Постанова 4806 № 303/4434/18

Справа № 303/4434/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 травня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А., з участю секретаря Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 березня 2019 року (у складі судді Куцкіра Ю.Ю.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Мукачівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом у липні 2018 р. Просила визнати недійсним п.18 Додатку № 1 до рішення 30 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання від 31 серпня 2017 р. № 760 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2110400000:01:004:0414. На обґрунтування позовних вимог указала, що 28 квітня 1976 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (чоловік ОСОБА_4 ) було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини жилого будинку з надвірними прибудовами в АДРЕСА_1 . При переході права власності на підставі вказаного договору до ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , із урахуванням положень ст.90 ЗК Української РСР 1970 р., перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,1645 га з фруктовим садом. Після смерті ОСОБА_6 власником Ѕ частини жилого будинку з належними до нього надвірними прибудовами в АДРЕСА_1 , на праві особистої приватної власності була ОСОБА_4 . Із квітня 1976 р. ОСОБА_4 та члени її сім`ї безперервно користуються земельною ділянкою 0,1645 га з розміщеним на ній фруктовим садом. У вересні 2017 р. ОСОБА_4 звернулася до виконавчого комітету Мукачівської міської ради з питанням безоплатної передачі земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні за адресою: АДРЕСА_1 , у власність. Однак, дізналася про те, що частину земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, було передано у приватну власність ОСОБА_1 , яка згодом відчужила таку ОСОБА_2 Вилучення (викуп) земельної ділянки у ОСОБА_4 як землекористувача при передачі її у власність ОСОБА_1 не проводилося. Межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 не погоджувала і присутня під час складання актів не була. Її підписи на акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 2017 р. та акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувача та (або) землевласниками від 2017 р. є сфальсифікованими. ОСОБА_1 своїми неправомірними діями, які проявилися у підробці підпису ОСОБА_4 , а Мукачівська міська рада, затвердивши технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , порушили права ОСОБА_4 на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки. 11 вересня 2017 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2110400000:01:004:0414, площею 0,1 га. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 березня 2019 р. позов задоволено: визнано недійсним пункт 18 Додатку 1 до рішення 30 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання від 31.08.2017 р. №760 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2110400000:01:004:0414. Стягнуто з ОСОБА_1 і Мукачівської міської ради на користь ОСОБА_4 по 352,40 грн. у відшкодування судового збору. У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -позивач ніколи не була власником спірної земельної ділянки та не надала доказів постійного землекористування нею; -межі земельної ділянки, на якій розташований фруктовий сад, і межі оспорюваної ділянки відповідача не досліджувалися, земельно-технічної експертизи на предмет їх взаєморозташування не проводилося; -з генерального плану видно, що безпосередньо під забудову будинку АДРЕСА_2 було відведено лише 992 м2 (242 м2 під будинок, і 350 м2 під двір), окремого рішення про передачу у користування фруктового саду площею 1052 м2 рішення компетентним органом не приймалося; -позивач поряд із іншими відповідачами не пред`явила вимогу до власника земельної ділянки, а вказала такого лише в якості третьої особи. У апеляційній скарзі третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Покликається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого: - ОСОБА_4 не надала жодного доказу, який би підтвердив порушення її прав; -у ОСОБА_4 було відсутнє право користування спірної земельною ділянкою, її право не посвідчено належним чином, а генеральний план (схема) не є такою у розумінні ЗК УРСР і ЗК України; -спірна земельна ділянка була вільною, а тому жодних рішень органу місцевого самоврядування про її вилученняне потребувала. У письмових відзивах на вказані апеляційній скарги ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , просить їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені та доречні доводи заперечень зводяться до того, що підстави та мотиви, вказані в апеляційних скаргах, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та всім фактичним обставинам справи. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.05.2020 р. до участі в справі залучено ОСОБА_3 як правонаступника (спадкоємця) позивача ОСОБА_4 (т.2, а.с.39). Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг і скасування оскарженого рішення із таких мотивів. Суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог. При цьому дійшов наступних висновків: -рішення Мукачівської міської ради 30 сесії 7-го скликання № 760 від 31.08.2017 р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» було ухвалено без дотримання передбаченого законом порядку та на підставі документів, які містили недостовірні відомості; -Мукачівською міською радою не було надано суду докази того, що у ОСОБА_4 як землекористувача, тобто в якої право користування спірною земельною ділянкою виникло в порядку, передбаченому законом, ухвалювалося рішення щодо вилучення такої земельної ділянки; -технічна документація на спірну земельну ділянку містила та містить недостовірні дані, зокрема щодо меж земельних ділянок суміжних землекористувачів, а саме те, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка, позначена літерами від «В до Г», а не від «Г до Д», а також зазначена невірна адреса проживання ОСОБА_4 : замість АДРЕСА_2 , зазначено АДРЕСА_1 ; -у акті погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами та (або) землевласниками від 2017 р. відсутня дата його складання та підпис посадової особи; -підписи в технічній документації на спірну земельну ділянку від імені ОСОБА_4 виконані не нею, а іншою особою, що підтверджується відповідним висновком експерта. Апеляційний суд не може погодитися із цими висновками через порушення норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування оскарженого судового рішення. Установлено, що рішенням Мукачівської міської ради 30 сесії 7-го скликання № 760 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» (п.18 додатку 1) ОСОБА_1 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 0.10 га, кадастровий номер 2110400000:01:004:0414. Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 11.09.2017 р. між ОСОБА_1 (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 стала власником житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.110-112). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.07.2018 р. присадибна земельна ділянка 11.09.2017 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.09.2017 р. між ОСОБА_1 (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) була зареєстрована на праві приватної власності в цілому за ОСОБА_2 (т.1. а.с.63-64, 112-115). Тобто, на момент звернення ОСОБА_4 до суду (липень 2018 р.) власником, зокрема, спірної земельної ділянки була та залишається донині ОСОБА_2 . Пред`явлення позовної вимоги про часткове визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, якеє правовою підставою набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, та задоволення цієї вимоги судом першої інстанції безпосередньо впливає на майнові права та інтереси законного власника ОСОБА_2 . Однак, така залучена до участі в справі лише як третя особа без самостійних вимог, а не як відповідач. Правильне визначення складу сторін у справі є запорукою ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. При цьому, хоча визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, проте встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Тобто, за загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості. Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (в нашому випадку в неналежному статусі). Оскільки суд першої інстанції залишив цю обставину (суб`єктний склад відповідачів) поза увагою, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, то оскаржене рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, що водночас не позбавляє зацікавлених осіб звернутися у суд із новим позовом до належних відповідачів. Водночас, у такому випадку колегія суддів зауважує, що обрання позивачем і застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.3 п.4 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати, а в задоволенні позову відмовити з процесуальних підстав. Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 березня 2019 року скасувати. 3.У позові ОСОБА_3 відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 24.05. 2021 р. Судді: