Постанова 4814 № 551/1321/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 551/1321/19 Номер провадження 22-ц/814/957/21Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В, - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року (повний текст складено суддею 27.01.2021 року) у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Валентини Михайлівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року позивач ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулось до Шишацького районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в якому прохав суд: визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 09.08.2015, яка укладена 20.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315; скасовано рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В.М. індексний номер 46859396 від 22.04.2019 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди землі від 09 серпня 2015 року він є орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315. Даний договір належним чином зареєстрований та укладений строком на 10 років. За весь час орендних відносин позивач використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує власнику орендну плату. В той же час позивачу 19 грудня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. 22.04.2019 було прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 . В якості підстави для прийняття такого рішення в реєстрі вказана угода про дострокове розірвання договору оренди землі, укладена 20.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 . Позивач вказує на те, що вказана угода про розірвання договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 не укладались та вважає, що вона була сфальсифікована відповідачем в 2019 році та в подальшому приватним нотаріусом Ганночкою В.М. був внесений відповідний реєстраційний запис про припинення у позивача права оренди на дану земельну ділянку. Вказані твердження позивач обґрунтовує тим, що відповідно до існуючої у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі дана угода не могла бути укладеною генеральним директором без погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Натоміть у товариства відсутній другий оригінальний примірник даної угоди, жодна інформація про її укладання у внутрішній документації товариства також відсутня. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Валентини Михайлівни, про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки - відмовлено. З даним рішенням суду не погодилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»та подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, прохав рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі. Зокрема вказує, що спірна угода ним не підписувалася, наміру укладати додаткову угоду у Позивача не було, а тому спірний правочин є підробленим. Посилається на те, що суд дав не вірну оцінку обставинам справи, так як відсутність оригіналу угоди, яка є предметом розгляду справи позбавила позивача отримати висновок судово-технічної експертизи та довести свої позовні вимоги відносно тих обставин, що спірна угода була укладена в 2019 році. Вказує, що відповідач ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 10.01.2020 року не надала оригіналу спірної угоди, тобто ухилилася від подання доказів, тому суд повинен був визнати той факт, що спірна угода не була підписана між ТОВ «Агрофірмою ім. Довженка» та ОСОБА_1 , а спірна угода підроблена. Також зазначає, що угоди про розірвання договору оренди землі не існувало та працівниками земельного та юридичного відділів ТОВ «Агрофірмою ім. Довженка» така угода не готувалась та не подавалася на підписання генеральному директору. Вказує, що у матеріалах справи є інформація з облікової бази 1С 8 ТОВ «АФ ім. Довженка», згідно якої між позивачем та відповідачем існує лише договір оренди землі, угода про розірвання договору оренди землі не обліковується. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники особи, що подала апеляційну скаргу та третьої особи ОСОБА_2 , інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,16га, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0315 (дата державної реєстрації 06.08.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 697559253257) (т.1 а.с.8-10,19-22). 09 серпня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_2 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А.М. укладено договір оренди землі б/н. За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315. Строк дії договору згідно п.9 становить 10 років (т.1 а.с.11-14). 09 серпня 2015 року між тими ж особами складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (т.1 а.с.15). 18 лютого 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Шишацького РУЮ Маренич О.М. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315 на підставі вищевказаного договору оренди б/н від 09.08.2015 (т.1 а.с.9). 22 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315, індексний номер рішення 46587818. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 20 вересня 2017 року, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 (т.1 а.с.8). Згідно тексту наданої відповідачем копії угоди про розірвання договору оренди землі від 09 серпня 2015 року яка датована 20 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В.П., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 09.08.2015. З моменту набуття чинності цією угодою сторони не вважають себе обтяженими будь-якими права і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Відповідно до п. 4 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця (т.1 а.