Постанова 4808 № 342/1330/18

Справа № 342/1330/18 Провадження № 22-ц/4808/847/21 Головуючий у 1 інстанції Ничик Г. І. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д., секретаря Мельник О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Городенківського районного суду від 18 жовтня 2019 року під головуванням судді Ничик Г.І. у м. Городенка, в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16255,11 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 28.09.2009 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 36 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом в заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у встановленому ним розмірі, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача. Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, чим порушив умови кредитного договору та ст.ст. 509,526,1054 ЦК України. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 17.10.2018 року заборгованість відповідача становить 16255,11 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 3912,23 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 10592,64 грн, заборгованості за пенею та комісією - 500 грн., а також штрафах відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина) та 750,24 грн. штраф (процентна складова). Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань, не погашає заборгованість за договором, чим порушує законні права ПАТ КБ «Приватбанк». З огляду на наведене просило позов задовольнити. Заочним рішенням Городенківського районного суду від 18 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3912,23 грн. заборгованості за кредитним договором та 1762 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Заочне рішення Городенківського районного суду від 18 жовтня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів, комісії, пені та штрафів за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права. На його думку, законодавством не встановлено обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або анкети-заяви. Так, згідно наданої копії анкети-заяви відповідач надав всю інформацію, необхідну для отримання кредитної картки та висловив згоду на укладення договору, про що свідчить його особистий підпис. Крім того ОСОБА_1 власноруч підписав і довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір місячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Вважає, що суд не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків по кредиту, оскільки банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув. А основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів, враховуючи, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі №483/1605/15, вказує і на помилковість відмови у стягненні пені та штрафів, оскільки вони нараховуються за різні порушення кредитного договору. З огляду на наведене вважає, що суд не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким їх задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.09.2009 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, комісії та штрафі за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних у справі доказів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Як передбачено статтями 79,80 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Судом встановлено, що 28.09.2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «ПриватБанк» надало Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана сторонами 28.09.2009 року (а.с. 9). У анкеті-заяві зазначено, що Умови і правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку і позичальник, підписуючи анкету, зобов`язується виконувати їх вимоги і регулярно ознайомлюватися з внесеним до них змінами на сайті банку. На підставі анкети-заяви відповідач отримав кредитну карту № НОМЕР_1 , на якій встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000 грн., який у подальшому збільшений до 4100 грн. Також банк надав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 28.09.2009 року, підписану позичальником, у якій зазначено умови, строк та порядок погашення кредиту. Згідно з цією довідкою базова ставка місяць у розмірі 3,0 %; термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеню за невчасне погашення заборгованості, яка дорівнює сумі пені(1), що розраховується шляхом ділення базової процентної ставки за договором на 30, та пені (2), що дорівнює 1% заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць (за наявності прострочення по кредиту або процентами 5 і більше днів, при виникненні прострочення на суму від 50 грн.); комісія за зняття готівки; комісія за зняття власних коштів; комісія за моніторинг неактивної карти; комісія за отримання балансу на чек в банкоматах; комісія за безготівковий платіж; штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту (а.с. 10). До кредитного договору банк додав також розрахунок заборгованості за договором №б/н від 28.09.2009 року станом на 17.10.2018 року (а.с. 5-8), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11-16). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача станом на 17.10.2018 року становить 16 255,11 грн, і складається із: заборгованості за кредитом - 3 912,23 грн; заборгованості по процентах за користування кредитом - 10 592,64 грн; заборгованості за пенею та комісією - 500 грн, а також штрафах відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина) та 750,24 грн штраф (процентна складова) (а.с. 5-8). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови таких договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Наявність факту існування кредитних відносин між позивачем та відповідачем обґрунтовано підтверджуються обставинами, встановленими судом першої інстанції. Однак рішення суду є правильним тільки в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, пеню і комісію та штрафи у фіксованій частині та процентній складовій, які обґрунтовував тим, що право вимоги в цій частині передбачене Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Довідкою про умови кредитування. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, починаючи з 02.01.2013 року банк почав застосовувати процентну ставку 30% річних; з 01.09.2014 року - 34,80% річних; з 01.04.2015 року - 43,20% річних (а.с. 6 (зворот) -8). Підвищення процентної ставки відбувалося відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг. З матеріалів справи вбачається, що в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» визначено умови кредитування, зокрема зазначено базову місячну ставку 3% за користування кредитними коштами, пеню та штраф за невиконання зобов`язань за договором (а.с. 10). Однак, в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач був повідомлений про зміну процентної ставки, давав згоду на її зміну банком. Враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якими встановлено заборону на збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитними договорами, відсутні підстави вважати правомірним нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за ставкою 3,6 % в місяць за період з 01.04.2015 по 17.10.2018, оскільки в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 28.09.2009 передбачена відсоткова ставка 3 % на місяць на залишок заборгованості. Таким чином, за період з 01.04.2015 по 17.10.2018 відповідач зобов`язаний був сплачувати проценти у розмірі, погодженому сторонами, тобто 3 % в місяць. З наданого банком розрахунку заборгованості відповідача за період з 01.04.2015 по 17.10.2018 нараховано відсотки на поточну та на прострочену заборгованість за кредитом за ставкою 3,6 % на місяць відповідно в розмірі 7 271,10 грн та в розмірі 8 267,45 грн на загальну суму 15 538, 55 грн. Нараховані відсотки на поточну та прострочену заборгованість за кредитом за період з 01.04.2015 по 17.10.2018 підлягають перерахунку судом за ставкою 3 % на місяць, визначеною у довідці про умови кредитування від 28.09.2009. Тому розмір таких становить 12 948,79 грн. За цей період відповідачем погашено відсотки на поточну та прострочену заборгованість за кредитом в загальній сумі 5 165,06 грн (графа 11 розрахунку). З урахуванням оплати відповідачем відсотків та в тому числі 219,08 грн заборгованості за відсотками, що існувала станом на 31.03.2015 року, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом слід задовольнити часткового в розмірі 8 002,81 грн (12 948,79+219,08-5 165,06). Також відповідач погодився на умови кредитного договору щодо сплати штрафу при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, що підтверджується її підписом про ознайомлення з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», що міститься у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду». Позичальником не спростовано розрахунок заборгованості щодо штрафу при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, складений позивачем, та факт відсутності заборгованості по кредитному ліміту, тому до стягнення підлягає штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова), передбачені договором. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення штрафу при порушенні термінів сплати платежів, що відповідно до умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» становить 1 250,24 грн (500 грн - фіксована частина + 750,24 грн процентна складова). Також згідно розрахунку наданого позивачем відсутня нарахована пеня, що становить нульову ставку. Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). При цьому, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16. За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині комісії ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за користування кредитом, штрафу та судових витрат з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних та апеляційних вимог з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 003,09 грн сплаченого судового збору в суді першої інстанції та 1 504,64 грн в суді апеляційної інстанції. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Городенківського районного суду від 18 жовтня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за користування кредитом, штрафу та судових витрат скасувати. Постановити в цій частині нове рішення Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 8002,81 грн та 1250,24 грн штрафу за кредитним договором б/н від 28 вересня 2009 року. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії залишити без змін. Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 003,09 грн сплаченого судового збору в суді першої інстанції та 1 504,64 грн в суді апеляційної інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 травня 2021 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.А. Девляшевський В.Д. Фединяк