Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2896/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 р.Справа № 440/2896/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 16.10.20 року по справі № 440/2896/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 09 червня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 15.05.2020 № 229-ос; поновити позивача на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №440/2896/20 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції порушено її право на участь у судовому засіданні, передбачене ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, скаржник зазначає, що перебувала на лікуванні та надала до суду 15.09.2020 року за вх. № 34522/20 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із захворюванням на ковід. При цьому суд першої інстанції провів розгляд справи без участі позивача. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з положеннями ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2012 року позивача призначено на посаду головного державного інспектора Центрального інспекційного відділу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.03.2020 № 218 Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України, згідно з пунктом 1 якої ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію. 26.03.2020 року позивачу вручено попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України. Наказом голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 15.05.2020 № 229 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 15 травня 2020 року з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області у звязку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України. Позивач не погодився із наказом голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 15.05.2020 № 229 "ОС" та звернувся до суду з даним позовом. Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про припинення державної служби позивача відповідає вимогам статті 87 Закону України "Про державну службу", не порушує вимог частини другої статті 40, частин другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", при цьому відповідачем дотримано вимоги частини 3 статті 87 Закону №889-VIII щодо належного персонального попередження позивача не пізніше ніж за 30 календарних днів про наступне вивільнення, тому відсутні підстави для поновлення позивача на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Відповідно до статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII визначено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів. Частиною першою статті 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. За правилами частини другої та третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим Законом. Правова

позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 окреслює, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України). Таким чином, колегія суддів зазначає, що до правовідносин, пов`язаних з проходженням державної служби, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано. Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону № 889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу. Згідно з ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставіпунктів 1та1-1частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Згідно з ч. 5 статті 87 Закону № 889-VIII Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Частиною 5 ст. 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу. Аналізуючи викладені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що призначення на посаду після звільнення є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення. Як встановлено матеріалами справи, позивачу було вручено попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України - 26.03.2020 року, тобто за 30 календарних днів до звільнення. З оскаржуваного наказу встановлено, що позивач була звільнена з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1-1 ч. 1, ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (а.с. 9). Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.03.2020 № 218 Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі - Постанова № 218), згідно з пунктом 1 якої ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію. Пунктом 4 Постанови № 218 встановлено, що Державна архітектурно-будівельна Інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування. Пунктом 5 Постанови № 218 утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Федоренка Богдана Олександровича. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074). Згідно з п. 2 Порядку № 1074, органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за подання Прем`єр-міністра України. Згідно з п. 5 Порядку № 1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Відповідно до п. 6 Порядку № 1074, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. З 20.03.2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про перебування в стані припинення юридичної особи Держархбудінспекції, код ЄДРПОУ 37471912 При цьому, колегія суддів зазначає, що Постановою № 218 врегульовано процедуру ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції без визначення правонаступника. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ (який набрав чинності 25 вересня 2019 року) у Закон України "Про державну службу" № 889-VIII було внесено ряд змін, зокрема, і щодо порядку припинення державної служби. Зокрема, частину 1 статті 87 Закону № 889-VIII викладено у новій редакції, відповідно до якої було додатковим пунктом 1-1 передбачено припинення державної служби у зв`язку із ліквідацією держаного органу, а також виключено із частини 3 цієї статті норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю, а також про те, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Крім того, було виключено приписи про те, що звільнення у випадку скорочення посади державної служби, реорганізації чи ліквідації допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Внесеними змінами до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Частиною 5 статті 40 КЗпП встановлено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Враховуючи положення ч. ч. 2, 3 ст.5 Закону України № 889, виходячи з того, що процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби при ліквідації наразі врегульована положенням Закону України № 889, положення ст.49-2 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються, а тому відповідач не повинен був враховувати наявність чи відсутність переваг у позивача при його звільненні під час проведення процедури ліквідації юридичної особи. Крім того, внесеними до Закону України № 889 зміни не передбачають обов`язку суб`єкта призначення попередньо вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наказ голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 15.05.2020 № 229 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено ОСОБА_1 15 травня 2020 року з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України, прийнято правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки оскаржуваний наказ відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні. Стосовно доводу апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо розгляду справи за відсутності позивача, без врахування заявленого клопотання від 15.09.2020 року за вх. № 34522/20 про відкладення розгляду справи, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції керувався ч. 9 ст. 205 КАС України, відповідно до положень якої, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що розгляд справи неодноразово було перенесено у зв`язку з витребуванням додаткових доказів та у зв`язку з неявкою позивача за клопотаннями ОСОБА_1 , зокрема, заявлене в судовому засіданні 02.07.2020 року, подані до канцелярії суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи від 04.08.2020 року за вх. № 28258/20, від 17.08.2020 року за вх. № 29901/20. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 317 КАС України). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч. 3 ст. 317 КАС України). З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020, оскільки судом першої інстанції повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання учасників справи, та вирішено справу на підставі норм чинного законодавства. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального та процесуального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 по справі № 440/2896/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 26.05.2021 року