LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Перший апеляційний адміністративний суд221/2014/20

від 26.05.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 18 лютого 2021 р. у справі № 221/2014/20 - залишити…

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року справа №221/2014/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Ашумова Т. Е., за участю представника позивача Баранаєвої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 18 лютого 2021 р. у справі № 221/2014/20 (головуючий І інстанції Чальцева Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач, ВВ УВД ФСС), в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення допомоги по вагітності та пологах; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену допомогу по вагітності та пологах, згідно листка непрацездатності серія АДК № 874448 за період з 04.03.2019 по 07.07.2019 у сумі 40645,08 грн.; стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 18 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною відмову Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області щодо призначення допомоги по вагітності та пологах; зобов`язав Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину допомоги по вагітності та пологах, згідно листка непрацездатності серії АДК № 874448 за період з 04.03.2019 по 07.07.2019 у сумі 40 645 гривень 08 копійок; стягнув з відповідача - Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області - понесені судові витрати на загальну суму 10 840 гривень 80 копійок, а саме - витрати по сплаті судового збору у сумі 840 гривень 80 копійок та витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у сумі 10 000 гривень 00 копійок. В іншій частині позов залишено без задоволення. Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не врахував позицію відповідача щодо перевищення розміру середньоденної допомоги по вагітності і пологах застрахованої особи над розміром середньоденної заробітної плати (доходу). Перед настанням страхового випадку, позивачем здійснено доплату ЄСВ не в межах строків, а значно пізніше та значно вищої суми, ніж з якої сплачувався внесок з червня 2018 року, що вплинуло на розрахунок допомоги. Апелянт зазначає, що він не оспорює алгоритм розрахунку розміру матеріального забезпечення зроблений у заяві-розрахунку, в той же час наполягає на не спів мірній величіні доходу протягом жовтня-грудня 2018 року. Оскільки нарахування суми матеріального забезпечення позивачем було проведено з урахуванням значно завищених сум доходів, відповідач має підстави вважати, що в діях позивача є ознаки зловживання. Для перевірки зазначених обставин відповідачем було здійснено запити до Волноваського відділу ГУНП в Донецькій області та Головного управління ДФС у Донецькій області. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано жодного доказу здійснення реальних витрат по даній справі, не надано платіжні документи,, повний текст договору. Представником позивача надіслано заперечення на апеляційну скаргу в якому просив залишити судове рішення без змін. Просив покласти судові витрати на заявника апеляційної скарги, орієнтована сума яких складає 35000 грн., з наданням доказів пізніше. Також просив закрити провадження по справі. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилася донька ( а.с.8) Основне місце роботи позивача - інспектор відділу кадрів ТОВ «УкрРосКаолін». Додатково позивач була фізичною особою підприємцем із наданням послуг харчування, мала в оренді кафе. З 30 серпня 2019р діяльність ФОП припинено. На теперішній час позивач знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років. 09 квітня 2019 року до Волноваського відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Волноваське відділення ФСС) позивачем подана заява-розрахунок із пакетом документів для отримання матеріального забезпечення - допомоги по вагітності та пологах за листком непрацездатності та пологах АДК № 874448 за період 04.03.2019 по 07.07.2019 за 126 календарних днів дорівнює 40 645,08 грн. (сорока тисячам шістсот сорока п`яти гривням вісім копійок) ( а.с. 7). З метою запобігання зловживання при наданні матеріального забезпечення, Волноваське відділення ФСС ініціювало перевірку підприємницької діяльності позивача. 30 липня 2019р Волноваським відділом ФСС направлений запит до органів Національної поліції. Листом від 09.07.2019р Волновасько-Мангушське управління Головного управління ДФС у Донецькій області повідомило про відсутність правопорушень з боку позивача. Листом від 01.08.2019р. Волноваський відділ поліції Головного управління НП в Донецькій області повідомлено про відсутність з боку позивача ознак кримінальних правопорушень (а.с. 43) Листом Волноваського відділення ФСС від 08.10.2019р № 01-03.2/18-2134, за місцем реєстрації та проживання позивача та реєстрації Фізичної особи підприємця (далі - ФОП) позивачці відмовлено в виплаті матеріального забезпечення по вагітності та пологах у зв`язку із неподанням оригіналу листка непрацездатності (а.с.9). 30 жовтня 2019 року позивач повторно звернулась до Волноваського відділення ФСС з клопотанням про виплату допомоги по вагітності та пологам. (а.с. 12-13) Листом Волноваського ФСС від 07.11.2019р № 01-03.2/18-2322 повідомлено, що не має підстав для прийняття рішення щодо фінансування допомоги по вагітності та пологам через відсутність оригіналу листка непрацездатності та у зв`язку із припиненням діяльності ФОП. Зазначено, що підстави для прийняття рішення щодо фінансування виникають у відділення з 25.09.2019, при умові здійснення страхувальником діяльності. Запропоновано звернутись до робочого органу Фонду з наданням документів визначених Постановою № 54(а.