с.191). Від імені ОСОБА_1 угоду підписано її представником за довіреністю ОСОБА_2 . Того ж дня сторонами угоди підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315, який є додатком до угоди (а.с.192). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суд першої інстанції виходив з того, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі від 09.08.2015 року, при цьому позивач не довів належними і допустимими доказами обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому за результатами розгляду справи, після дослідження і оцінки обставин по справі, наданих сторонами доказів, прийшов до правильного висновку. Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Статтею 654 цього ж Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов?язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до положень ст. 99 ЦК загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Так, матеріалами справи встановлено, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі від 09.08.2015 року. В період з березня 2009 по грудень 2017 посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» обіймав Скочко В.М. та був одним з кінцевих бенефіціарів ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» і був єдиною особою наділеною правом підпису та представництва позивача без доручення, дані обставини підтверджуються копією Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», яка міститься в матеріалах справи. Згідно п. 18.1 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року) для керівництва поточною діяльністю товариства утворюється одноосібний виконавчий орган генеральний директор (т.1 а.с. 169-186). Генеральний директор без доручення діє від імені товариства в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо (п. 19.5 Статуту). Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_4 (т.1 а.с. 114-120). Сторонами не заперечувалося та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що ОСОБА_3 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в період з березня 2009 по грудень 2017 року. Згідно пояснення свідка ОСОБА_3 вбачається, що він працював на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» з 2009 по грудень 2017 року. Крім того, що він працював на посаді директора, а також є одним із засновників та співвласників даного товариства. Тобто, за своєю посадою він мав право підписувати будь-які договори з власниками земельних паїв не будучи обмеженим у цьому жодними документами. В 2017 році до нього звернулась його знайома ОСОБА_2 з проханням розірвати договір оренди землі з особою від імені якої вона діє. Він намагався відмовити її від цього, але після неодноразових умовлянь погодився та вони підписали відповідну угоду про розірвання договору оренди землі. Прізвище особи в інтересах якої діяла ОСОБА_2 не пам`ятає, як і не пам`ятає детальних обставин укладання спірної угоди. При пред`явленні йому для огляду копії оспорюваної угоди та акту приймання-передачі з впевненістю підтвердив, що підписував дані документи та підпис на них належить саме йому, а печатка - ТОВ «Агрофірма «імені Довженка». Вважає, що жодної шкоди інтересом товариства шляхом складання спірної угоди він не завдав, земля була повернута у фактично користування власника вже після збору врожаю орендарем. Тому, за взаємною згодою з ОСОБА_1 від імені Товариства ним 20 вересня 2017 року була підписана Угода про розірвання, раніше укладеного, договору оренди землі. Примірник угоди наданий орендодавцю, а інший примірник якої, - залишався у розпорядженні Товариства. Свідок ОСОБА_3 підтвердив вказані обставини у судовому засіданні. При цьому, свідок запевнив суд, що станом на 20 вересня 2017 року, він діяв у межах наданих йому повноважень, а на оскаржуваній угоді значиться його підпис та мається відтиск печатки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», яка на той час, перебувала у його вільному розпорядженні. Тобто, з наведених норм законодавства та Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вбачається, що елементами які свідчать про укладення правочину в письмовій формі з боку юридичної особи, є підпис саме уповноваженої згідно закону та статутних документів особи (Генерального директора) та наявність відбитку оригінальної печатки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка». Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 92, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Проте, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доказів про те, що спірна угода була укладена не у зазначену у ній дату, а пізніше, коли ОСОБА_3 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Так само не надано позивачем й доказів того, що на час укладання спірних угод генеральний директор товариства ОСОБА_3 не мав повноважень на укладання даних договорів, або того, що вони виконанні в супереч існуючому в товаристві порядку. Крім того, представником позивача не було надано суду жодного доказу того, про те, що оспорювана угода, підписана ОСОБА_3 , як генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та відповідачем ОСОБА_1 у вересні 2017 року, сфальсифікована останніми. Факт того, що оригінал договору оренди землі із ОСОБА_1 зберігався в м. Києві в ТОВ «Астарта-Київ» жодним чином технічно не перешкоджав укладанню угоди про його розірвання відповідно до положень чинного законодавства. Крім того, у ТОВ «Агрофірма імені Довженка» була в розпорядженні сканкопія даного договору, що підтверджується поясненнями свідків. Доводи апелянта про відсутність даних про розірвання договорів оренди землі зі ОСОБА_1 у внутрішній документації підприємства та у відповідних бухгалтерських програмах не беруться судом до уваги, оскільки ведення даної паперової та електронної документації залежить виключно від волевиявлення і дій саме сторони позивача, яка згідно доводів її представника та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 не заінтересована в укладанні угод та договорів, що можуть призвести до зменшення земельного банку (т.1 а.с.40-91, 96-97). Доводи апелянта про те, що у разі виникнення у відповідача ОСОБА_1 наміру розірвати укладений договір оренди, остання мала діяти у спосіб, визначений Регламентом взаємодії з власниками земельних ділянок, який затверджений генеральним директором ТОВ фірма «Астарта Київ» від 12.08.2016, не беруться судом до уваги, оскільки вказаний регламент регулює питання з власниками земельних ділянок, які передані у користування виключно ТОВ фірма «Астарта - Київ», а не ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та взагалі не висвітлює питань, пов`язаних з порядком розірвання договорів оренди земельних ділянок. Доводи апелянта про те,що відповідач ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 10.01.2020 року не надала оригіналу спірної угоди, тобто ухилилася від подання доказів, не береться судом до уваги, оскільки питання зберігання фізичною особою, належних їй, оригіналів документів законодавчо не врегульовано, тому суд не бере до уваги твердження представника позивача в частині того, що про недійсність оспорюваної угоди свідчить й відсутність у відповідача ОСОБА_1 її оригіналу. Крім того, матеріалами справи встановлено, третя особа ОСОБА_2 оригінали документів щодо земельної ділянки ОСОБА_1 передала адвокату ОСОБА_8 та, які були викрадені з автомобіля останнього. Так, згідно акту прийому передачі документів адвокату ОСОБА_8 ОСОБА_2 передала оригінал угоди про розірвання договору оренди землі від 20.09.2017 вищевказаній особі під підпис 14 січня 2020 року. Разом з ним такі ж документи передали ряд інших осіб (т.1 а.с.189-190). Як випливає зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020170360000027, розпочатому 16 січня 2020 року за ч.1 ст. 357 КК України до Шишацького відділення поліції звернувся ОСОБА_8 із заявою про те, що 15 січня 2020 року на узбіччі автодороги сполученням Шишаки Гоголеве з його автомобіля шляхом розбивання скла дверей невідома особа викрала папку з документами (т.1 а.с.188). Іншою стороною вищевказані обставини втрати оригіналів спірних угод представником відповідача не спростовані жодними доказами, другі примірники оригіналів угод, які повинні зберігатись в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» суду не надані. Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» певних локальних нормативних документів при підготовці та укладанні спірних угод жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача ОСОБА_1 , представник якої, підписуючи спірну угоду у генерального директора товариства орендаря не повинна була перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій. Доводи апелянта про те, що ознакою фальсифікації оспорюваної угоди є не зазначення в ній дати з який договір оренди припиняє свою дію, кадастрового номеру земельної ділянки, місця її укладання та невірне відображення інформації про орган яким зареєстровано спірну угоду є необґрунтованими, оскільки кадастровий номер земельної ділянки наведено в акті її приймання-передачі, укладеному того ж числа, що й спірна угода, який визначений як додаток до неї. Відсутність в угоді посилання на дату розірвання договору оренди також не є перешкодою для її укладання, оскільки час розірвання договору оренди землі пов`язано з моментом державної реєстрації припинення права оренди відповідно до вимог Законів України «Про оренду землі» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, слід зазначити, що місце укладання угоди про розірвання договору оренди землі не визначено як її істотна умова, а ні положеннями ЦК України, а ні Закону України «Про оренду землі», а отже відсутність в тексті угоди даних про місце її укладання не є підставою для визнання спірної угоди недійсною. Згідно положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 80 ЦПК). За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок на підставі договору, а підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін. В той же час, колегія суддів, виходячи з положень ст. 15 ЦК України та ст. 5 ЦПК України, погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, що позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягає порушення приватним нотаріусом Ганночкою О.В. його прав у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно. Проаналізувавши зміст наданої ОСОБА_1 27 квітня 2015 року довіреності на ім`я ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що остання на період дії довіреності (до 27.04.2020) не була жодним чином обмежена у здійсненні державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, як на цьому наполягає представник позивача. Зокрема представнику було надано право подавати від імені довірителя заяви в різні установи та організації, одержувати необхідні довідки та документи, роботи від імені довірителя заяви, при необхідності укладати та розривати договори оренди земельних ділянок, виконувати всі необхідні дії, пов`язані в виконанням цієї довіреності (т.1 а.с.151). Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2021 року. Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ О.Ю. Кузнєцова _______________ Л.М. Хіль