Постанова 4824 № 359/8305/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №359/8305/20 головуючий у суді І інстанції: Яковлєва Л.В. провадження №22-ц/824/7864/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 25 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українина рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку,у якому просить суд стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на свою користь матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 колективного договору в розмірі 384900 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13 травня 2020 року по 12 жовтня 2020 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2003 року працювала на посаді диспетчера пункту перед польотного інформаційного обслуговування і наказом Украерорух № 479/о від 07 травня 2020 року звільнена з роботи з 12 травня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. При звільнені позивачу не виплачено передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Украерорух та профспілками матеріальну допомогу, яку ні в день звільнення, ні по день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не виплачено. Наведені дії відповідача ОСОБА_1 вважає порушенням ст. 116 КЗпП України, а тому вважає обгрунтованими вимоги про застосування до Украерорух наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивачем обраховано на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року та який просить стягнути з відповідача по день ухвалення судового рішення у справі. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від10 березня 2021 року задоволено частково позов. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 384900 гривень 00 копійок. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 60000 гривень 00 копійок. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4449 гривень 26 копійок. Узадоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не досліджено належним чином всі докази по даній справі, рішення суперечить вимогам закону, оскільки ґрунтується на припущеннях, зокрема щодо наявності власних коштів на рахунку відповідача, не взявши при цьому до уваги твердження відповідача про те, що протягом звітного періоду підприємство не отримувало прибутку, а навпаки несло величезні збитки. Крім того, судом першої інстанції не враховано жодних аргументів, які були зазначені представником відповідача та не надано належної оцінки Звіту на предмет фінансової неспроможності підприємства здійснювати виплати у зв`язку з виходом на пенсію, а також не надано належної оцінки поняттю власних коштів підприємства, про які йшлось у п. 14.1. КД. Також, зазначає, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію не входить до складу заробітної плати та не передбачена нормами КЗпП України, що підтверджується висновком Верховного суду у постанові від 21.01.2020 року у справі №520/7043/17. Крім того, звертає увагу на постанову ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, у якій зазначено про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця та нараховується у розмірі середнього заробітку, який не входить до складу заробітної плати. Вказує, що колективним договором передбачається не законодавчо встановлена соціальна гарантія, а додатково встановлений соціальний захист для працівників Украероруху, то законні підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримку розрахунку при звільненні відсутні. ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не подала. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що при звільненні позивача їй не виплачено матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору. Доказів протилежного суду сторонами не надано. Наведене не заперечується і не спростовується і відповідачем. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідач так і не виплатив позивачу передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору матеріальної допомоги при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку з виходом на пенсію ні під час звільнення, ні по день ухвалення судового рішення у справі, тому позов в цій частині підлягає задоволенню та з Украерорух на користь позивача належить стягнути вказану матеріальну допомогу в розмірі 384900 грн. 00 коп.. Саме такий розмір матеріальної допомоги, передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору, визначено відповідачем у листі № 1-23-1.2.2/8222/20 від 13 серпня 2020 року. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Вирішуючи даний спір, і задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували відсутність вини Украерорух у невиплаті належної ОСОБА_1 матеріальної допомоги при звільненні. Відтак, з Украерорух на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 304473 грн. 29 коп. (1456 грн. 81 коп. (середньоденна заробітна плата) х 209 (робочі дні за період з 12 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення включно). Також, представник позивача наголосила, що просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток виключно за період з 13 травня по 12 жовтня 2020 року в розмірі 152965 грн. 05 коп. А тому відповідно до ч. 