LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855320/4329/20

від 26.05.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4329/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Миронівської міської ради Миронівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Росавської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Росавської сільської ради з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення Росавської сільської ради 48 сесії VІІ скликання від 18.03.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області; - зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням розглянути клопотання позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області. Позов обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з мотивів, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення сорок восьмої сесії сьомого скликання Росавської сільської ради від 18.03.2020 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області. Зобов`язано Росавську сільську раду Миронівського району Київської області протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням розглянути клопотання ОСОБА_1 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.05.2021. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 25 лютого 2020 року звернувся до Росавської сільської ради з клопотанням від 22.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Росавської сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації. До вказаної заяви додано графічні матеріали із зображенням місця розташування запитуваної земельної ділянки, згідно якого запитувана земельна ділянка розташована в межах населеного пункту Росавської сільської ради Миронівського району Київської області, копію паспорта та копію картки платника податків (а.с.103-107). За результатами розгляду зазначеного клопотання, на сорок восьмій сесії сьомого скликання Росавської сільської ради Миронівського району Київської області прийнято рішення від 18.03.2020 № 636 «Про відмову в наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено в наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га в зв`язку з тим, що Росавська сільська рада прийняла рішення про виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у комунальну власність територіальній громаді с. Росава (а.с.102). Вважаючи протиправним рішення відповідача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі поданого позивачем клопотання, позивач звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відмову відповідачем обґрунтовано підставою, не передбаченою вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на що, є підстави для зобов`язання Росавську сільську раду Миронівського району Київської області протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням розглянути клопотання позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою внаслідок прийняття сільською радою рішення про виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у комунальну власність територіальній громаді с. Росава. Водночас, Росавська сільська рада Миронівського району Київської області є суб`єктом цивільно-правових відносин та є органом місцевого самоврядування, тому має право мати у власності нерухоме майно, відповідно правомірно прийняла рішення про виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальній громаді та правомірно відмовила позивачу у задоволенні її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. На даний час відбувається процес державної реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки територіальної громади Росавської сільської ради Миронівського району Київської області. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені статтями 118, 122 ЗК України. За змістом норм частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з приписами частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України). Відповідно до положень частин десятої та одинадцятої статті 118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Тож, з наведеного слідує, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, слід врахувати, що частиною сьомою статті 118 ЗК України, визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, з огляду на що, якщо особа, яка звернулась до відповідного органу місцевого самоврядування виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то, відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні. Однак, фактично, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із прийняттям сільською радою рішення про виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у комунальну власність територіальній громаді с. Росава. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена підстава відмови не відповідає тим, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, адже цей перелік є вичерпним, а наміри узаконити виділення земельної ділянки під комунальну власність та прийняття відповідного рішення не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого конституцією права на землю. У свою чергу, у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. Однак, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безумовним свідченням позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Тож, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не наведено визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відмова органу виконавчої влади у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки з підстав існування суб`єктивного бажання іншого рівноправного претендента отримати таку ділянку суперечить вимогам земельного законодавства та є протиправною. Вчиненням таких дій відповідач надав незаконну перевагу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою територіальній громаді с. Росава, зокрема, незважаючи на те, що надання дозволу на розробку проекту не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування. За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів також вважає, що обраний у спірному випадку судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача відповідає справедливості й забезпечує ефективне поновлення його в правах. Крім того, дане рішення суду постановлено з врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 у справі № 815/6309/16, від 19.06.2018 у справі № 816/1920/17, від 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18. У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Миронівської міської ради Миронівського району Київської області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»