Постанова 4854 № 400/2251/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2251/21 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі № 400/2251/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 584-УБД від 23.03.2021. 08.04.2021 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом: - зупинення дії наказу № 584-УБД від 23.03.2021 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; - заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області здійснювати будь-які дії відносно земельної ділянки щодо якої наказом № 1000-УБД від 31.12.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах поворотних точок з координатами: 1) X - 5158200,945 Y - 4199145,361; 2) X - 5158022,841 Y - 4199165,927; 3) 5157836,178 Y - 4199187,482; 4) X - 5157852,095 Y - 4199126,026; 5) X - 5158029,461 Y - 4199109,687; 6) X - 5158206,730 Y - 4199093,357, зокрема але не виключно, дії спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки або її частини; - заборони органам державної влади та органам місцевого самоврядування, в тому числі Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), здійснювати будь-які дії відносно земельної ділянки щодо якої наказом № 1000-УБД від 31.12.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах поворотних точок з координатами: 1) X - 5158200,945 Y - 4199145,361; 2) X - 5158022,841 Y - 4199165,927; 3) 5157836,178 Y - 4199187,482; 4) X - 5157852,095 Y - 4199126,026; 5) X - 5158029,461 Y - 4199109,687; 6) X - 5158206,730 Y - 4199093,357, зокрема але не виключно, дії спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання у оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки або її частини. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що наслідком прийняття оскаржуваного наказу є неможливість завершення розроблення проекту землеустрою та, як наслідок, неможливість звернення до компетентного органу із заявою про затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність. Крім того, у зв`язку з втратою чинності наказом № 1000-УБД від 31.12.2020 року, будь-яка фізична особа має можливість звернутись до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на ту саму земельну ділянку, що й позивач. З метою недопущення унеможливлення виконання рішення суду, а також унеможливлення поновлення порушених прав позивача, на його думку є доцільним зупинити дію індивідуального акту - наказу № 584-УБД від 23.03.2021. Станом на дату звернення до суду з позовом, розробка проекту землеустрою не завершена, земельній ділянці кадастровий номер не присвоєно. Таким чином, ідентифікувати земельну ділянку, щодо якої позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, можливо за графічними матеріалами та координатами поворотних точок відповідно до експлікації земельних угідь. Крім того, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області перебуває в стані припинення. Таким чином, протягом часу розгляду справи в суді відповідач може бути припиненим як юридична особа, а повноваження визначені ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України будуть надані іншому органу державної влади або органу місцевого самоврядування. У разі відсутності заборони іншим особам здійснювати будь-які дії, зокрема але не виключно, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки (або її частини), щодо якої був наданий дозвіл позивачеві, унеможливить виконання рішення суду, а також унеможливить поновлення порушених прав позивача. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 400/2251/21 відмовив. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - судом першої інстанції не правильно застосовано норми процесуального права та застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду по справі № 688/2908/16-ц від 29.09.2020. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були належно сповіщені відповідно до статей 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно зі статтею 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Як убачається із заяви про забезпечення позову необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 584-УБД від 23.03.2021 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до вирішення адміністративної справи по суті, заявником обґрунтовується тим, що доки позивач буде захищати своє порушене право в суді, земельна ділянка щодо якої надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, може перейти у власність будь-якій іншій особі, що унеможливить виконання рішення суду та, фактично, рішення суду не призведе до відновлення порушеного права позивача. Крім того, позивач зазначає, що заборона відповідачу та іншим особам здійснювати будь-які дії, зокрема але не виключно, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки (або її частини) щодо тієї самої земельної ділянки, щодо якої був наданий дозвіл позивачеві, дозволить захистити порушено право позивача та буде запорукою можливості реалізувати рішення суду. Колегія суддів зазначає, що для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення судом обставин, які б свідчили саме про заподіяння шкоди наказом № 584-УБД від 23.03.2021 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проте із долучених до матеріалів справи документів не вбачається наявність таких. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що будь-які докази існування відповідних майнових прав на обрану земельну ділянку, так само, як і легітимних очікувань на виникнення таких прав на підставі рішення суду у цій справі, як у позивача так і в будь-якої іншої особи, якій, як стверджує позивач, відповідачем може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, наразі відсутні. Отже, наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Із заяви про забезпечення позову слідує, що позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з тим, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача оскільки, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові 17.10.2018 по справі № 380/624/16-ц (№ в ЄДРСР 77361939). Також, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі № 400/2251/21. Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 688/2908/16-ц від 29.09.2020, колегія суддів зазначає, що дійсно на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності, проте виходячи з викладеного у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на викладене, можна дійти висновку, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову, суд фактично надасть оцінку оскаржуваному акту відповідача, що призведе до вирішення спору по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає меті запровадження інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі № 400/2251/21 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.