Постанова 4821 № 707/2502/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1086/21Головуючий по 1 інстанції Справа №707/2502/20 Категорія: 307010000 Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (скаржник), розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Забальського Ю.П. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.04.2021 (повний текст складено 07.04.2021, суддя в суді першої інстанції Тептюк Є.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в с т а н о в и в : 16.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визначити, що частка померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 , становила 1 / 2, та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , на 3 / 8 частини домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 . В обґрунтування вказано на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у виді домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 , яке він заповів дочці - ОСОБА_3 . Однак заповідаючи увесь будинок ОСОБА_3 , спадкодавець порушив право позивача на частку в даному майні, яка належить ОСОБА_1 за заповітом її матері - ОСОБА_4 , оскільки спірне домоволодіння є спільним майном подружжя. Отже, спадкове майно, після смерті ОСОБА_4 , складає в тому числі - 1 / 2 частину вказаного домоволодіння, з яких: 3 / 8 частини належить ОСОБА_1 , 1 / 16 частина - ОСОБА_5 , 1 / 16 частина - ОСОБА_2 та 0 частин - ОСОБА_3 . Оскільки позивач не може успадкувати майно, після смерті ОСОБА_4 , в нотаріальному порядку, вона звернулась з цим позовом до суду. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07.04.2021 позовні вимоги у справі задоволено частково та визначено, що частка ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в праві спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) становила - 1/2 частину, а в задоволенні решти вимог - відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що спадкове майно було спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як набуте ними за час шлюбу, отже кожному з них за життя належало по 1 / 2 частині відповідного домоволодіння. Одночасно суд вказав, що вимога позивача про визнання за нею права власності на частину домоволодіння є передчасною, оскільки оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку на таке майно не здійснювалося. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Забальський Ю.П. подав 05.05.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням залишити без задоволення позовні вимоги у справі. Скаржник наголошує на тому, що предмет спору у справі відсутній, так як свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на час розгляду справи не видавались. Позивач не просила залучити до розгляду справи приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Віріч І.П. в провадженні якої перебуває нотаріальна справа після смерті ОСОБА_4 . У разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці учасники спільної сумісної власності можуть пред`явити позов про визначення частки майна, належної кожному на праві спільної сумісної власності. Визначення судом частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлим суперечить вимогам законодавства. Суд не з`ясував чи мали померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовленості щодо розпорядження спільним майном, яке ввійшло до складу спадщини. Позивач не зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини ще коли був живий її батько ОСОБА_5 та після його смерті. Рішення суду вирішує питання щодо прав та обов`язків нотаріуса в провадженні якого перебуває нотаріальна справа про спадщину померлого ОСОБА_5 - Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В., так як вказана особа не брала у часті в розгляді справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 09.02.1957 перебували у зареєстрованому шлюбі згідно витягу з Державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 02.11.2017. 11.11.2015 ОСОБА_4 склала заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй за законом, заповіла ОСОБА_1 , 1962 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть від 13.03.2017 серії НОМЕР_1 . Приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Віріч І.П. листом від 10.03.2021 №19/01-16 надано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть від 27.05.2020 серії НОМЕР_2 . За життя, а саме 12.05.2017 ОСОБА_5 складено заповіт, яким він житловий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою, власником якого він є, за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, яка належить йому як працівнику соціальної сфери села, заповів дочці ОСОБА_3 , 1971 р.н. Згідно листа Черкаської районної державної нотаріальної контори від 12.03.2021 №261/02-14, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №91/2020. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. З матеріалів спадкової справи, (наданої в копіях), вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . До спадкового майна, після смерті ОСОБА_5 , ввійшло, в тому числі домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 . Так згідно свідоцтва № НОМЕР_3 від 10.06.1969 про право приватної власності на житловий будинок, ОСОБА_5 належить домоволодіння у АДРЕСА_1 . Згідно листа КП «ЧООБТІ» від 18.11.2020 №15611о, станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «ЧООБТІ» за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Руськополянською сільською радою 10.06.1969. Згідно довідки Русько-Полянської сільської ради №865 від 23.09.2009, адреса змінилась з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 . Отже право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 виникло у ОСОБА_5 10.06.1969, тобто в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Віріч І.