Постанова 4854 № 420/5020/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5020/21 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, постановлену в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати незаконними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); - зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити виконавче провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа № 2-685/10, постанову від 05.03.2019 р.; - скасувати арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до постанови від 30.05.2019 р. про арешт коштів боржника по виконанню виконавчого провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа № 2-685/10 від 26.02.2010 року, двох постанов від 06.03.2019 р. про арешт усього майна боржника по виконанню виконавчого провадження № 48185088 по виконанню виконавчого листа № 2-685/10 від 26.02.2010 року; - зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути усе вилучене майно. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії було залишено без руху. Надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. В ухвалі було зазначено, що позивач у якості відповідача зазначає Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з кодом за ЄДРПОУ: 43315529. При цьому згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань вірним найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 43315529 є: "Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)". За таких обставин, суд вважав, що позивачу необхідно визначитись із відповідачем у справі та надати до суду відповідні уточнення до позову. Також, в ухвалі зазначено, що в прохальній частині позивач просить: "визнати дії Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконними". В свою чергу, позивач не зазначає в чому полягає незаконність дій та які саме дії на думку позивача є незаконними. Крім того, суд зазначає, що КАС України визначено яким саме шляхом позивач має право захистити порушені, на його думку, права та не передбачає визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними, як це вказує позивач. Крім того, позивач просить суд: "зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити виконавче провадження № 48185088 по виконанню виконавчого листа № 2-685/10, постанову від 05.03.2019 року". Між тим, позивач не конкретизує яким чином закрити виконавче провадження № 48185088 та не зазначає до чого стосується постанова від 05.03.2019 року. Щодо заявлених вимог позивача про скасування арешту та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до постанови від 30.05.2019р. про арешт коштів боржника по виконанню виконавчого провадження № 48185088 по виконанню виконавчого листа № 2-685/10 від 26.02.2010 року, двох постанов від 06.03.2019р. про арешт усього майна боржника по виконанню виконавчого провадження № 48185088 по виконанню виконавчого листа № 2-685/10 від 26.02.2010 року; зобов`язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. бдеса) повернути усе вилучене у мене майно, суд зазначає, що підставою виникнення вказаних вимог є накладення арешту на майно і вони не стосуються попередньо заявлених вимог. Таким чином, позивачу слід надати обґрунтування доцільності звернення до суду з вказаними позовними вимогами у межах однієї справи. При цьому, суд вважав, що позивачу слід надати обґрунтування доцільності звернення до суду з позовними вимогами щодо скасування арешту та обтяження з усього майна та повернення вилученого майна у порядку адміністративного судочинства. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення його прав відповідачем, а лише надано копії матеріалів виконавчого провадження та звернення щодо знаття арешту майна, позивачем до позовної заяви надано додатки, які не засвідчені належним чином відповідно до вимог законодавства. Позивач не надає власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Так, суд зазначає, що виконавчий лист № 2-685/10 щодо стягнення з позивача суми боргу датовано 26 лютого 2010 року, провадження по виконанню вказаного виконавчого листа відкрито ще 14.07.2015 року, постанова про прийняття виконавчого провадження від 05.03.2019 року, в свою чергу, постанова, якою арештовано майно боржника датована 06.03.2019 року і позивач не надає жодних пояснень щодо строку оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень. Таким чином, суд вважав обґрунтованим пропуск строку звернення до суду із вказаною позовною заявою. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 13.04.2021 р. до суду надійшов уточнений позов ОСОБА_1 (а.с. 33-38). Однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії - повернуто позивачу. В ухвалі суд першої інстанції зазначає, що відповідно до КП "Діловодство спеціалізованого суду" у провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа № 420/5191/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. Склад учасників, предмет та підстави позову у справах № 420/5020/21 та № 420/5191/21 є ідентичними. Враховуючи те, що позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав (адміністративна справа №420/5191/21) і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається (№420/5020/21), не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду, суд вважав за необхідне повернути позивачу позовну заяву з усіма доданими до неї документами Не погоджуючись з ухвалою суду позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що предмет і підстави позовних вимог є різними у цих двох справах. В поясненнях відповідач зазначає, що аналізуючи кількість звернень ОСОБА_1 до судів різних інстанцій з вимогою про скасування постанови арешту майна, відповідч вважає, що позивач навмисно зловживає своїми процесуальними правами та не виконує обов`язок про виконання рішення суду. Станом на теперішній час вимоги виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси по справі № 2-685/10 від 06.05.2010 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» коштів у розмірі 499763,83 грн. не виконано та виконавчий збір не сплачено. З огляду на вищезазначене, відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, ухвалу суду першої інстанції визнати законною та залишити без змін. Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції обмежився лише даними з КП "Діловодство спеціалізованого суду", зазначивши, що в провадженні суду перебуває справа № 420/5191/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що склад учасників, предмет та підстави позову у справах № 420/5020/21 та № 420/5191/21 є ідентичними. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх передчасними, з огляду на наступне. Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до ч.3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, позивачем був наданий уточнений позов, в якому він просить визнати незаконними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); - зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити два виконавчих листа № 2-248/10від 05 липня 2010 р. на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/10954/16-ц від 05.12.2016 р. та на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2018 р. по справі № 522/18188/17; - скасувати арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № 48185088 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06.10.2010 р.; - зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути усе вилучене майно (а.с. 33-38). Колегія суддів зазначає, що підстави, з яких позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та підстави, з яких вказану позовну заяву було повернуто є різними. Крім цього, в ухвалі про повернення позовної заяви не надано оцінки, в чому полягає однаковість предмету та підстав позовів, відсутні докази, що предмет та підстави позовів є ідентичними. Висновок суду першої інстанції про однаковість предмету та підстави позову зроблено виключно на підставі даних в КП "Діловодство спеціалізованого суду". Однак, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не перевірив та не порівняв підстави та предмет позовних вимог у цих справах, а обмежився тільки даними КП "Діловодство спеціалізованого суду", де інформація про підстави позову відсутня. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції порушив право позивача на доступ до суду і передчасно повернув позовну заяву, зробивши свої висновки без з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, 26, а також у рішенні від 18 лютого 2011 року по справі Мушта проти України, заява № 8863/06, пункти 37, 38, 47, розкриваючи зміст принципу юридичної визначеності в контексті передбаченого у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ права на доступ до суду зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи та порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 286, 294, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик