Постанова 4855 № 640/18093/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18093/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА Іменем України 18 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 24 Онлайн» до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №0010090509. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 05.03.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку операційної каси №17 TOB « 24 Онлайн», що розташована за адресою: 36000, м. Полтава, вул. Бориспільська, вул. Європейська, буд. 28 (1 поверх) щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 11.03.2020 №0099/16/31/РРО/39945438. Перевіркою встановлено невідповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту на суму 556 340,25 грн, чим порушено вимоги пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт, за результатами яких ГУ ДПС у Полтавській області листом від 02.04.2020 №12020/10/16-31-05-05-18 повідомило про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки від 11.03.2020. На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 11.03.2020 №0099/16/31/РРО/39945438, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №0010090509, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 2 781 701,25 грн. Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення в порядку досудового оскарження. Рішенням Державної податкової служби України від 26.06.2020 №20324/6/99-00-06-01-06-06 залишено без задоволення скаргу позивача, а податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №0010090509 - без змін. Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що контролюючим органом протиправно застосовано до ТОВ « 24 Онлайн» штрафні санкції, передбачені статтею 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон). За приписами пунктів 2, 5 статті 4 Закону уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані: проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій; видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язки з виконання вищевказаних операцій виникають у уповноважених банків або їх агентів. Статтею 18 Закону визначено, що у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції. Так, до відповідальності за порушення встановленого Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти може бути притягнуто лише уповноважений банк або його агентів. Водночас, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач не належить до уповноважених банків або його агентів, а здійснює діяльність на підставі генеральної ліцензії Національного банку України. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість застосування до позивача санкцій, встановлених статтею 18 Закону. Відповідальність за вчинене позивачем правопорушення встановлена іншими положеннями Закону. Посилання відповідача на приписи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають обов`язок здійснення операцій через реєстратори розрахункових операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки контролюючим органом встановлені порушення, відповідальність за які несуть уповноважені банки та їх агенти. Натомість, відповідальність за вчинене позивачем правопорушення встановлена статтею 17 Закону № 265/95-ВР, яка, однак, в контексті заявлених порушень відповідачем застосована не була. Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 16 липня 2020 року по справі № 826/9164/17, від 27 червня 2019 року по справі № 826/12328/17, від 13 червня 2018 року по справі № 826/15581/16 та ін. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні дано спору немає. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких Повний текст постанови складений 24.05.2021.