П. від 05.06.2020, ОСОБА_1 відмовлено у видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та на житловий будинок, після смерті ОСОБА_4 через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. Позивач у справі, вказуючи про порушення її прав на спадкове майно заповітом ОСОБА_5 , складеним на користь відповідача ОСОБА_3 , щодо всього спірного домоволодіння АДРЕСА_1 , просила суд, зокрема, визначити розмір часток у праві власності на це майно за його колишнім співвласником ОСОБА_4 . Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ч.1 ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; ч. 5 ст. 1268 ЦК України - незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява подається протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України). Крім того, як зазначено в п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Фактично спір у справі стосується спадкування спадкового майна у виді домоволодіння АДРЕСА_1 . Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (який був чинний на момент виникнення у спадкодавця ОСОБА_5 права власності на спірне домоволодіння) передбачалося, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Враховуючи вищенаведене правове регулювання, а також встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_5 не мав права складати заповіт щодо всього спірного домоволодіння, так як 1/2 частина у праві власності на це майно належала його дружині ОСОБА_4 , що вбачається з приписів ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Крім того, у разі наявності до того законодавчо визначених підстав на вимогу заінтересованих осіб судом можуть бути вирішені вимоги про наявність в ОСОБА_4 права на обов`язкову частку у спадщині на майно, щодо якого іншим співвласником ( ОСОБА_5 ) складено заповіт. Вказівка скаржника у справі на те, що суд не з`ясував чи мали померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовленості щодо розпорядження спільним майном, яке ввійшло до складу спадщини, не може спростовувати правильності таких висновків суду, оскільки за положеннями ст. ст. 81, 89 ЦПК України суд надає оцінку лише тим доказам, що подавалися сторонами та не може робити висновки на підставі припущень, а в даному випадку сторони ніяких доказів щодо наявності вказаних домовленостей у колишніх співвласників майна суду не надали. Далі, позивач у справі стверджує про наявність у неї прав на спірне домоволодіння у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , як співвласника цього майна, відповідно, встановлення юридичного факту належності частки та її розміру в праві власності на спадкове майно в одного зі спадкодавців у разі, якщо інший спадкодавець (інший співвласник спадкового майна) склав заповіт на іншого спадкоємця щодо всього майна, потрібне в інтересах позивача, як претендента на право власності (спадкоємця) на відповідне спадкове майно. У аспекті наведеного вище доводи скаржника про те, що предмет спору у справі відсутній, так як свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на час розгляду справи не видавались, а також про те, що спадкоємці учасники спільної сумісної власності можуть пред`явити позов про визначення частки майна, належної кожному на праві спільної сумісної власності, не свідчить про помилковість вирішення справи судом, адже між спадкоємцями наявний спір щодо обсягу спадкового майна, яке ввійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , що слідує, зокрема, з позиції сторін щодо предмета спору. При цьому за положеннями ст. 13 ЦПК України визначення змісту позовних вимог належить виключно позивачу, що є одним із елементів принципу диспозитивності цивільного судочинства, отже суд вирішує спір у справі в позовному провадженні виключно в межах заявлених позовних вимог, якими в цій справі є вимоги, в тому числі, про визначення розміру частки особи в праві власності на спільне майно, що ввійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті такого співвласника. Також мають бути відхилені апеляційні доводи скаржника у справі про те, що вимоги про визначення судом частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлим не відповідають положенням законодавства, оскільки, як вказувалось вище, встановлення такого юридичного факту потрібне для з`ясування обсягу спадкового майна, спадщина щодо якого відкрилася після смерті ОСОБА_4 та на яке претендує позивач. Крім того, в даній справі встановлюється розмір частки померлого співвласника у праві на спільне майно, а не визнання такого права за померлою особою, як помилково вважає скаржник. Усі доводи скаржника про незалучення до розгляду справи нотаріусів в яких у провадженні перебувають спадкові справи, заведені після смерті співвласників спірного домоволодіння, апеляційний суд відхиляє, адже бути третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, нотаріус може лише у разі, якщо ухвалене рішення суду може вплинути на його права або обов`язки стосовно однієї зі сторін. Такі висновки слідують з тлумачення змісту ст. 53 ЦПК України, яка регламентує процесуальний статус третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору у справі. Однак у даній справі скаржник не довів яким саме чином спір у цій справі може вплинути на права та обов`язки нотаріусів, які у межах своїх дискреційних повноважень та на підставі наданих громадянами, що до них звернулися за вчиненням відповідної нотаріальної дії, самостійно приймають рішення про оформлення спадщини. Згідно п.18 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. Також апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції в цій справі про те, що вимога позивача про визнання за нею права власності на частину домоволодіння є передчасною, оскільки оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку на таке майно ще не здійснювалося, адже вони відповідають положенням п.п.23, 24 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування». Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.04.2021 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.04.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 26.05.2021. Суддя-доповідач Судді