Постанова 4855 № 640/8746/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8746/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопром», - В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопром» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2021 заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, а саме надання документа про сплату судового збору. Як наслідок, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року заяву Головного управління ДПС у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків повернуто. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу від 01.04.2021 та направити справу до Окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що провадження у справі №640/6720/21 відкрито не було, відтак сплачений судовий збір свою передбачену законодавством функцію не виконав. На думку апелянта, судом першої інстанції не спростовано факт сплати судового збору згідно платіжного доручення від 17.02.2021 №386, тому підстави для повернення заяви - відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, так як надане позивачем платіжне доручення від 17.02.2021 №386 на суму 270 грн не може бути доказм сплати судового збору за подання заяви у даній справі. Вказані обставини свідчать про факт недотримання податковим органом вимог частини другої статті 283 КАС України. Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що платіжне доручення від 17.02.2021 №386 на суму 2270,00 грн. не може бути прийнято як доказ сплати судового збору за подання заяви, яку зареєстровано судом 31.03.2021, відтак враховуючи, що заявник не усунув недоліки заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, наявні підстави для повернення даної заяви. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Таким чином, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви. Частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог до позовної заяви визначає надання документу про сплату судового збору. У відповідності до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Серед визначених у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб`єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, звільнених від сплати судового збору. Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору. Аналогічний висновок по застосування процесуальних норм права, був висловлений Верховним Суд у постанові від 24.01.2019, справа №640/18757/18, від 26 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.003772. Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків заяви та дотримання порядку її подання. Згідно з частиною десятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши, що податковий орган звернувся із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна без долучення документу про сплату судового збору, дійшов до висновку про необхідність залишення заяви без руху з встановленням способу та строку усунення таких недоліків. При цьому, залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції відзначив про те, що надане заявником надано платіжне доручення від 17.02.2021 №386 на суму 2270 грн не приймається до уваги як факт сплати судового збору, оскільки таке платіжне доручення позивачем вже було надано до Окружного адміністративного суду міста Києва разом із заявою від 12.03.2021 у адміністративній справі №640/6720/21. Апелянт звертає увагу на те, що вказане платіжне доручення використано не було та сплачений судовий збір свою передбачену законодавством функцію не виконав, так як провадження у справі №640/6720/21 відкрито не було, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2021 №640/6720/21 відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Представництва «Сантен ОЙ». Так, постановою правління Національного банку від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлені загальні правила, види та стандарти розрахунків клієнтів банків, а також вимоги щодо заповнення розрахункових документів. Відповідно до вимог вказаної Інструкції платіжне доручення оформлюється згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, одним із яких є «призначення платежу». У свою чергу, платник заповнює його таким чином, аби надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства. З огляду на вказане, у платіжному дорученні, яке є документом про сплату судового збору, у розділі «Призначення платежу» мають бути вказані відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується збором. При цьому, обов`язок з перевірки сплати судового збору також закріплено у частині другій статті 9 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, приписи чинного законодавства визначають обов`язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Як свідчать матеріали справи, на час надходження матеріалів до суду першої інстанції у справі №640/8746/21, відомості щодо зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у даній справі були відсутні. При цьому, згідно із пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Зважаючи на викладене, кошти, сплачені позивачем при поданні заяви у справі №640/6720/21 можуть бути повернуті йому судом на підставі відповідної заяви. Відтак, судом першої інстанції вірно відзначено, що платіжне доручення від 17.02.2021 №386 на суму 2270 грн. не може бути прийнято як доказ сплати судового збору за подання заяви, яку зареєстровано судом 31.03.2021 у справі №640/8746/21, так як Законом України «Про судовий збір» не передбачено можливості зарахування коштів, сплачених у якості судового збору по справі, що не поверталися із відповідного бюджету після сплати банком, як таких, що надають право на розгляд повторно заявлених позовних вимог цього ж позивача, але уже по іншій справі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №809/1092/18. Вказане спростовує доводи апелянта щодо належності поданого платіжного доручення від 17.02.2021 №386 в якості доказу сплати судового збору саме у даній справі за №640/6720/21. Відповідно до частини третьої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що повернення в даному випадку заяви позивачеві є законним та обгрунтованим. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Лічевецький