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд не вбачає підстав для виходу за межі заявлених позивних вимог та враховує побажання ОСОБА_1 щодо періоду, за який належить розглядати вимогу щодо стягнення середнього заробітку, та його розміру. Разом з тим, обставини щодо пандемії внаслідок короновірусної хвороби (COVID-19) були визнані на міжнародному рівні, є загальновідомими. Вказані обставини мали вплив на діяльність підприємства, внаслідок цього відповідачем були прийняті накази №197 від 16 березня 2020 року «Про простій на підприємстві», № 245 від 10 квітня 2020 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу», № 410 від 27 травня 2020 року «Про продовження простою на підприємстві» та ін.. Ці обставини зумовили і чисельне звільнення працівників, в тому числі і звільнення позивача, що визнається сторонами в ході розгляду справи. При цьому, слід також врахувати, що мала місце затримка виплати не заробітку позивача, а матеріальної допомоги передбаченої колективним договором, тобто додаткової виплати. В той же час, позивач не вказує, а матеріали справи не містять даних про втрати ОСОБА_1 , пов`язані із затримкою виплати. Зважаючи на вказане та враховуючи правову природу, розмір простроченої заборгованості роботодавця, обставини у зв`язку з якими пов`язана затримка, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обсяг відповідальності роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні є непропорційним наслідкам порушення. Тому, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини справи, є доцільним зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з суми 152965 грн. 05 коп. до суми 60000 грн. 00 коп. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2003 року по 12 травня 2020 року працювала в Украерорух на посаді диспетчера пункту перед польотного інформаційного обслуговування. Наведене підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 09-15). 07 травня 2020 року позивач подала заяву № 2.2-01/1031/20 до Украерорух про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Наказом відповідача за № 479/о від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 12 травня 2020 року за власним бажанням з посади диспетчера пункту перед польотного інформаційного обслуговування Київської служби обслуговування повітряного руху РСП «Київцентраеро» Украероруху, у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України (а.с. 16). Листом № 1-23.2/6378/20 від 27 травня 2020 року позивачу запропоновано відповідачем укласти договір про виплату матеріальної допомоги за узгодженим сторонами графіком (а.с. 18). Згідно довідки Украерорух за № 93 від 11 серпня 2020 року середньоденний заробіток позивача становить 1456 грн. 81 коп., а середньомісячний заробіток становить 33253 грн. 28 коп. (а.с. 19). Судом встановлено, що стаж роботи позивача в ДП обслуговування повітряного руху України, а також перебування на пенсійному обліку, відповідачем не оспорюється. Згідно п. 6.25.2 Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками ( зі змінами та доповненнями внесеними протягом 2015-2020 років, в редакції яка вступила в дію з 01.02.2020 та діяла на момент звільнення позивача), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів. На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру № 2 від 18 березня 2020 року Украерорух прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства (а.с. 93 -95). 20 травня 2020 року у дію вступив колективний договір укладений між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками в новій редакції. Згідно п.6.25.2 вищевказаного колективного договору, для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15.06.2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на Підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. У цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів. Виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок матеріальної допомоги по узгодженому графіку(орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). При цьому, виплачуються оклади, які є актуальними для посади працівника на момент звільнення. Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01.07.2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання. Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги за умови виплати на основі договору між працівником та адміністрацією. Позивач, отримавши пропозицію роботодавця такого змісту, не виявила бажання укласти договір на виплату матеріальної допомоги. Доказів протилежного суду сторонами не надано. На вказане вище також слід зазначити, що робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру не наділена повноваженнями приймати рішення щодо внесення змін чи доповнень до колективного договору. Встановлено, що зміни до колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року, а позивач був звільнений з роботи 12 травня 2020 року. Згідно листа Украерорух № 4.3-03/42/21 від 10 лютого 2021 року станом на 12 травня 2020 року залишок коштів на рахунках відповідача, у тому числі валютних, складала : 1 717 825 грн. 19 коп.; 14 706, 46 доларів США; 6 204 827,88 євро; 1630,83 фунтів (а.с. 161). За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги в розмірі 384900,00 гривень. Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію не входить до складу заробітної плати та не передбачена нормами КЗпП України, що підтверджується висновком Верховного суду у постанові від 21.01.2020 року у справі №520/7043/17, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки виплата вихідної допомоги передбачена п.6.25.2 колективного договору. А посилання відповідача на постанови ВС, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони не релевантні з правовідносинами, які встановлені у справі, що розглядається. Відповідно до ст. 10 та ч. 3 ст. 13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, а також сторін, які їх уклали. Відповідно до ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з певних підстав. Однак підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (частина перша статті 9-1 КЗпП України). Іншими словами, оскільки законодавство встановлює мінімальні гарантії щодо виплати вихідної допомоги, то більший, ніж визначений у КЗпП України, її розмір може бути встановлений, зокрема, у трудовому договорі. