Постанова 4824 № 755/2042/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 року м. Київ справа №755/2042/21 провадження № 22-ц/824/6133/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у складі судді Хромової О.О. за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, - В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 6 100 Євро боргу за розпискою. Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначав, що 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 100 Євро під розписку зі строком повернення до 15 січня 2021 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Стверджував, що відповідач є людиною похилого віку, не має відповідних коштів на погашення заборгованості, а також постійного джерела доходу. Зазначав, що ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2; Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Звертав увагу суду на те, що на відповідача наразі чиниться психологічних тиск з боку її дочки щодо переоформлення права власності на Ѕ частину квартири на останню. З огляду на матеріальний стан боржника, а також відсутність у останньої іншого нерухомого майна на території України, вважав, що вказане може призвести до унеможливлення виконання рішення суду. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з указаною ухвалою, 26 лютого 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційну скаргу мотивує тим, що копія розписки та письмових пояснень відповідача, що долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, не дають можливості достовірно встановити факт наявності спору між сторонами, оскільки неможливо однозначно стверджувати, що розписка написана власноруч ОСОБА_2 . Відповідач зазначає, що ніколи не брала у борг грошові кошти у позивача та не видала розписку на підтвердження вказаних обставин. Звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії, направлені на приховування, знищення або відчуження власного майна. Стверджує, що застосований судом захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки, відповідно до звіту про оцінку майна №1037 від 26 лютого 2021 року вартість квартири, Ѕ частини якої належить відповідачу, складає 1 296 347 грн, відповідно вартість половини становить 648 173,50 грн, що є значно більшим, аніж заявлені позовні вимоги, тобто більшим, ніж 205 570 грн. Зазначає, що квартира, яка є предметом спору, є єдиним майном апелянта, відомості про перебування у володінні останньої нерухомості на території АРК не відповідає дійсності. Позивач не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували та просили у задоволенні скарги відмовити, оскаржувану ухвалу - залишити без змін. ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено майнового характеру, тому врахувавши ціну позову та той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем вказаного майна, вважав за доцільне застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частини квартири. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи ж забезпечення позову відповідно до змісту статті 150 ЦПК України забезпечуються, зокрема, накладенням арешту на майно відповідача. Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову є те, що відповідач може відчужити єдине належне їй на праві приватної власності майно в Україні і це може утруднити виконання майбутнього судового рішення. Згідно матеріалів справи, 23 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого остання отримала у борг 6 100 Євро, зі строком повернення до 15 січня 2021 року. Факт отримання коштів підтверджується власноручно написаною та підписаною ОСОБА_2 борговою розпискою, копія якої міститься в матеріалах справи. 16 січня 2021 року ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких вказала, що 23 вересня 2020 року вона дійсно отримала у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 100 Євро, які мала намір повернути шляхом зняття коштів з належного їй депозитного рахунку в банку. 11 січня 2021 року депозитний рахунок було закрито, гроші в банку в її присутності отримала її дочка ОСОБА_5 , яка залишила їх у своєму користуванні і до даного часу не повернула. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 та Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна вартість якої 60 770 грн. Таким чином, зважаючи на викладені обставини справи, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами дійсно виник спір щодо повернення отриманих у позику грошових коштів, вказане у довідці майно є єдиним майном відповідача, яка є особою похилого віку та не має іншого доходу, за рахунок якого можливо буде у майбутньому виконати рішення суду про задоволення позовних вимог. У випадках та в порядку, передбачених положеннями статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову. Заходи забезпечення позову спрямовані на тимчасове обмеження відчуження відповідачем квартири у зв`язку з тим, що невжиття таких заходів, як накладення арешту на майно, що належить відповідачу може істотно ускладнити та унеможливити виконання майбутнього рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість його відчуження. За таких обставин аргументи апеляційної скарги представника відповідача колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо забезпечення позову, не спростовують правильних висновків суду щодо наявності спору між сторонами та того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем зазначеного майна. Вказані апелянтом обставини не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не убачає підстав для її скасування. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Повне судове рішення складено «25» травня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик