Постанова 4855 № 826/10025/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10025/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Офіса великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Офіса великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - позивач, апелянт, ПАТ «Центренегро») звернулось у суд з позовом до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначило, що рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрів податкових накладних прийняті після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосування санкцій під час дії мораторію заборонено безвідносно до часу вчинення порушення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ПАТ «Центренерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом помилково не прийнято до уваги посилання на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів, що, на його переконання, виключає застосування штрафних санкцій. Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволення позову, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зокрема зазначає, що штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних застосовані до позивача правомірно, а суд першої інстанції керувався постановою Кабінета Міністрів України, яка на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ще не набрала чинності. У відзиві на апеляційну скаргу позивача Офіс великих платників податків Державної податкової служби наголошує, що мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до введення мораторію, а також припиняє заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Центренегро» зазначає, що штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних не застосовується до позивача саме за наслідками набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України». Ухвалою апеляційного суду від 23 вересня 2020 року замінено відповідача у справі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Судом установлено, що 14 липня 2017 року відповідач на підставі реєстра податкових накладних з датою виписки податкових накладних з 22 лютого 2016 року по 24 листопада 2016 року, зареєстрованих в базах даних Державної фіскальної служби, провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних за період, результати якої оформлені відповідним актом. Перевіркою встановлено порушення вимог пункта 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент реєстрації вказаних податкових накладних (далі - ПК України), а саме, реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених строків: до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 30247928,91 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 82850,69 грн. Податкові накладні, які підлягали перевірці, зареєстровані 17, 20, 21, 28, 29, 30, 31 березня 2016 року, 07, 15 квітня 2016 року, 12, 13, 16, 26 травня 2016 року, 09 червня 2016 року, 12, 13, 20 липня 2016 року, 08, 31 серпня 2016 року, 14, 19, 30 вересня 2016 року, 07, 21 жовтня 2016 року, 18, 24 листопада 2016 року, 12, 14 грудня 2016 року. 17 липня 2017 року відповідач на підставі реєстра податкових накладних з датою виписки податкових накладних з 30 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, зареєстрованих в базах даних ДФС, провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних за період, результати якої оформлені відповідним актом. Перевіркою встановлено порушення вимог пункта 201.10 статті 201 ПК України, а саме реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених строків: до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 15092771,93 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 66877,37 грн., від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 196633,56 грн. Податкові накладні, які підлягали перевірці, зареєстровані 21 січня 2016 року. 17 липня 2017 року відповідач на підставі реєстру податкових накладних з датою виписки податкових накладних з 01 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015, зареєстрованих в базах даних ДФС, провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, результати якої оформлені відповідним актом. Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме, реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених строків: від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 72292,56 грн., від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 58589615,45 грн. Податкові накладні, які підлягали перевірці, зареєстровані 21 січня 2016 року. 14 липня 2017 року відповідач на підставі реєстру податкових накладних з датою виписки податкових накладних з 31 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року, зареєстрованих в базах даних ДФС, провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 31 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року, результати якої оформлені відповідним актом. Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме, реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених строків: до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 210997,81 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 88572,40 грн., від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 38334500,18 грн., від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 504,01 грн. Податкові накладні, які підлягали перевірці, зареєстровані у січні та у березні 2016 року. За результатами розгляду заперечень на вказані акти перевірки відповідач у листі від 08 серпня 2017 року повідомив, що відповідно до підпункта 78.1.5 пункта 78.1 статті 78 ПК з 14 липня 2017 року буде розпочато позапланову виїзну перевірку з питань, що стали причиною заперечень. 21 листопада 2017 року за результатами документальної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 липня 2017 року №2193, №2192, №2014, №2013 складено відповідний акт. Перевіркою встановлено порушення вимог пункта 201.10 статті 201 ПК України, а саме реєстрацію податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів: до 15 календарних днів на загальну суму 45551698,65 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму 238300,46 грн., від 31 до 60 календарних днів на загальну суму 38603426,30 грн., від 61 до 365 календарних днів на загальну суму 58590119,46 грн. У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, 15 грудня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0011784105, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 303769,74 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 30376,97 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 155449,77 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 31089,95 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 38603426,30 грн. застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 11581027,89 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 73590119,46 грн. застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 29436047,78 грн. Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 62 підрозділа 2 розділа ХХ «Перехідні положення» ПК України позивач звільнений від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, наведених у Переліку, затвердженому постановою Кабінета Міністрів України від 06 червня 2018 року №449. Натомість, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, не зазначених у такому переліку, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, оскільки положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині введення мораторію не поширюють свою дію на спірні правовідносини. