Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/591/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 року м. Рівне Справа № 570/591/20 Провадження № 22-ц/4815/445/21 Головуючий у Рівненському районному суді Рівненської області: суддя Гнатущенко Ю.В. Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини): 14 год. 05 хв. 23 листопада 2021 року Повний текст складено 30 листопада 2021 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога"; представники учасників справи: позивача адвокат Філатова Алла Валеріївна; відповідача адвокат Прокопенко Владислав Вікторович; за участі: представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" про визнання зобов`язання виконаним, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" (далі ТзОВ "Манівео") з позовом про визнання зобов`язання виконаним. Мотивуючи свої вимоги, покликалася на те, що 21 жовтня 2019 року вона отримала онлайн-кредит на суму 8 750 гривень у відповідача з кінцевим строком повернення до 05 листопада 2019 року. Стверджувала, що вчасно вносила платежі відповідно до умов укладеного договору та сплатила всю суму позики, що підтверджується випискою по картковому рахунку, виданою Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "Приватбанк" або банк). Однак згодом, незважаючи на своєчасне та повне виконання кредитних зобов`язань, відповідач повідомив її про несплату нею обов`язків платежів, через що їй були нараховані штрафи та відсотки за несвоєчасну сплату грошових коштів. Вважала свої права, як споживача, порушеними, позаяк відповідачем здійснювались неправомірні нарахування за укладеним правочином, хоча усю суму одержаного кредиту було погашено і в т.ч. частину безпідставно нарахованих відсотків. З цих підстав, на думку позивача, її зобов`язання перед ТзОВ "Манівео", що виникло на підставі укладеного між сторонами договору онлайн-кредитування, є припиненими в зв`язку із виконанням, проведеним належним чином. З наведених спонукань просила визнати виконаними у повному обсязі зобов`язання, що виникло на підставі договору онлайн-кредитування від 21 жовтня 2019 року на суму 8 750 гривень, між ОСОБА_1 та ТзОВ "Манівео". У поданому відзиві відповідач заперечував факт виконання позичальником зобов`язань, оскільки нею не були повернені надані грошові кошти і не сплачено за користування ними відсотки. Стверджувало, що укладений договір містить усі істотні умови, зокрема, предмет, строк, інформацію про відсотки, права та обов`язки сторін, а також розрахунок сукупної вартості та термін платежу за кредитом. Покликається на те, що з позивачем такі договори укладались неодноразово, а тому вона повністю ознайомлена з умовами та відповідальністю, що настає у випадку порушення зобов`язань. Тому ТзОВ "Манівео" просило залишити пред`явлений позов без задоволення. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано виконаним у повному обсязі зобов`язання, що виникло на підставі договору онлайн-кредитування від 21 жовтня 2019 року на суму 8 750 гривень, між ОСОБА_1 та ТзОВ "Манівео". Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень. Ухвалюючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач сплатила на користь відповідача 8 903,50 гривень з одержаних 8 750 гривень, що підтверджується банківською випискою по рахунку, тобто свої зобов`язання перед ним виконала. На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де воно покликалось на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Обґрунтовуючи її, зазначалося, що 21 жовтня 2019 року між сторонами укладено договір №950187762, за яким товариство надала позивачу кредит на суму 8 750 на умовах строковості, зворотності та платності. Факт укладення договору, а також отримання грошових коштів визнається та не заперечується. Проте 30 жовтня 2019 року строк платежу за договором закінчився, як це передбачено п. п. 1.2, 1.3. його умов, а позивач не виконала свої зобов`язання та не повернула кредит і не сплатила проценти. В рахунок погашення заборгованості за угодою остання сплатила лише 635 гривень. Стверджувалося, що з наданої АТ КБ "Приватбанк" виписки по рахунку неможливо встановити повне виконання зобов`язання позивача, отже, обставини сплати заборгованості за договором недоведені, а суд помилково визнав їх встановленими. Так, з інформації, що міститься у виписці, незрозумілим є те, з ким і на яких підставах проводились розрахунки. Також суд хибно вказував про здійснення позивачем деяких платежів, тоді як зі змісту виписки йдеться про те, що остання не є платником, а одержувачем. Тим паче, суд відніс сплату 24 жовтня 2019 року 1 932 гривень в рахунок погашення заборгованості за укладеним між сторонами договором, хоча цей платіж призначався для платежу в інтернет-магазині zecredit.com. Покликалось на те, що відповідно до умов договору та графіку розрахунку сукупна вартість кредиту складає 111,35 % від суми кредиту, тобто 9 743,17 гривень. З викладених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання зобов`язання виконаним залишити без задоволення. У поданому відзиві позивач просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін. На її думку, суд належним чином дослідив усі наявні у справі докази та встановив реальний факт виконання нею зобов`язання за кредитним договором. Зважала на те, що зі свого боку відповідач жодних доказів, які б підтвердили аргументи чи