Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11682/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" травня 2021 р. Справа№ 910/11682/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Іоннікової І.А. Разіної Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 40 059,29 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 40 059,29 грн. Позовні вимог обґрунтовано тим, що транспортний засіб «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 було пошкоджено внаслідок падіння декоративної плитки з фасаду будівлі. Так, позивачем на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № УА/0140610 від 29.05.2017 виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 40 059,29 грн, у зв`язку з чим, АТ «СК «Країна» просить стягнути з Центрального госпіталю МВС України в порядку зворотної вимоги (регресу) збитки у розмірі 40 059,29 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ «СК «Країна» не доведено належними засобами доказування причинно-наслідкового зв`язку між діями Центрального госпіталю МВС України та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну застрахованої особи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20, АТ «СК «Країна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи. У апеляційній скарзі АТ «СК «Країна» зазначає, зокрема, що відповідачем не надано жодних допустимих доказів на підтвердження обставин, що страхувальник позивача припаркував транспортний засіб не на спеціальному обладнаному місці для паркування автотранспорту. На переконання скаржника, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано: - факт падіння плитки з фасаду будівлі, яка належить Центральному госпіталю МВС України; - порушення правил паркування страхувальником позивача є лише припущенням та не підтверджено жодним доказом; - доказування невинуватості або винуватості покладається саме на відповідача. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги Центральний госпіталь МВС України подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 - без змін. Так, відповідач поміж іншого, зазначає, що транспортний засіб фізично не міг знаходитися на території відповідача за адресою: вул. Бердичівська, 1, адже проїзд транспортних засобів на територію Центрального госпіталю МВС України не допускається. На думку відповідача, лист № 1 від 14.06.2017 носить інформативний характер та не може вважатися належним доказом вини Центрального госпіталю МВС України. Крім того, відповідач вважає, що саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість позовних вимог, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Іоннікової І.А., Разіної Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/11682/20 апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 залишено без руху. 16.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від АТ «СК «Країна» надійшло клопотання вих. № 49644/ІНС від 30.11.2020 на виконання вимог ухвали суду з додатками, а саме: доказами сплати судового збору та направлення апеляційної скарги учасникам справи. Разом з тим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн Х 100 = 210 200 грн). Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/11682/20 є вимоги про стягнення 40 059,29 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України. Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 910/11682/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «СК «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 29.05.2017 між ПрАТ «СК «Країна» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортну № УА140610. У відповідності до умов вищевказаного договору, застраховано автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі за страховим ризиком - інші випадки та події. 14.06.2017 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві із заявою, в якій повідомила, що 14.06.2017 близько 08:30 припаркувала автомобіль, за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська, 1, біля однієї з будівель Центрального госпіталю МВС та пішла по власним справам. Повернувшись близько 09:50 ОСОБА_1 , виявила, що внаслідок падіння декоративної плитки із фасаду будівлі, пошкоджено авто, а саме: розбито заднє скло, подряпини лакофарбового покриття даху та капоту. Матеріали справи містять копію повідомлення про настання страхового випадку № 12026/17 від 14.06.2017, з якої вбачається, що страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку, а саме пошкодження застрахованого автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок падіння плитки з будівлі за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська, буд.

1. На виконання умов договору ПрАТ «СК «Країна» на підставі страхового акту № 23/45140/2.1.5.1 від 24.07.2017 визнало вказану подію страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП Копиця К.О. у розмірі 57 570,51 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 24279 від 20.12.2018. На підставі акту наданих послуг № 6105 від 05.07.2017 ФОП Копиця К.О. здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 складала 40 059,29 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Центрального госпіталю МВС України із запитом. У відповідь на запит позивача, листом № 33/4-10273 від 19.09.2017 Центральний госпіталь МВС України зазначив, що балансоутримувачем будівель Центрального госпіталю МВС України, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська, 1, є бюджетна установа - Центральний госпіталь МВС України. Звертаючись з даним позовом АТ «СК «Країна» вказує, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідно до ст.ст. 993, 1166 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду, тобто до Центрального госпіталю МВС України як балансоутримувача будинку розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська,

1. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції на момент настання страхового випадку) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (надалі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації. Водночас, закон не містить вимог щодо здійснення експлуатації та утримання майна безпосередньо балансоутримувачем, а встановлює лише обов`язок останнього забезпечити таке утримання. Також, матеріали справи містить висновок старшого інспектора превенції Шевченківського УП ГУ НП у м. Києва, який після розгляду матеріалів ЄО № 44754 від 14.06.2017 по заяві ОСОБА_1 повідомив останній, що за результатами перевірки по матеріалам ЄО № 44754 від 14.06.2017 станом на 23.06.2017 підстав для введення ЄРДР на момент перевірки не вбачає, матеріали перевірки списано до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві. З огляду на вищевикладені обставини, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , сталось саме з вини відповідача та внаслідок падіння декоративної плитки із фасаду будівлі за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська,

1. Матеріали справи не містять жодних даних стосовно того, з якої саме будівлі відбулося падіння плитки, відсутні докази, що падіння плитки відбулося внаслідок неналежного забезпечення утримання будівлі відповідачем. Відсутні докази притягнення винних осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Окрім того, будь-яких доказів, що підтверджують, що пошкодження відбулось саме внаслідок падіння плитки з фасаду будівель Центрального госпіталю МВС України відповідачем не долучено. Разом з тим, відповідно до Правил паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 паркування транспортних засобів - тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Згідно з Правилами паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 спеціально обладнаними місцями є місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в`їзними та виїзними бар`єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо). Однак, матеріали справи також не містять документально підтверджених відомостей, що автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України). Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). В силу ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Згідно з положеннями ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. Проте, позивачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій, як і не надано доказів наявності вини відповідача, а відтак, позивач не довів належними засобами доказування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну застрахованої особи. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі, дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні, та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11682/20 залишити без змін. Матеріали справи № 910/11682/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді І.А. Іоннікова Т.І. Разіна