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Відповідно до пункта 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно пункта 201.10 цієї правової норми податкові накладні, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредита сум податка, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстра податковими накладними, при цьому це право платник має незалежно від часу внесення платником податка - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстра. Відповідно до пункта 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Так, пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податка на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податка на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафа в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 і більше календарних днів. Виходячи зі змісту наведених норм ПК України, порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН є податковим правопорушенням, за яке законом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій. З матеріалів справи вбачається, що податковим органом нараховано ПАТ «Центренерго» штраф у розмірі 41078542,60 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних визначених ст.201 Податкового кодексу України, з яких: - за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 303769,74 грн. застосовано штраф у розмірі 10% - 30369,97 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 155449,77 грн. застосовано штраф у розмірі 20% - 31089,95 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 38603426,30 грн. застосовано штраф у розмірі 30% - 11581027,89 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 73590119,4 грн. застосовано штраф у розмірі 40% - 29436047,78 грн. У свою чергу, позивач звертає увагу, що відповідач був позбавлений права застосовувати відносно нього штрафи, передбачені статтею 1201 ПК України, з огляду на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» від 09 листопада 2017 року №2198-VIII (далі - Закон України №2198-VIII). Так, пунктом 4 цього Закону підрозділ 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 62 такого змісту: Тимчасово, до 01 липня 2018 року, не застосовуються штрафи, передбачені статтею 1201, статтею 126 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість), та не нараховується пеня, встановлена підпунктом 129.1.3 пункта 129.1 статті 129 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість), до виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений. Перелік виробників електричної енергії, на яких поширюється дія цього пункту, та Перелік податкових накладних, складених такими виробниками електричної енергії з 1 липня 2015 року та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджуються Кабінетом Міністрів України. У подальшому, на виконання вимог цієї правової норми урядом прийнято постанову від 06 червня 2018 року №449 (далі по тексту - Постанова №449), якою затверджено: - перелік виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству Енергоринок та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений, згідно з додатком 1; - перелік податкових накладних, складених з 1 липня 2015 року виробниками електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству Енергоринок та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений, та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з додатком

2. Відповідно до вказаної Постанови позивач включений до переліку виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість. При цьому, колегія суддів зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №826/13172/18 встановлено, що ПАТ «Центренерго» повністю підпадає під критерії пункта 62 підрозділа 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України, поза як: станом на 1 січня 2016 року мало податковий борг з податку на додану вартість; є виробником електричної енергії; здійснює постачання електричної енергії ДП «Енергоринок»; ввійшло в Перелік виробників електричної енергії, на яких поширюється дія цього пункту згідно Постанови №449. Разом з тим, згідно переліка податкових накладених, затверджених Постановою №449, до такого включено тільки податкові накладені позивача від 21 жовтня 2015 року №5 на суму ПДВ 11 650 000,00 грн., від 29 жовтня 2015 року №7 на суму ПДВ 11 650 000,00 грн., від 31 жовтня 2015 року №11 на суму ПДВ 11 650 000,00 грн., від 27 листопада 2015 року №5 на суму ПДВ 11 700 000,00 грн., від 30 листопада 2015 року №13 на суму ПДВ 11 700 000,00 грн., від 29 грудня 2015 року №6 на суму ПДВ 11 800 000,00 грн., від 31 грудня 2015 року №8 на суму ПДВ 3 200 000,00 грн., від 28 січня 2016 року №5 на суму ПДВ 10 000 000,00 грн., від 28 січня 2016 року №6 на суму ПДВ 8 000 000,00 грн., від 29 січня 2016 року №7 на суму ПДВ 10 000 000,00 грн., від 31 січня 2016 року №16 на суму ПДВ 10 000 000,00 грн. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про скасування податкового повідомлення - рішення в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію наведених податкових накладних. При цьому, місцевим судом правильно зауважено, що невиконання Урядом положень Закону України №2198-VIII в частині своєчасного затвердження відповідних переліків не може бути підставою для незастосування положень цього Закону. Обґрунтовуючи свою позицію щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в іншій частині, позивач посилається на неправомірність нарахування штрафних санкцій в період дії мораторію у зв`язку з порушенням справи про банкрутство ПАТ «Центренерго» , що було враховано судом попередньої інстанції під час винесення рішення. Як свідчать матеріали справи, 09 лютого 2004 року Господарським судом місті Києва у відношенні ПАТ «Центренерго» порушено справу № 15/76-б (далі № справи змінено на 15/76-б-43/624-б) про банкрутство і одночасно, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі. При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин розгляд справи про банкрутство ПАТ «Центренерго» тривав, втім ухвалою Господарського суду м. Києва від 19 серпня 2019 року клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі задоволено, провадження у справі закрито, припинено дію мораторію, вирішено інші процесуальні питання. Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України №4212-VI, яким Закон України №2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 11 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4212-VI (цим пунктом розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4212-VI доповнено згідно із Законом України від 02 жовтня 2012 року №5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Такий зміст пункта 11, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов`язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого від регулює, а також для всіх суб`єктів правозастосування. З врахуванням зазначеного суд першої інстанції при вирішенні спору у цій справі дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами Закону України №2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, оскільки провадження у справі про визнання ПАТ «Черкасиобленерго» банкрутом порушено 14 травня 2004 року. Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі України №2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, регулювалися нормами статей 1,

12. Так, згідно з абзацом 24 статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до абзаца 4 частини 4 статті 12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Не змінилося правове регулювання правового режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів Законом України №2343-ХІІ в редакції Закону України №4212-VI, чинній з 19 січня 2013 року. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 19 Закону України №2343-ХІІ (в редакції Закону України №4212-VI) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Абзацами 3, 4 частини 3 цієї правової норми встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Окремо в частині 5 застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів. Системний і порівняльний аналіз наведених норм свідчить, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів із набранням чинності Законом України №4212-VI не змінилося, а встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону. Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзаца 5 частини 1 статті 38 Закону України №2343-ХІІ в редакції Закону України №4212-VI (абзац 4 частини 1 статті 23 Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19 січня 2013 року). Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21 жовтня 2019 року втратив чинність Закон України №2343-ХІІ, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону України №2343-ХІІ. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлена нормою абзаца 4 частини 4 статті 12 Закону України №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Так само норма абзаца 4 частини 4 статті 12 Закону України №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) була застосована Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України до подібних правовідносин, зокрема в постанові від 02 грудня 2014 року у справі №21-543а14. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 не відступила від цієї правової позиції, вказавши, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №826/3106/18. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновок місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову у відповідній частині. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Офіса великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.П. Мельничук Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 26 травня 2021 року.)