с.10-11) В листопаді 2019 року позивач звернулась до Фонду соціального страхування України (далі - ФСС України) щодо надання роз`яснення стосовно отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологах для ФОП. Листом ФСС України від 07.11.2019р. № 03/П-5060з-4438 звернення позивача переадресоване до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Виконавча дирекція ФСС) ( а.с.16) Листом Виконавчої дирекції ФСС від 29.11.2019р. № П01-14/19-560 по суті розглянуто звернення не було, повідомлено, що фінансування заяви-розрахунку Волноваським відділенням не можливе через припинення діяльності ФОП (а.с. 19) Повторним листом від 25.12.2019 позивач звернулась до ФСС за наданням роз`яснень. Листом ФСС України від 29.01.2020р № ОЗ/П-Зз-105 повідомлено про неможливість здійснити виплати допомоги по вагітності та пологам через відсутність оригіналу листка непрацездатності (а.с. 17). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, зареєстровано в реєстрі з 10.05.2017, номер запису: 1 277 102 0000 006426, код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, та має в своєму складі відокремлені структурні підрозділи без статусу юридичної особи, зокрема, Волноваське відділення. Відповідно до ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного Кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно до ч.ч. 1-3 Цивільного Кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Враховуючи викладене, Волноваське відділення є відокремленим структурними підрозділом апелянта, на який покладено виконання функцій відповідача на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Отже, рішення суду першої інстанції впливає на права та обов`язки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до складу якого входить відокремлений структурний підрозділ - Волноваське відділення, що обумовлює не прийняття посилань представника позивача та відсутністю підстав для закриття провадження у справі. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За змістом статті 17 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом № 1105-XIV. Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід). Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом. Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. В силу ст. 18 Закону № 1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Частиною 1 статті 19 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по вагітності та пологах. Таким чином, страховий випадок у застрахованої особи виникає з дня надання відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за медичним висновком, зазначеного у листку непрацездатності. Отже, позивач має право на отримання допомоги по вагітності та пологам виникло з моменту початку відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами - з 04.03.2019 За правилами ч. 1 ст. 25 Закону № 1105-XIV, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону № 1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. За положенням частини 1 статті 31 Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом. Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці шостому частини першої статті 24 цього Закону, додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу. У свою чергу, у статті 33 Закону № 1105-XIV закріплено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затв. постановою КМ України № 1266 від 26.09.2001р. Згідно 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини). Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України № 2464 від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок. Пунктом 32 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС. У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком (пункт 33 указаного Порядку). Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено. При цьому, пунктом 30 Порядку № 1266, встановлено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Страхові виплати та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Матеріали справи свідчать, що позивачем подано до Волноваського відділення УВД ФСС України в Донецькій області заяву-розрахунок та листок непрацездатності виданий у встановленому порядку. При цьому, документи подані 09.04.2019 на час реєстрації позивача ФОП. Відповідно до ч.1, п. 1 ч.2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку Оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення. Абзацом 4 п. 8 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постановою правління ФСС України від 19.07.2018 № 12 (далі - Порядок № 12) встановлено, що перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку. Суд зазначає, що відповідач у межах строку визначеного законодавством відповідне рішення не було прийнято. Відділенням здійснено перевірку достовірності відомостей поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, за результатами якої порушень не встановлено. Так, листом від 09.07.2019 Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області та листом від 01.08.2019р. Волноваського відділу поліції Головного управління НП в Донецькій області повідомило про відсутність з боку позивача правопорушень. При цьому, вказана перевірка проведена відповідачем з порушенням строку визначеного Порядком №

