Ухвала КЦС ВС № 330/1218/20

Ухвала 25 травня 2021 року м. Київ справа № 330/1218/20 провадження № 61-17361св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2020 року у складі судді Куценко О. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кримської О. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, про визнання договору сервітуту земельної ділянки недійсним, в якому просила суд визнати договір сервітуту від 17 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки 0,0378 га, в межах земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, розташованої в АДРЕСА_1 на право проходу та право проїзду транспортним засобом на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20 грудня 2019 року № 68, недійним. Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 25 вересня 2008 року з Кирилівською селищною радою, в оренді строком на 48 років, знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,6296 га кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, розташована в АДРЕСА_1 . 26 квітня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 27 листопада 2011 року № 14, уклали договір суборенди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в суборенду, в межах дії договору оренди від 25 вересня 2008 року, строком до 23 березня 2055 року земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, розташованої в АДРЕСА_1 , для розташування бази відпочинку. Актом визначені межі земельної ділянки в натурі та складений акт приймання передачі земельної ділянки від 26 квітня 2012 року. Своєчасно проведена державна реєстрація вказаного договору. 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 49 уклали договір суборенди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в суборенду, земельну ділянку площею 0.1951 га, кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, розташованої в АДРЕСА_1 , для розташування бази відпочинку. Актом від 07 грудня 2015 року визначені межі земельної ділянки в натурі, своєчасно проведена державна реєстрація зазначеного договору. На підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20 грудня 2019 року № 68, укладена угода та встановлений земельний сервітут на частину земельної ділянки 0,0378 га, в межах земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, розташованої в АДРЕСА_1 , на право проходу та право проїзду транспортним засобом. Тобто, на частину площі двох земельних ділянок, які передані в суборенду за договорами від 26 квітня 2012 року та від 17 грудня 2015 року, на яких ОСОБА_1 виконуючи умови договору, будує базу відпочинку, за які щорічно сплачує до селищної ради орендну плату, ОСОБА_2 уклала на центральну частину договір сервітуту, на використання землі третіми особами для проходу та проїзду транспортними засобами. У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій вказувала, що відсутність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборону іншим особам вчиняти дії по поділу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Тому просила суд вжити заходи забезпечення позову до набрання чинності рішенням у справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, загальною площею 0,6296 га, розташовану в АДРЕСА_1 та заборонити будь яким особам вчиняти дії по поділу зазначеної земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074. Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, про визнання договору сервітуту земельної ділянки недійсним задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, загальною площею 0,6296 га, розташовану в АДРЕСА_1 , та заборонено будь-яким особам вчиняти дії по поділу зазначеної земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно існує спір між ОСОБА_8 сторонами справи, оскільки предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору сервітуту від 17 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки 0,0378 га, в межах земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, розташованої в АДРЕСА_1 на право проходу та право проїзду транспортним засобом на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20 грудня 2019 року № 68, а вирішення по суті заяви ОСОБА_2 , як орендаря земельної ділянки, про дозвіл на поділ земельної ділянки площею 0,6296 га, оскільки зазначену інформацію заявниця отримала перебуваючи в приміщенні Кирилівської селищної ради 12 серпня 2020 року, може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, щодо визнання недійсним договору сервітуту вказаної земельної ділянки та поновлення порушених прав у разі задоволення позовних вимог позивача. Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2020 року змінено. Накладено арешт на частину земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, загальною площею 0,2951 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 за договором суборенди землі від 26 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та за договором суборенди землі від 17 грудня 2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та заборонено будь-яким особам вчиняти дії по поділу земельної ділянки загальною площею 0, 2951 га, кадастровий номер 2320355400:01-005:0074. Апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції в тій частині, що між сторонами дійсно виник спір про визнання недійсним договору сервітуту спірної земельної ділянки, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, щодо визнання недійсним договору сервітуту вказаної земельної ділянки та поновлення порушених прав у разі задоволення позовних вимог позивача. Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що на підставі договорів суборенди від 26 квітня 2012 року та від 17 грудня 2015 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в останньої у користуванні знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,2951 га кадастровий номер 2320355400:01-005:0074 розташована по АДРЕСА_1 , тому саме на земельну ділянку площею 0,2951 га слід накладати арешт та заборонити будь-яким особам вчиняти дії по поділу зазначеної земельної ділянки. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у листопаді 2020 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі заявник зазначила, що судами не з`ясовано чи дійсно між сторонами виник спір та чи є заходи забезпечення співмірними із заявленими вимогами. Суди задовольнили заяву про забезпечення позову без наведення відповідного обґрунтування щодо наявності обставин, що можуть утруднити виконання можливого судового рішення, що суперечить правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц. Крім того, накладення арешту навіть на частину земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01-005:0074 розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,2951 га, призведе до порушення прав інших суборендарів. У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 в якому посилаючись на її необґрунтованість просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, відзив містить клопотання про розгляд скарги у присутності сторін. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Якимівського районного суду Запорізької області матеріали цивільної справи № 330/1218/20; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. У грудні 2020 року матеріали справи № 330/1218/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень. Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 про проведення судового засідання у справі за участю сторін слід відмовити. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 про проведення судового засідання за участю сторін. Справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, про визнання договору сервітуту земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 02 червня 2021 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик