Постанова 4850 № 200/8686/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року справа №200/8686/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 р. (рішення у повному обсязі складено 2 березня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/8686/20-а (головуючий І інстанції суддя Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 21 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Латиш Катерина Олександрівна звернулась до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - УПСЗН, відповідач), в якій просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.; вирішити питання відшкодування судових витрат (а.с. 1-4). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі № 200/8686/20-а позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради провести донарахування та доплату позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, код ЄДРПОУ 25953617) на користь позивача судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 800 (вісімсот) грн. (а.с. 34-37). У квітні 2021 представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2021 року. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилається на ч. 2 ст. 9 КАС України та зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в резолютивній частині змінив позовні вимоги із стягнення на нарахування ти виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня 2020 у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Також апелянт не погоджується зі стягнення судом на користь позивача судових витрат в розмірі 800 грн., оскільки вважає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката у розмірі 1621 грн. З урахуванням наведеного просив суд змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області на користь позивача разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та викласти абзац п`ятий третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 1621, 00 грн. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх за матеріалами справи дійшов наступного висновку. Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 29 березня 2016 року (а.с. 9). Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради та має право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня, що не є спірним у справі. 21 вересня 2020 року представник позивача звернулась до відповідача з письмовим зверненням з питань виплати вказаної допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом повідомив позивача про виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1390 грн. на підставі постанови КМУ № 112 від 19 лютого 2020 року в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України (а.с. 14-15). Не погоджуючись з відмовою відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, позивач звернувся з позовом до суду. При вирішенні спору у цій справі колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII). За приписами частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року. В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"(набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту та Про жертви нацистських переслідувань (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році 1390,00 гривень. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Унормуванням частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. За змістом підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетний кодекс України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 12 цього Закону. Отже, на час виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова №

112. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що разова грошова допомога до 5 травня як учаснику бойових дій у 2020 році повинна виплачуватися у розмірі, встановленому статтею 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. За правилами частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294 установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року 1638 грн. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (частина четверта статті 28 Закону № 1058-ІV). Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Таким чином при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV. В частині першій статті 17-1 Закону № 3551-XII занотовано, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Отже, з прийняттям Конституційним Судом України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8190, 00 грн. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 6800 грн. Виплата позивача у 2020 році разової грошової допомоги у розмірі 1390 грн. не відповідає статті 12 Закону № 3551 та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Правила частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини обумовлюють, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20. Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом було помилково вибрано засіб захисту прав позивача, а саме зобов`язання відповідача вчинити певні дії замість стягнення. За частиною другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року. У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення. За правилами частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (8190,00 грн.). Позивачу було сплачено разову грошову допомогу у сумі 1390, 00 грн. Суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч. 5 ст. 242 КАС України вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту прав позивача буде саме стягнення з відповідача разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 грн. Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. За унормуванням ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу, 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладений договір № 044/09 від 08.09.2020 про надання правової допомоги. За пунктом 3.1 даного договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. В пункту 1 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 044/09 від 08.09.2020, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням, у розмірі 1621,00 грн. Позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 1621,00 гривень, яку йому надавав адвокат Латиш К. О. Вартість правової допомоги підтверджується: - додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги № 044/09 від 08.09.20; - довідкою від 17.09.2020 про підтвердження сплати правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 044/09 (а.с. 19-20). Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Боттацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зменшення розміру на професійну правничу допомогу з огляду на наступне Предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати в сумі 1621,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи. З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими сплату позивачем адвокату витрат на суму 800 грн. за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). З урахуванням наведеного, абзац третій резолютивної частини рішення суду підлягає зміні відповідно до заявлених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, ч. 4 ст. 317, 321, 322, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Зайцева Віталія Григоровича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 р. - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 р. у справі № 200/8686/20-а - змінити. Абзац третій резолютивної частини рішення суду викласти наступним чином: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 25953617, місцезнаходження: 8433, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот грн.)». В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 26.05.2021 року. Колегія суддів Г.М. Міронова Е.Г. Казначеєв Л.В. Ястребова