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Встановлено, що Постановою КМУ від 11 березня 2020року №211 оголошено карантин та інші заходи збереження здоров`я людей в умовах епідеміологічної ситуації. Зі змісту протоколу №2 від 18 березня 2020 року вбачається, що робочою групою з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру ДП «Украерорух» було прийнято рішення, що з огляду на невизначеність тривалості карантинних заходів в Україні та світі, періоду відновлення» польотів в повітряному просторі України та фінансової дисципліни авіакомпаній щодо оплати поточних рахунків за АНО, яка несе ризики щодо подальшої фінансової стабільності підприємства, відповідно до пункту 14.1 Колективного договору задекларувати вимушену необхідність здійснювати лише обов`язкові виплати, які не перевищенням законодавчо-правових (заробітна плата працівників та обов`язкові податки та збори), до 31.05.2020 включно. Пунктом 14.1 колективного договору визначено, що усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком №26 до цього договору. Листом Украерорух від 14 травня 2020 року за № 1-23.2/6020/20 позивачу повідомлено, що у зв`язку з складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів, у відповідача немає можливості виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (п. 6.25.2 Колективного договору) (а.с. 17). До п.6.25.2 колективного договору були внесені зміни, відповідно до яких в подальшому виплата матеріальної допомоги буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою організацією. Відповідно до такого договору виплата матеріальної допомоги буде надаватись за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). При цьому договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 1 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання. Однак робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру ДП «Украерорух» не уповноважена приймати рішення, що фактично змінюють зміст колективного договору та прямо суперечать передбаченим в ньому гарантіям. Згідно висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, підтверджують : Настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16.03.2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення. У зв`язку із внесеними змінами та доповненнями до КД від 19.05.2020 року зареєстровані 28.05.2020 року щодо яких сторонами було досягнуто згоди, та у зв`язку з настанням істотної зміни обставин з 16.03.2020 року, адміністрація Украероруху зі свого боку має виконувати свої зобов`язання щодо умов та порядку виплат, що перевищують законодавчо визначені гарантії, працівникам підприємства, у відповідності до зазначених змін та доповнень до КД, з моменту настання істотної зміни обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки у ньому зазначено, що зміни, які були внесені до КД щодо виплат при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, діють на правовідносини які виникли з 16 березня 2020 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач з 16.03.2020 року застосовує положення колективного договору зі змінами та доповненнями від 19.05.2020 року, як визначено у висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року. Відповідач не зміг розрахуватись з позивачем у строки визначені ст. 116 КЗпП, в наслідок настання істотних змін обставин, що дає підстави встановити факт відсутності вини в діях відповідача та не застосовувати до нього визначені у ст. 117КЗпП стягнення у зв`язку порушення зобов`язання. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки в діях відповідача відсутня вина та відповідач у відповідності до положення колективного договору зі змінами та доповненнями від 19.05.2020 року проводить зазначені виплати у строки та порядку визначеному колективним договором. А тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача було порушено відповідачем. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Встановлено, що ДП обслуговування повітряного руху України за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 6673,89 грн.. Предметом позову є стягнення з відповідача матеріальної допомоги та середнього заробітку, яка у загальному розмірі складає 537865,05 гривень. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 384900,00 гривень. За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 4775 гривень 88 копійок(384900* 6673,89 / 537865,05). Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 4775 гривень 88 копійок. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заслуговують на увагу, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від10 березня 2021 року скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60000 гривень 00 копійок та стягнення судового збору на користь держави і ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українипро стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (юридична адреса: 08300, Аеропорт, м. Бориспіль; ідентифікаційний код: 19477064;) на користь держави судовий збір у розмірі 4775 гривень 88 копійок. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «26» травня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко