Постанова 4857 № 300/1868/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1868/20 пров. № А/857/2114/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Остап`юк С.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.12.2020р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 30.07.2020р. позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати п.67 рішення відповідача Яремчанської міської ради /МР/ Івано-Франківської обл. № 565-41/2020 від 11.06.2020р., яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,0219 га; зобов`язати відповідача Яремчанську МР повторно розглянути на сесії звернення ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,0219 га, та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства (а.с.2-5). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.40-44). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ФОП ОСОБА_1 , який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а.с.90-97). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що апелянт є власником нежитлових приміщень кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . В 2020 році він звернувся до Яремчанської МР із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0219 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з подальшою передачею у строкове платне користування. Розглянувши подану заяву, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки; підставою такої відмови визначено недотриманням вимог ст.118 Земельного кодексу /ЗК/ України, однак такі причини не передбачені ч.3 ст.123 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідач не дотримався вимог ЗК України, спірне рішення не може відповідати приписам ч.2 ст.2 КАС України. При цьому відповідач, мотивуючи свою відмову, посилається на підстави, які не передбачені ЗК України чи іншими законодавчими актами. У даному випадку в Яремчанської МР виник обов`язок надати позивачу земельну ділянку в оренду чи відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду справи, 20.02.2020р. позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до Яремчанської МР із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0219 га (а.с.35). Згідно п.67 рішення Яремчанської МР № 565-41/2020 від 11.06.2020р. відмовлено у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0219 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») по АДРЕСА_1 , з підстав недотримання ним вимог ст.118 ЗК України (а.с.9, 10). Приймаючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при зверненні за дозволом на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості подав в копіях технічний паспорт на житлове приміщення, план-схеми земельної ділянки, паспорт громадянина України. За наведених обставин, позивач, звертаючись із відповідною заявою про отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, не підтвердив своїх прав на будівлю, що на ній розташована. Долучений позивачем до своєї заяви технічний паспорт на будівлю не підтверджує набуття позивачем права власності на нерухоме майно у встановленому порядку. Відсутність у представлених відповідачу матеріалах документального підтвердження права власності на нерухоме майно, одночасно, не підтверджує право позивача на відведення земельної ділянки в порядку ст.ст.123, 134 ЗК України, як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на ній. Звідси, заява від 20.02.2020р. не створює підстав для розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості в порядку ст.123 ЗК України, тобто, без проведення земельних торгів, оскільки таким правом володіють власники об`єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, а позивач своє право власності на об`єкт нерухомості і як власника прав на виділення земельної ділянки без проведення земельних торгів документально не підтвердив. У випадку звернення позивача з клопотанням про виділення земельної ділянки з земель комунальної власності, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, необхідним є долучення витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який посвідчує право власності на таке нерухоме майно. Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин. Предметом спору в розглядуваній справі є відмова органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі, в порядку, встановленому ст.123 ЗК України. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом /ЗК/ України та Законом України «Про землеустрій». Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.2). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом, місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу (ч.3). Як слідує з положень ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3). Відповідно до ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1). Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Як слідує з матеріалів справи, на підставі рішення Яремчанської МР № 139-9/2007 від 19.07.2007р. позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 31,1 кв.м по АДРЕСА_2 (сувенірний ринок). На вказаній ділянці позивач провів реконструкцію та будівництво торгових приміщень, який фактично розташований на земельній ділянці 0,0219 га. З метою отримання вказаної ділянки в оренду позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.02.2020р., в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі в користування терміном на 5 років земельної ділянки площею 0,0219 га, на якій розташовані зведені об`єкти нерухомого майна. До цієї заяви позивач долучив технічний паспорт, план-схему земельної ділянки та копію паспорта заявника (а.с.6-7, 11-16). Разом з тим, право власності на вказані об`єкти не зареєстровано за позивачем, через що надання спірної ділянки в користування (оренду) позивачу має відбуватися на конкурентних засадах. Відмовляючи у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 , відповідач виходив з причин недотримання позивачем вимог ст.118 ЗК України. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною першою цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною 6 ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, в розглядуваному випадку позивачем обраний невірний порядок звернення із клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність/користування. Вірним способом набуття спірної ділянки є участь позивача у проведенні земельних торгів на конкурентних засадах згідно вимог ст.134 ЗК України із подальшим укладенням договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Покликання апелянта на вичерпний перелік відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який визначений у ч.3 ст.123 ЗК України є невірними, оскільки заявник скористався неправильним способом отримання спірної ділянки (через рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення). Отже, визначення у рішенні відповідача № 565-41/2020 від 11.06.2020р. такої підстави як недотримання позивачем вимог ст.118 ЗК України ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки вказана норма є загальною та поширюється на всі випадки отримання землі через рішення органу місцевого самоврядування за проектом землеустрою щодо її відведення. Стосовно правової оцінки наданих позивачем документів щодо належного йому об`єкта нерухомості колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого права власності відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Долучений позивачем до своєї заяви технічний паспорт на будівлю не підтверджує набуття позивачем права власності на нерухоме майно у встановленому порядку. Звідси, відсутність в поданих позивачем матеріалах документального підтвердження права власності на нерухоме майно не підтверджує прав ФОП ОСОБА_1 на відведення в порядку ст.ст.123, 134 ЗК України земельної ділянки як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на ній. За таких умов подана заява від 20.02.2020р. не створює підстав для розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості в порядку ст.123 ЗК України. Водночас, формальна вимога позивача про повторний розгляд відповідача його клопотання від 20.02.2020р. за сукупності наведених обставин не призведе до реалізації ним свого права на отримання в платне користування на умовах оренди земельної ділянки, на якій розташований зведений ним об`єкт нерухомості. Таким чином, положення п.67 рішення відповідача Яремчанської міської ради /МР/ Івано-Франківської обл. № 565-41/2020 від 11.06.2020р., яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,0219 га, є правомірними та ґрунтується на правильному застосуванні норм земельного законодавства. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, неповноти дослідження обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення. Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ФОП ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. в адміністративній справі № 300/1868/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 26.05.2021р.