Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5596/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року Справа № 580/5596/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - Відповідач) про: - визнання протиправною відмови Відповідача щодо вклеювання до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на її ім`я, нової фотокартки у зв`язку з досягненням 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; - зобов`язання Відповідача вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім`я Позивачки , нову фотокартку у зв`язку з досягненням нею 25-річного віку, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 звернулась з вимогою вклеїти фотокартку до вже недійсного паспорту громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 22.07.2004. При цьому, судом було враховано, що раніше Позивачка вже зверталася до органів ДМС з приводу вклеювання до її паспорта фото і після отримання відмови в задоволенні такої заяви, вона звернулася до суду з відповідним позовом у справі № 580/182/20, але в задоволенні позовних вимог Позивачці було відмолено і рішенням суду, яке набрало законної сили, установлено відсутність у неї відповідного права. При цьому, вирішуючи спір у цій справі № 580/5596/20, суд вказав, що повторне звернення з тим самим питанням заявою від 22.10.2020 не було пов`язане з істотною зміною спірних обставин та лише створило іншу підставу - заяву з ідентичного питання іншої дати, на яку Відповідач видав інший лист з ідентичними попереднім доводам. В обох випадках Позивачка не пред`явила оригіналу її паспорту. Отже, розгляд цієї справи №580/5596/20 Позивачкою ініційований з метою зміни правової оцінки суду обставин щодо відсутності її фото в паспорті після досягнення 25-ти років. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що отримання е-паспорта та надання номера УНЗР під час його оформлення або вчинення з ним певних дій за відсутності її волевиявлення протирічить Конституції України та міжнародним актам. Крім того, Апелянт зазначає, що до міграційних органів нею були подані заяви про вчинення відповідних дій щодо вклеювання фото в її паспорт у формі книжечки, але такі заяви не були належним чином розглянуті, згідно з вимогами законодавства. При цьому, Апелянт вказує, що вона виконала всі вимоги чинного законодавства для вклеювання фото до її паспорта громадянина України зраза 1994 року. Разом з тим, Апелянт вважає, що в разі відмови громадянина від отримання паспорта у формі пластикової картки її право на використання паспорта зразка 1994 року не може бути порушено і органи ДМС, на її переконання, були зобов`язані вчинити відповідні дії щодо вклеювання фота до її паспорта у формі книжечки у зв`язку із досягненням нею 25-річного віку. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 25.05.2021. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.12.2010 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 в Уманському РВ УМВС України в Черкаській області. Вперше Позивачка звернулась до Уманського районного відділу УДМС України в Черкаській області із заявою від 12.10.2019, в якій просила вклеїти фотокартку у паспорт громадянина України у зв`язку із досягненням 25-річного віку. Додатково зазначила, що не дає згоди на обробку персональних даних. До Заяви додано копію паспорта та дві фотокартки розміром 3,5х4,5см. Листом від 16.10.2019 року № 7113-1345/7113.1-19 Уманським районним відділом УДМС України в Черкаській області повідомлено, що оскільки Позивачка звернулась пізніше як через місяць після досягнення 25-ти річного віку, підстави для вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку із досягненням 25 річного віку - відсутні. На розгляді Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №580/182/20 за позовом позивача до відповідача про: - визнання протиправною відмови відповідача у вклеюванні у паспорт громадянина України у формі книжечки позивача нової фотокартки, що відповідає вікові, у зв`язку із досягненням 25-річного віку; - зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача у формі книжечки нову фотокартку, що відповідає вікові, у зв`язку із досягненням 25-річного віку. 16.03.2020 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача. Позивач повторно звернулася до відповідача із заявою від 22.10.2020 (вхідний від 22.10.2020 №441/1/7113-20), в якій просила вклеїти її фотокартку в паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням 25-річного, віку згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ. До заяви додала копії паспорта та фотокартки. Листом від 31.10.2020 № 7113-860/7113.1-20 відповідач повідомив про відсутність підстав для вклеювання фотокартки до паспорта у формі книжечки, згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ, оскільки 25 років Позивачці виповнилось ІНФОРМАЦІЯ_2 і не пізніш, як через місяць, вона мала звернутись до територіального органу ДМС для вклеювання фотокартки. Однак, такий термін пропущений, а тому необхідно здійснити заміну паспорта, оскільки він вважається недійсним. Позивачка, вважаючи такі дії щодо відмови в задоволенні її вимог протиправними, а свої права - порушеними, звернулася до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-ХІІ). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з зі ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій ст. 13 Закону № 5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України віднесено паспорт громадянина України. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Згідно з Положенням № 2503-XII до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Пунктом 1 постанови КМУ № 302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою № 2503-XII; з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Відповідно до пп. 6 п. 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Висновки суду апеляційної інстанції. Аналіз правових приписів, чинних на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, надає підстави стверджувати, що жодною нормою законодавства не передбачено такої підстави для відмови у вклеюванні фотокартки до паспорта зразка 1994 року при досягненні особою 25-річного віку, як прострочення нею місячного строку звернення до компетентного органу для вчинення такої дії. Водночас, у відповідності з нормами чинного законодавства, прострочення особою вказаного місячного строку зумовлює недійсність її паспорту. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що до виникнення спірних у цій справі правовідносин і, відповідно, до звернення до суду з позовом у цій справі № 580/5596/20 Позивачка вже зверталася до органів ДМС з приводу вклеювання до її паспорта фото і після отримання відмови в задоволенні такої заяви зверталася до суду з позовом у справі № 580/182/20, але в задоволенні позовних вимог Позивачці було відмолено і рішенням суду у вказаній справі, яке набрало законної сили, установлено відсутність у неї відповідного права. При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, звернення Позивачки (фактично повторне) із заявою від 22.10.2020 з того ж самого питання, що вже було предметом судового розгляду у справі № 580/182/20, не було пов`язано з істотною зміною спірних обставин та лише створило іншу підставу - заяву з ідентичного питання іншої дати, на яку Відповідач надав нову відповідь з ідентичними доводами, як і на попередню заяву. Тобто, спірними обставини в цій справі є обставини, аналогічні тим, яким вже була надана оцінка судовим рішенням в іншій справі, що набрало законної сили. У своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та ще раз наголошує, що судовим рішенням у справі № 580/182/20, яке набрало законної сили та не може ставитися під сумнів, установлено відсутність у Позивачки права, на захист якого вона звернулася з позовом у цій справі. Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 25 травня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова