Постанова Донецький апеляційний суд № 243/1175/20

Єдиний унікальний номер 243/1175/20 Номер провадження 22-ц/804/1303/21 Головуючий у 1 інстанції Воронков Д.В. Єдиний унікальний номер 243/1175/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1303/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Корчистої О.І., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Гладуха О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в режимі відео конференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року цивільну справу №243/1175/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна (головуючий у 1 інстанції суддя Воронков Д.В., повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року), В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, якій під час розгляду справи уточнювала. В обґрунтування вимог зазначила, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 21.07.2015 року. Шлюбні відносини були припинені з 06 жовтня 2019 року. Під час перебування у шлюбі сторонами спільно було придбано рухоме майно, а саме: напівпричіп AVTOTREIDING OPA -18T, 1999 року випуску; автомобіль MAN TGA 26.430, 2004 року випуску; причеп WECON AWZ218-LZ, 2004 року випуску. 06.11.2019 року відповідачем без її згоди було здійснено відчуження автомобілю MAN TGA 26.430 та причепу WECON AWZ218-LZ. Вказані обставини підтверджуються відповідними довідками ТСЦ МВС № 1443. У зв`язку з наведеним просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя напівпричіп AVTOTREIDING OPA-18T; здійснити поділ спільно нажитого майна шляхом визнання за відповідачем права власності на вказаний напівпричіп зі стягненням на її користь ? части його вартості в сумі 27114,50 грн. Крім того, просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину ринкової вартості автомобіля MAN TGA 26.430 в сумі 186425 грн та причепу WECON AWZ218-LZ в сумі 54 307,50 грн, а також судові витрати. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 березня 2021 року) задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя напівпричіп AVTOTREIDING OPA -18T, 1999 року випуску, колір сірий, шасі НОМЕР_1 . В порядку розподілу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний напівпричіп та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини його вартості. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на спірний напівпричіп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку вартості автомобілю MAN TGA 26.430, 2004 року випуску, та причепу WECON AWZ218-LZ, 2004 року випуску, в сумі 83538,50 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Частково не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду в частині відмови у стягненні на її користь частки вартості автомобілю MAN TGA 26.430, 2004 року випуску, причепу WECON AWZ218-LZ, 2004 року випуску, в сумі 157200,50 грн скасувати, та змінити абзац 6 резолютивної частини рішення, стягнувши на її користь частину вартості автомобілю MAN TGA 26.430, 2004 року випуску, та причепу WECON AWZ218-LZ, 2004 року випуску, в загальній сумі 240732,50 грн. Також просила здійснити перерозподіл судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу. В обґрунтування доводів зазначає, що вона не погоджується з розміром її частки у спірному майні, яка визначена судом першої інстанції. Вважає, що висновок суду стосовно того, що нетривалий час перебування сторін у шлюбі є недостатнім періодом для набуття грошових коштів на придбання спірного майна є припущенням і не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Вартість автомобіля та причепу підтверджується звітом про оцінку майна, але суд помилково здійснив поділ майна у межах 6000 доларів США, нібито отриманих подружжям у подарунок на весіллі. Судом не було з`ясовано, яким чином відповідач здійснив відчуження вказаних транспортних засобів без згоди позивача та не в інтересах сім`ї, чим штучно зменшивши кількість майна, яке підлягає поділу. Крім того, судом не враховано, що на утриманні позивача перебуває малолітня донька подружжя. Зазначає також про невідповідність мотивувальної та резолютивної частин судового рішення та невірний розрахунок судових витрат. Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду частково скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи 26 травня 2021 рок у його відсутність Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та відповідача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Позивачем рішення суд оскаржується лише в частині визначення часток у спірному майні (автомобілі MAN TGA 26.430, причепу WECON AWZ218-LZ). В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 3 статті 368 ЦК України і статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Об`єктом спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України). Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України. Відповідно до ст.. 70 СК України в разі поділу спільного майна подружжя частки чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Судом першої інстанції було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 липня 2015 року. Від шлюбу вони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.03.2020 року шлюб розірвано. Судовим рішенням від 19.03.2020 року встановлено, що фактично шлюбні відносини сторін припинені з 06.10.2019 року. Згідно з довідкою ТСЦ МВС № 1443 від 22.10.2019 року № 31/5-1443-34аз під час перебування сторін у шлюбі подружжям придбано наступне майно: напівпричіп AVTOTREIDING OPA-18Т, 1999 року випуску (підстава довідка-рахунок, дата реєстрації 13.01.2016 рік); автомобіль MAN TGA 26.430, 2004 року випуску (підстава довідка-рахунок, дата реєстрації 30.09.2015 рік); причеп WECON AWZ218-LZ, 2004 року випуску (підстава довідка-рахунок, дата реєстрації 30.09.2015 рік). Зазначені транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_2 . Відповідно до довідки ТСЦ МВС № 1443 від 13.02.2020 № 31/5-1443-6аз 06.11.2019 року ОСОБА_2 здійснено відчуження автомобіля MAN TGA 26.430 та причепу WECON AWZ218-LZ на користь ОСОБА_4 . Та станом на 13.02.2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано лише напівпричіп AVTOTREIDING OPA-18Т. Згідно із звітами про оцінку колісних транспортних засобів від 28.09.2020 року, які виготовлені ФОП ОСОБА_5 , на час оцінки ринкова вартість напівпричепу AVTOTREIDING OPA-18Т становить 54229 грн; автомобіля MAN TGA 26.430 - 372850 грн; причепу WECON AWZ218-LZ - 108615 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення на користь позивачки частки вартості автомобілю MAN TGA 26.430 та причепу WECON AWZ218-LZ, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно придбано подружжям в період шлюбу та на його придбання витрачено 6000 доларів США, які були подарунком на весілля, при цьому про джерело решти коштів витрачених на майно позивачу не відомо. За таких обставин, суд дійшов до висновку, що частка позивача у спірному майні складає 1/2 від 6000 доларів США та стягнув на користь позивачки 83532 грн. Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з наступних підстав. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. (ч.2 ст. 263 ЦПК) Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. (ч.5 ст. 263 ЦПК) Дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд у відповідності до ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, зі змісту наведених правових норм убачається, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Положення статті 60 СК України передбачена презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того ж подружжя, який її спростовує. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У чинному законодавстві не передбачено обмежень щодо визначення вартості майна, яке підлягає поділу, у залежності від тривалості перебування сторін у шлюбі. Судом першої інстанції було встановлено, що подружжям під час перебування у шлюбі було спільно придбано майно, зокрема автомобіль MAN TGA 26.430 та причеп WECON AWZ218-LZ, які є об`єктом спільної сумісної власності сторін та підлягають розподілу в порядку ст.ст. 68, 70 СК України. Відповідачем по справі наведені обставини не спростовані та не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині щодо визначення правового статусу спірного майна. З матеріалів справи убачається, що 06.11.2019 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин, ОСОБА_2 без погодження з позивачем було здійснено відчуження автомобіля MAN TGA 26.430 та причепу WECON AWZ218-LZ на користь ОСОБА_4 . Майно перебуває поза межами країни. Згідно п. 30 Постанови Пленуму ВСУ № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року передбачено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові ВС в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановити його дійсної (ринкової вартості), визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Аналогічний висновок зроблено в постанові ВС від 09.01.2019 року № 643/4589/15-ц. Проте суд першої інстанції не врахував наведених правових норм та висновків суду касаційної інстанції у справах з аналогічних правовідносин, які відповідно до ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права, та помилково при визначенні вартості майна виходив з 6000 доларів США. Наведений висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи та є припущенням. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). За положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. Позивачем на підтвердження вартості спірного майна надано до звіти про оцінку майна від 28.09.2020 року відповідно до яких ринкова вартість автомобіля MAN TGA 26.430 становить 372850 грн; щодо причепу WECON AWZ218-LZ - 108615 грн. Відповідачем зазначена вартість майна не спростована не надано будь-яких доказів, що при відчуження майна його вартість була іншою. За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що у даному випадку при визначені вартості майна, яке є предметом спору слід виходити з його ринкової вартості, яка встановлена звітом про оцінку. Враховуючі, що 1/2 частки ринкової вартості автомобіля MAN TGA 26.430 становить 186425 грн., 1/2 ринкової вартості причепу WECON AWZ218-LZ становить 54307,50 грн., то саме зазначені суми слід стягнути з відповідача на користь позивача. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального права, то рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення у цій частині. Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати: на правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведення їх огляду, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником були надані: ордер серії ДН №100593 від 07.07.2020 року, згідно якого адвокат Берзінь С.Л. надає позивачу правову допомогу у Слов`янського міськрайонного суду Донецької області; договір про надання професійної правничої допомоги від 30 червня 2020 року, який укладено між позивачем та адвокатом, акт наданих послуг від 15 лютого 2021 року, що підтверджує надання позивачу послуг в суді першої інстанції на суму 7900 грн з описом наданих послуг та товарні чеки на загальну суму 7900 грн щодо їх оплати. У суді апеляційної інстанції понесені позивачем витрати на правову допомогу складають 3500 грн, що підтверджується ордером серії ДН №139788 від 11.03.2021 року, згідно якого адвокат Берзінь С.Л. надає правову допомогу у Донецькому апеляційному суді; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №5227 від 31.10.2018 року на ім`я ОСОБА_6 , квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.03.2021 року на суму 3500 грн. Отже, витрати ОСОБА_1 на правову допомогу є доведеними, а їх обсяг є співмірним зі складністю справи і ціною позову, а також з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та часом на них затраченим. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, ціни позову згідно останньої редакції позовної заяви у 535694 грн, та ставок судового збору, передбачених ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 11400 грн. витрат на правову допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, суму судового збору у розмірі 5356,94 грн., сплаченого за подання позовної заяви, а також суму судового збору у розмірі 4716,02 грн., сплаченого за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та в частині розподілу судових витрат змінити. Викласти абзаци шостий та сьомий резолютивної частини рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості автомобіля MAN TGA 26.430, 2004 року випуску, НОМЕР_2 , у розмірі 186425 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять п`ять) грн та 1/2 частку вартості причепу WECON AWZ218-LZ, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_3 , у розмірі 54307 (п`ятдесят чотири тисячі триста сім) грн 50 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11400 грн на відшкодування понесених витрат на правову допомогу, суму судового збору у розмірі 5356,94 грн, сплаченого за подання позовної заяви, а також суму судового збору у розмірі 4716,02 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги.» В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.І. Корчиста Ю.М. Мальований Повний текст постанови складений 26 травня 2021 року. Суддя-доповідач В.В. Папоян