від дітей, що повною мірою відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2021 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради зроблено висновок від 23 квітня 2021 року про доцільність проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком та відібрання її від ОСОБА_2 . Під час підготовки висновку органом опіки та піклування взято до уваги створення батьком дитини належних умов для проживання, виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заслухано думку дитини щодо її розлучення із батьком. Зазначений висновок підтверджує, що проживання дитини із батьком буде відповідати її інтересам. Зокрема було встановлено, що згідно довідки № 583 від 26 березня 2021 року, ОСОБА_1 працює на НВП «Фероліт» з 03 листопада 2016 року, а його дохід з вересня 2020 року по лютий 2021 року складає 120 904,95 грн. Це свідчить про наявну матеріальну спроможність батька дитини забезпечувати її гармонійний розвиток. На противагу цьому, ОСОБА_2 є особою пенсійного віку, що створює для малолітньої дитини додаткові ризики, пов`язані із можливістю забезпечення гармонійного розвитку та матеріального забезпечення. Критичні слова малолітньої дитини щодо батька повною мірою дублюють слова ОСОБА_2 , з якою вона проживає. З цих підстав вони не можуть бути взяті до уваги судом при оцінці інтересів дитини. При цьому, колегія суддів звертає на увагу, що органом опіки та піклування не встановлено різко негативного ставлення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до батька та можливості проживання з ним. Більше того, критика на адресу батька, та виявлений представниками органу опіки та піклування тяжкий емоційний стан дитини при розмовах про її батька обумовлені не присутністю батька у її житті, а напруженими конфліктними стосунками між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, а використання дитини для образ батька свідчать про порушення її прав на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток. Доводи апелянта щодо наявності у відповідача захворювань не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ці захворювання є небезпечними для малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Посилання апелянта на те, що батько дитини не займається її вихованням також підлягають критичній оцінці, оскільки не підкріплені належними та допустимими доказами. Більше того, ОСОБА_2 було фактично позбавлено батька переважного права на особисте виховання дитини, а тому його участь у цьому процесі напряму залежала від волевиявлення ОСОБА_2 . Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 вчиняв розпусні дії щодо своєї доньки є безпідставними, оскільки на їх підтвердження не було надано жодних належних та допустимих доказів. ОСОБА_2 фактично вказує на вчинення батьком дитини кримінального правопорушення, проте вирок суду, який би встановив цей факт відсутній. Більше того, відсутні навіть дані про внесення відомостей до ЄРДР за цим фактом, що свідчить про те, що доводи апелянта є припущеннями, які не можуть бути покладені в основу доказування. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відхилення від законодавчої норми про те, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, про що правильно зазначив місцевий суд. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Г.Л. Карпушин