заперечення проти позовних вимог, не надав. Щодо покликань заявника на помилковість врахування сум за деякими транзакціями по банківській виписці в рахунок погашення заборгованості зазначала, що суд міг випадково допустити технічну описку або арифметичну помилку, але це не може бути підставою для скасування судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог покликалась на те, що одержала у ТзОВ "Манівео" кредит в сумі 8 750 гривень з кінцевою датою повернення 05 листопада 2019 року. Самого кредитного договору чи інших документів, які підтверджували б факт погодження між сторонами умов та правил кредитування, надано не було. Хоча позивач зазначала, що одержану суму відповідачу повернула, підтвердженням чого є виписка по її рахунку, яка видана АТ КБ "Приватбанк". Згодом ТзОВ "Манівео" в обґрунтування викладених у відзиві на позов заперечень надало суду, зокрема, роздруківку з правил надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт", платіжне доручення на переказ та зарахування 8 750 гривень на банківську карту позивача, заявку на оформлення кредитного договору, довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а також роздруківку договору №950187762 від 21 жовтня 2019 року з графіком розрахунків. Так, у заяві про оформлення кредитного договору йдеться про те, що ОСОБА_1 21 жовтня 2019 року виявила бажання одержати від відповідача 9 000 гривень, тоді як останній запропонував суму в 8 750 гривень у строк на 9 днів. Крім того, в заяві зазначено, що сума для виплати становить 9 743,17 гривень (а.с. 34). Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній ТзОВ "Манівео", здійснених метою акцепту оферти та укладення електронного договору ОСОБА_1 оформила кредит на 8 750 гривень; строк кредитування: 9 днів; процентна ставка: 1,70 в день; заявка на кредит подана 21 жовтня 2019 року о 18 год. 53 хв.; договір відправлено позичальнику в той же день (а.с. 41). Згідно з роздруківкою договору № 950187762 від 21 жовтня 2019 року, укладеного між сторонами, ТзОВ "Манiвео" зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети на суму 8 750 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, які нараховані в порядку, передбаченим п.1.4. договору. За цим пунктом договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,26 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку, визначеного в п.1.3. тобто 9 днів. Пунктом 1.6. встановлено що розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору. З цього графіку видно, що сукупна вартість кредиту складає 9 743,17 гривень, де 8 750 гривень сам кредит, а 993,17 гривень нарахований процент. Термін платежу 30 жовтня 2019 року (а.с. 44-45 зв.). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України). За правилами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як видно із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Абзац другий частини 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Обставини укладення кредитного договору сторонами не заперечуються та визнаються. При цьому, договір є чинним, його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, тобто істотні умови правочину, що доводить наявність волі позивача для укладення такого договору. Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику, а відповідачем у неповному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі, та позивач не мав претензій стосовно умов договору при його укладенні. Презумпції винуватості боржника у виниклих спірних правовідносинах позивач не спростувала. Так, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову, позаяк в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що станом на 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виконала свій обов`язок з повернення ТзОВ "Манівео" 9 743,17 гривень за кредитним договором №95018762 від 21 жовтня 2019 року. Щодо наданої позивачем виписки зі свого рахунку в АТ КБ "Приватбанк", то цей доказ є неспроможним з правової точки зору для задоволення позовних вимог, адже жодна з перелічених в ній операцій не містить інформації щодо погашення позичальником заборгованості саме за укладеним кредитним договором. Так, банківська виписка відображає лише загальну інформацію по рахунку позивача, однак детального опису транзакцій, їхніх учасників, цілей переведення грошових коштів з одного рахунку на інший в ній не вказано. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України). За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Оцінивши надані учасниками справи документи в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердила факт виконання кредитного договору належним чином. Мотивом для прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", то сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги судовий збір компенсується за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" задовольнити. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року скасувати. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" про визнання зобов`язання виконаним. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса для листування АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога"; код ЄДРПОУ 38569246, вул. Лейпцизька, буд.15, літера Б, поверх перший, м.Київ, 01015. Повний текст постанови складено: 25.05.2021 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк С.С. Шимків