12. Щодо посилання апелянта на те, що нарахування суми матеріального забезпечення позивачем було проведено з урахуванням значно завищених сум доходів, тому, відповідач мав підстави вважати, що в діях позивача є ознаки зловживання, суд зазначає, що вказані доводи є лише припущеннями. Крім того, зазначене не звільняє відповідача від обов`язку дотримання строку розгляду заяви-розрахунку та вчасного прийняття рішення. Отже, у відповідача були відсутні будь-які підстави для не нарахування та виплати соціальної допомоги по вагітності та пологам. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. При цьому, суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення. Не здійснене відповідачем виплати з підстав не надання позивачем оригіналу листка непрацездатності, оскільки як свідчать матеріали справи позивачем було додержано вимоги порядку подання документів на дату звернення з наданням засвідченої копії листка непрацездатності. Посилання відповідача у листах на те, що підстави для прийняття рішення щодо фінансування виникає у відділення з 25.09.2019 (наступний день після отримання листа Волноваського відділу поліції Головного управління НП в Донецькій області від 01.08.2019), при умові здійснення страхувальником діяльності, взагалі не ґрунтується на положеннях норм матеріального права які регулюють спірні правовідносини. Також, відповідач відмовляючи у здійсненні виплат посилався на припинення позивачем діяльності як ФОП. Проте, як зазначалось, діяльність позивача як ФОП припинено з 30 серпня 2019, документи подані 09.04.2019, тобто на час реєстрації позивача ФОП. При цьому, на час закінчення десятиденного строку розгляду та перевірки документів, позивач ще був зареєстрований ФОП. Суд зазначає, що саме зловживання та порушення вимог законодавства з боку відповідача призвели до несвоєчасного розгляду заяви-розрахунку позивача, та не прийняття відповідного рішення у відповідності до вимог законодавства. Крім того, як зазначалось у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації) виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника (абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1105 - XIV). Умови надання Фондом матеріального забезпечення застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що має найманих працівників, та відсутності правонаступника за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації) врегульовані відповідним Порядком, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.04.2012 року № 16, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2012 року за № 923/21235 (далі - Порядок № 16). Відповідно до п. 2 Порядку № 16 призначення та виплата застрахованим особам матеріального забезпечення здійснюються районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що має найманих працівників, як страхувальника на підставі наказу керівника робочого органу Фонду Таким чином, відмова в виплаті допомоги по вагітності та пологам позивачу, як фізичній особі-підприємцю з підстав припинення такої діяльності у даному випадку, є неправомірною. Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності. Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до ст.22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Зокрема, згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо. Таким чином, враховуючи, суд дійшов до висновку про безпідставність відмови відповідача у виплаті позивачу допомоги по вагітності та пологах. Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував позицію відповідача щодо перевищення розміру середньоденної допомоги по вагітності і пологах застрахованої особи над розміром середньоденної заробітної плати (доходу), суд зазначає, що апелянт в скарзі зазначив, що він не оспорює алгоритм розрахунку розміру матеріального забезпечення зроблений у заяві-розрахунку, а наполягає на не співмірній величіні доходу протягом жовтня-грудня 2018 року. Тобто, як зазначалось у вказані посилання відповідача є лише припущеннями. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах. Як вже зазначалось, відповідачем було здійснено перевірку заяви-розрахунку та надіслані запити до уповноважених органів, які порушень з боку позивача не знайшли. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Щодо визначення у розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову, суд зауважує, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. В підтвердження понесених витрат матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги від 30.10.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер серії ДН № 030668; додаткову угоду від 12.02.2020 в якій зазначено вартість послуг із складання та подання позовної заяви у сумі 5000 грн та представництво інтересів в суді у сумі 5000 грн.; довідки № 1 від 12.02.2020 та № 2 від 01.04.2020 щодо розміру плати; акт виконаних робіт №2 від 01.04.2020 з роз шифровкою обсягу та виду виконаних робіт. Також, матеріали справи підтверджують прибуття адвокат до суду першої інстанції 21.04.2020р., 19.05.2020р, 27.08.2020р., 02.11.2020р., 01.12.2020р., 11.12.2020р., 18.02.2020р. З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу на суму 10000 грн. до предмета спору, значення справи для сторін. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 18 лютого 2021 р. у справі № 221/2014/20 - залишити без задоволення. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 18 лютого 2021 р. у справі № 221/2014/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене та підписане колегією суддів 26 травня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»