Постанова Харківський апеляційний суд № 629/4338/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Харків справа № 629/4338/20 провадження № 22-ц/818/2521/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Маміної О.В., суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року у складі судді Мицик С.А.,- в с т а н о в и в: 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (далі за текстом ТОВ «ЛКМЗ»), у якому, з урахуванням уточнень та зменшення позовних вимог, просив стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 2403,35 грн., невиплачену вихідну допомогу в сумі 16134,64 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 56474,88 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200,00 грн. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 2403 гривні 35 коп. та невиплачену вихідну допомогу в сумі 16134 гривні 64 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 03 червня 2020 року по 12 січня 2021 року в сумі 56474 гривні 88 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; відшкодування моральної шкоди в сумі 500(п`ятсот) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 200 грн; судовий збір в дохід держави у розмірі 2564 грн 44 коп. З ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 798 гривень 76 коп. В апеляційній скарзі ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на його необґрунтованість і незаконність, просить скасувати рішення в частині стягнення на користь позивача вихідної допомоги та середнього заробітку та ухвалити нове про залишення без розгляду позовних вимог у цій частині з підстав несплати позивачем судового збору. Зазначає, що позивач не зазначив у позові ціну позову, не обґрунтував розрахунок сум, що стягуються, не сплатив судовий збір, заявивши про відстрочення сплати судового збору. Відповідач вважає, що підстав для відстрочення судового збору немає. Крім того, ТОВ «ЛКМЗ» зазначає, що під час нарахування середнього заробітку за час затримки необхідно брати графік роботи підприємства в режимі неповних робочих днів та визначених годин, відповідно до якого середньогодинна заробітна плата позивача становить 42,02 грн. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Лозівського міськрайоного суду Харківської області від 12 січня 2021 року без змін. Зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повного і всебічного вивчення обставин даної справи, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. З апеляційної скарги убачається, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року оскаржується апелянтом в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення вихідної допомоги. В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходив з того, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги і розмір такої заборгованості позивачем не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано. Відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, за період з 03 червня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 12 січня 2021 року, тобто по день прийняття рішення судом. Вирішуючи питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору за позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку, судом було враховано наявність у позивача сім`ї, відсутність постійного місця роботи станом на час подачі позовної заяви, а також зазначено про те, що несплата судового збору не є підставою про задоволення позовних вимог. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» з 07.09.2004 по 02.06.2020 на посаді пожежного ВЧПО. 02.06.2020 позивача було звільнено з вказаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП, у зв`язку з невиконанням адміністрацією умов колективного трудового договору (Наказ № 346 від 02.06.2020) (а.с.9-14). Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Згідно ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. На час звільнення відповідач мав заборгованість по заробітній платі перед позивачем. Всупереч зазначеним вимогам закону. відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги і розмір такої заборгованості позивачем не оспорюється. Доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано. Тому, суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати та не виплатив вихідну допомогу при звільненні, за період з 03 червня 2020 року по 12 січня 2021 року (по день прийняття рішення судом). Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частин 1-3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з розрахунком середньої заробітної плати, що наведена у рішенні суду, оскільки він здійснений з використанням формули, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки. Згідно розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника ОСОБА_1 (а.с. 48) середньогодинна заробітна плата позивача(по робочим годинам) становить 42,02 грн. Згідно табелів обліку використання робочого часу: за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 ОСОБА_1 з добовим режимом роботи відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 ОСОБА_1 відпрацював 14 днів, 154 годин; за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 ОСОБА_1 відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 ОСОБА_1 відпрацював 14 днів, 154 годин; за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 ОСОБА_1 відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.06.2020 по 31.06.2020 ОСОБА_1 відпрацював 1 днів, 8 годин. Враховуючи дані вищевказаних табелів, виходячи з розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника ОСОБА_1 (а.с. 48) середньогодинна заробітна плата позивача(по робочим годинам) становить 42,02 грн. З довідки ТОВ «ЛКМЗ» № б/н від 26.10.2020 (а.с. 47) убачається, що станом на 19.10.2020 сума заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати складає 15 565, 53 грн , у т.ч. нарахована компенсація за невикористану відпустку 4 476, 78 грн. Сума невиплаченої вихідної допомоги до виплати становить 16134, 64 грн. Середньомісячна заробітна плата згідно графіку роботи підприємства склала 6 681, 18 грн. Середньоденна заробітна плата склала 263,16 грн. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з наступного дня після звільнення до дня ухваленням рішення судом та вихідної допомоги. Проте, невірно визначив розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню. Так, період затримки розрахунку складає 7 місяців 10 днів. З урахуванням даних про розмір середнього заробітку, зазначених у довідці, виданої відповідачем(а.с.47) стягненню підлягає середній заробіток в сумі 48 995 грн. 32 коп. Тому, рішення суду в цій частині підлягає зміні. Інші доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують. Доказів відсутності вини відповідача у нездійсненні своєчасного розрахунку з позивачем матеріали справи не містять. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 30.11.2016 р. у справі №226/168/15-ц (провадження №6-1121цс16), за наслідками розгляду справи яка виникла з правовідносин щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який також узгоджується з правовим висновок викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 р. по справі №910/4518/16, провадження №12-301гс18. Отже, за вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати, позивач повинен сплатити судовий збір, який, згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16). Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою, зокрема, для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, при визначенні майнового стану сторони, яка просить звільнити її від сплати судового збору, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування цієї обставини та ухвалює рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин. Колегією суддів встановлено, що позивач був звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати, заборгованість по заробітній платі та вихідна допомога позивачу не виплачені, на даний час останній не працевлаштований. Ураховуючи вказані обставини, а також положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відстрочення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення та залишення без розгляду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та стягнення вихідної допомоги у зв`язку з несплатою судового збору. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку та розподілу судових витрат підлягає зміні, а в іншій частині суд вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141, п. п. «б», «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» колегія суддів здійснює перерозподіл судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог та стягує з позивача в дохід держави - 916,48 грн, а з відповідача в дохід держави 2 446,72 грн. Крім того, стягує з позивача на користь відповідача судовий збір, понесений останнім за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 129,78 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. І ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» - задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року- в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку та розподілу судових витрат - змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (Код ЄДРПОУ 32565419) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 48 995 (сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 32 (тридцять дві) коп. В частині стягнення вихідної допомоги рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )у дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 916 (дев`ятсот шістнадцять) грн 48 (сорок вісім) коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (Код ЄДРПОУ 32565419) у дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 446 (дві тисячі чотириста сорок шість) грн 72 (сімдесят дві) коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (Код ЄДРПОУ 32565419) судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 129 (сто двадцять дев`ять) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова О.Ю. Тичкова